Гроші для ЗСУ: історія про те, як іспанці підтримують Україну

Є в мене добра знайома, майже подруга, іспанка. Раніше я з нею досить часто спілкувалась на роботі. Вона працювала медсестрою. Дуже цікава жінка, яка вміла талановито розповідати різні історії. Про те, що її любили слухати, вона, звичайно, знала. Це ще більше спонукало її до артистичного викладання її історій з різними цікавими коментарями, голосно, зі сміхом.

Белєн, так звати мою майже подругу, скрізь почувалась впевнено, оптимістично. Вона однією своєю присутністю створювала таке середовище, у якому і вона, і ті, що її оточували, почували себе затишно, тому що тепла Белен, її гарного настрою, її позитивного ставлення до оточуючих, вистачало на всіх, всі відчували в її присутності, що починають крутитись на сонячній орбіті, яка мала назву Белєн (до речі, це ім'я відповідає назві міста Белєн на батьківщині Христа і яке в українській мові називається Віфлеєм), і протягом робочого дня промінчик сонця від Белєн зігрівав і хворих, і їхніх родичів і колег, які проходили повз.

Ця Белєн, як і багато іспанців, займається благодійністю, періодично перераховує гроші на хороші справи. Багато моїх знайомих іспанців намагаються допомагати тим, хто цього потребує. Коли я вже багато років тому приїхала до Іспанії і почала дізнаватись про благодійність іспанців, я їм заздрила, заздрила, що в Україні цього немає.

За ті двадцять років, що я живу в Іспанії, в Україні відбулось багато якісних змін. Тепер вже багато інших країн світу можуть позаздрити солідарності українців. А про те, якими мужніми і сміливими виявились українці, про це вже знають всі.

Белєн недавно привітала мене з різдвяними святами, розповіла мені про важливі події в її житті, я їй теж про свої.

А наступного дня вона переказала на мій рахунок більшу ніж зазвичай суму на допомогу Україні. Белєн це вже зробила не вперше. Просто раніше вона давала мені гроші у конверті.

Вона сказала мені, що їй не хочеться переказувати гроші на якісь офіційні організації і що я можу використати гроші на мій розсуд, можу переказати своїй родині в Україні. Я відповіла Белєн, що родині, богу дякувати, я можу і без сторонньої допомоги, надіслати кошти, а її гроші підуть на допомогу ЗСУ.

Я зовсім не очікувала від Белєн допомоги, вона вже два роки, як на пенсії, ми з нею спілкуємось два рази на рік. Але на Різдво Белєн вирішила зробити добру справу для України. Я дуже їй вдячна.