Мовчання Путіна, або Трохи конспірології до Нового року

Трохи конспірології до Нового року. Скасування щорічної великої передноворічної пресконференції Путіна до росіян — точно не наслідок «падіння зі сходів». Зрештою, є двійники, є хромакей.

І ніби очевидна версія «Путіну просто нема чого сказати росіянам» теж насправді малоймовірна — бо росіянам можна згодувати будь-яке лайно, і вони проковтнуть із задоволенням. Але цим роком від такого звичного годування вирішили відмовитись. Чого б це раптом?

З одного боку, це може бути таким собі «випробуванням вірнопідданності». Мовляв, цар не збирався, але прості росіяни дуже просили, тож він попри всі складнощі… З одного боку, тест — як росіяни відреагують на таку «м'якість і поступливість щодо підданих», наскільки оцінять «любов царя». З іншого боку, тест «наскільки Путін потрібен росіянам», чи дійсно хтось проситиме все ж виступити.

І з третього боку, непогана основа для запуску потужної пропагандистської хвилі «цар з народом, народ з царем», що більш ніж актуально на тлі ганьби з воєнними «досягненнями» і очікуваним відступом ще від кількох населених пунктів, які необачно були нещодавно оголошені «стратегічно важливими, символічними» тощо.

Але крім цього блоку є й інші ймовірні варіанти. Скажімо, російська верхівка оцінює перспективи просто тихого усунення Путіна (через ту ж «травму після падіння — все ж 70 років, ви розумієте...»), його ліквідації або видачі союзникам для трибуналу. От Путін не вийде до росіян перед Новим роком зі зверненням, з планами і підсумками — і як, помітять? Сильно хвилюватимуться? Чи не звернуть уваги — отже, Путін вже не ключова фігура, росіяни втомились від наслідків його рішень, тож можна спокійно ним маніпулювати, гострої реакції суспільства не буде?

Зрештою, сам Путін прийшов до влади після історичної фрази якраз під ялинку «Я устал, я ухожу». Можливо, хтось в Кремлі вирішив промацати можливість повторити сценарій: Путіну гарантують тихий бункер, він зникає з горизонту, владна верхівка якось виповзає з війни і санкцій, бо «нам це не потрібно, це не ми вирішували». А на Путіна точно є чим натиснути: ситуація така, що вагомих аргументів в «кремлівських заколотників»знайдеться купа (гроші, трибунал — найочевидніші).

Але це більш-менш прийнятні для нас варіанти. Є і неприємні: скажімо, Путін якраз на новорічну ніч запланував якесь абсолютно феєричне паскудство щодо України — адже росіяни люблять підганяти все під важливі дати. Наприклад, те ж застосування тактичної ядерної зброї. Чи масові «салюти» хімічних боєприпасів, як 7 грудня над Авдіївкою, над всіма містами, до яких дотягнуться, — щоб випалити вщент. Чи підрив взагалі всієї енергетичної інфраструктури України не 70-90, а сотнями ракет.

І якщо паскудство вийде — то звернення буде вже після нього, геть з іншими меседжами. Тобто, поспішати зі зверненням до Нового року немає сенсу.
—
В будь-якому випадку, доки в Росії є запас ракет і ядерна зброя, сприймати мовчання Путіна як ознаку чогось позитивного для нас навряд чи варто. В нас безжальний ворог.