Мислення найбільш потрібне у важкі часи

Це ж принципова річ. В Росії критикувати ВС РФ заборонено. В Україні був громадянський консенсус — не критикувати ЗСУ, але офіційно це не було заборонено.

Ми на вирішальному етапі війни. Дезертирство було в усіх арміях світу в усі часи. Чи потрібно говорити про це публічно саме зараз? Немає правильної відповіді.

Навіть у ситуації війни вартісною є не лише позиція суспільства-громади-нації, але і особиста позиція і особисті вчинки.

Критика потрібна у будь-якому разі, але з боку тих, хто військовий. Я не військовий експерт і військові дії не коментую. Але от як бути з громадянською позицією Олексія Арестовича, який піддав критиці дії військових?

Я завжди за публічну критику, в усі часи, в усяких ситуаціях, тому що мислення повсякчас з критикою.

Мислення найбільш потрібне у важкі часи.