Деякі особливості іспанського менталітету

Я вже так довго живу в Іспанії, що вже давно звикла до всього іспанського позитиву і сприймаю його вже як норму життя. Але недавно виявила, що іще є моменти, які мене дивують.

Іспанці знають як цінувати смачну їжу. Існують навіть туристичні маршрути, які мають гастрономічний ухил. Іспанці знають, наприклад, що восьминогів і тріску найкраще готують у Галісії (в Іспанії теж є своя Галісія), що паелью краще їсти у Валенсії, запечених молочних поросят краще куштувати у Сеговії, запечених баранчиків найкраще приготують в Естремадурі.

Іспанці також знають, що найщедріші порції подадуть на півночі Іспанії. І чим у глухіше село на півночі ви заїдете, тим порції будуть більшими. Коли ви замовите якусь страву, то вам принесуть перше у величенькій каструлі, друге на великому блюді. Їжі буде стільки, що ви можете наповнити свою тарілку два-три рази. І якщо ви б захотіли ще, вам обов’язково б принесли. Але, думаю, не знайдеться такої людини, яка б змогла то все з’їсти.

В Іспанії у ресторанах є menu del día, тобто меню дня. Це меню на сьогодні може котувати від 9,50 євро до 11-15 євро у залежності від зони міста, від міста. У меню є, як правило, одна-дві, рідше три страви на перше, так само дві-три на друге, два-три на десерт, вино або мінеральна вода на вибір. Цікаво, думаю, щодо вина. Якщо меню дня замовляє одна людина, їй принесуть цілу пляшку вина. І клієнт має право випити всю пляшку. Якщо двоє клієнтів, то пляшка теж буде одна. Каву, як правило, треба замовляти окремо. Є ресторани, де дозволяють відмовитись від десерту і взяти замість нього каву. Каву більшість іспанців п'є з молоком.

У ресторанах, коли ти замовляєш не меню дня, залишки їжі можна взяти додому. Меню на замовлення в середньому на людину вийде близько 25 євро. З меню дня залишки брати не дозволяється.

Меню дня ресторани пропонують також і у суботу, але воно тоді дорожче, тому що у вихідні працівники ресторану отримують вищу зарплату. Недавно мій чоловік розповів мені, що в деяких ресторанах, якщо людина приходить обідати в суботу у робочому одязі, офіціант бере з робочого ціну, яку ставлять у робочі дні. Мій чоловік дав за обід у суботу 20 євро, очікуючи здачі 2 євро, а йому повернули 9 євро, тобто з нього взяли як у робочий день 11 євро, а не 18, як було написано на дошці (у іспанських ресторанах меню часто пишуть на чорних дошках).

Також у іспанських супермаркетах люди у черзі часто пропускають уперед людей у робочому одязі, також люди з великою кількістю товару пропускають тих, хто має в руках один-два товари.

І ще мій чоловік розповів, що поки він працював у одній фірмі маляром, йому досить часто клієнти давали чайові. Це могло бути 25-50 євро. Давали чайові, коли були задоволені якістю роботи. Але відколи мій чоловік почав працювати підприємцем і наймати працівників, чайові йому одразу припинили давати, дають тільки його працівникам: іспанці вважають, що підприємець у момент підписання контракту вже отримав максимальний виграш, а простого робітника, на їхню думку, завжди експлуатують і тому чайові компенсують експлуатацію.

Кожна країна має свої цікаві особливості. Думаю, що я ще не всі іспанські особливості для себе відкрила.