Чому відбуваються конфлікти під час мобілізації і якою вона має бути в Україні?

Тема повісток зараз не сходить з вуст і викликає цунамі обговорень та емоційних думок. Насправді, в ній важко знайти справедливу рівновагу тоді, коли ворог продовжує атакувати, наступати і нищити, а мобілізовані у перші хвилі мріють про перепочинок, ротацію та хоча б побачити рідних.

Багато військових вважають, що кожен здоровий чоловік має стати до захисту України. І якщо ще не мобілізований, він поки в тилу має навчатися і готуватися до служби. Матері ховають своїх дітей від рейдів працівників ТЦК і шукають виходи на них. Корупцію, до речі, також ніхто не скасовував в цих відомствах.

Блогери кричать про те, що не слід фарширувати ЗСУ немотивованими, непідготовленими та слабкими духом бійцями і переймаються, що ЗСУ перетворюють у «відстійник» для порушників та місце для покарання винуватих. Деякі екзальтовані дорікають, що хай спочатку на фронт мобілізують чиновників, податківців, депутатів, а потім підуть прості українці.

Зрештою, є стаття 65 Конституції України, в якій сказано, що захист Вітчизни є обов’язком кожного громадянина України. Чомусь всі згадують про права, а про обов’язки перед державою Україна забувають.

Зараз у нас ще така ситуація, коли кожен чоловік вирішує сам для себе. Кращий вибір для немобілізованих – навчатися, оволодівати зброєю та медичними вміннями
Але може настати момент, коли всі наші пафосні думки, дискусії та випади треба буде залишити при собі.

Ефір, де спробував висловити свої думки грунтовніше: