Війна світів-всесвітів

Причина російсько-української війни, це абсолютно не навіжені бздури пришелепуватого кремлівського плешивця. Він, його особа-персона, точно не є причиною. Він, лише виконавець інтегральної волі тієї соціальної системи, у якій займає певне місце.

Він вимушений виконавець. Просто місце посадовця (людини зобов’язаної) вимагає від особи проявлення у певній поведінковій моделі. Він виробляє-витанцьовує виключно те, що гарантує збереження провідного крісла в російському порядку життя. Крісло-посада головного покидька та людожера. Займаючи це місце-крісло-посаду, будь-який росіянин (людина з культурного простору росії) буде діяти абсолютно так само.

Причина війни – тектонічна різниця у світоглядах між жителями Земель Українських та жителями Русі-Росії-Московії. Різниця у розумінні порядку облаштування простору співжиття. Різниця у відповіді на питання – «як правильно?». Різниця у відношенні до самої людини, розуміння людських цінностей та насамперед ставлення до свободи.

Ця війна не може бути закінчена переговорами. Тому що будь-які переговори не знімають головного протиріччя. Переговорами можна тільки призупинити цю війну. На якийсь час. Розв’язання конфлікту від переговорів не настане. Війна тут неминуча. Війна, стан свідомості, коли виживання супротивника не є обов’язковим.
Наш конфлікт триває століттями та буде тривати ще рівно стільки, скільки знадобиться одній з систем взяти гору та опанувати спільний географічний простір, що населяють обидві культури.

«Руський мір» не передбачає жодних компромісів та категорично не здатен співпрацювати з іншими соціальними (людськими) утвореннями. Культурна платформа утворення структури соціальних зв’язків передбачає виключно насильницький спосіб із обов’язковою криміналізацією волі-свободи.

В такому світові стосунків кожна людина має бути нескінченно віддана царю-керманичу, не задавати питань чиновникам-офіцерам та не мігрувати за географічні межі такої системи. Такий собі «дракар», судно на якому народжуються, живуть та помирають. Тут розпоряджаються чужими життями не питаючи їх згоди і жорстоко придушують будь-які спроби супротиву.

Україна, справжня та природня, має зовсім інший принцип утворення соціальних стосунків. Українці прагнуть не розпоряджатись чужими життями без їх згоди. Отже й конфігурації систем-підсистем організації простору співжиття тут абсолютно інакші. Україна, це Воля.

Для настання миру в Землях Українських треба, або здатись-підкоритися системі «руського міру» та відмовитись від свого споконвічного порядку утворення соціальних просторів співжиття, або завдати значної поразки усім військовим і чиновницьким структурам росії та встановити там свій порядок-уклад співжиття.
Остаточне, докорінне, цілісне розуміння природи конфлікту може дати відповіді на питання яким чином Україна, простір людей українських, має діяти. Бо найогиднішим видовищем, що тільки можна собі уявити, це «руський мір» який заговорить формальною українською мовою та вбереться у вишивані сорочки.

Єдиний варіант, який можна відверто визнавати перемогою, це заснування-проявлення соціального простору співжиття заснованого на принципі – «не розпоряджатись чужими життями без їх згоди». На географічних теренах Балто-Чорноморського макро-регіону з центром у Києві (Україні).

Державне утворення «Росія» має бути збереженою в тих межах, що будуть вважатись необхідними та достатніми для ефективної співпраці з цивілізованим світом людей. Проте сьогоднішня культурно-цивілізаційна платформа має бути зруйнована та компенсована низкою соціальних обмежень. За росію, за простір людських стосунків, повинні відповідати інші державні утворення. Найкращим для тих людей було б, їхнє включення в світи інших стосунків, які базуються на принципах людяності та визнання цінності свободи.

Тим більше, що сучасна росія зробила усе, щоб стерти кордони між вчорашніми державними утвореннями. Світ людей саме сьогодня створює нові правила та нові кордони.