Кремль готує власну "справжню Україну, правонаступницю УРСР" для укладання "мирного договору переможцями СВО"?
Пєсков, схоже, в інтерв'ю «Известиям» 28 лютого щодо планів Путіна на вибори-2024 позначив вектори реалізації нових планів Кремля щодо війни. Вийшло цікаво і неоднозначно, слід визнати.
—
«На Украине остались силы, которым не нравится нынешний киевский режим, очевидно, что часть этих сил, пусть небольшая, до сих пор находится в Киеве, часть — за его пределами. Кто-то из них в России. К примеру, Виктор Медведчук как раз относится к таким силам, у него есть свои сторонники, пусть их и не так много, как хотелось бы. Разумеется, [Россия сможет начать переговоры с этими силами только после достижения целей спецоперации]».
—
Пєсков назвав конкретно Медведчука як одну з найочевидніших «сил за межами Києва», з якою РФ «вестиме переговори», причому «після досягнення цілей СВО».
Ця заява цілком може бути прочитана в доволі оригінальний спосіб. Є шанс, що в Кремлі обмірковують варіант «як оголосити СВО виграною за наявної розстановки сил».
Схема насправді нескладна:
1. Береться Донбабве + досі окуповані терени + Крим. Якщо ситуація буде геть невесела, то ще й прикордонні регіони (т.зв.«Стара Україна» — все, що належало нам історично: Білгородщина, Брянщина, Вороніжчина, Курщина, Ростов і навіть Кубань — міст же є з Криму, сполучення є). Путін за наявних суворих тенденцій може кинути і таке з барського плеча.
2. От це от все оголошується «Справжньою Україною, правонаступницею УРСР». Зі столицею десь в Донецьку, Сімферополі, Курську, Ростові чи навіть Краснодарі.
3. З цією «справжньою новітньою УРСР» проводяться переговори, референдуми, ще яка хрінь для хоч тупої, але легітимізації бодай для внутрішньої аудиторії.
4. Обирається/ призначається «легітимний представник інтересів Нової України, якому делегував владу народ цих територій» — от тут якраз знадобиться Медведчук чи будь-хто з тих, про кого обтічно говорив Пєсков як про «невдоволених київським режимом, з якими ми готові вести переговори». Тобто, такий зіцголова.
5. Залучаються всі лярви всередині України і втікачі (той же Мішин чи котрий Мураєв, Кива) для озвучення тез «цілі СВО досягнуто, Росія Перемогла, Донбас звільнено, Україна (тільки „Справжня“) демілітаризована, денацифікована і тепер знов дружня для РФ»!
Підсумок: На реалізацію такого фінта вухами ресурсів насправді практично не треба — тільки нахабство і фахівці (які в Кремля досі є).
І от з цього плацдарму Кремль вже може вимагати переговорів: зі «Справжньою Україною» вони, типу, вже й так замирились, Донбас звільнили — і не хочуть більше безсенсових смертей, тому готові на обопільне припинення вогню з Києвом як центром «несправжньої України».
В такий спосіб, теоретично, може видатись, що реалізація плану «Дві Кореї» дуже легка й доступна. Взагалі ідеальний вихід для всіх практично (якби не НАТО, не ЗСУ і не зброя, звісно, — і не готовність кожного українця власноруч різати окупантів, бо так належить).
Тому зараз тій же СБУ та іншим спецслужбам, якщо вже з боку Кремля пішли такі натяки, варто зосередити дуже прискіпливу увагу на тих паскудах, що досі «в Києві», як зауважив Пєсков. Я і про політиків, і про ексчиновників, і про колишніх членів ОПЗЖ, і про журналістів, політичних та економічних експертів з медведчуківського пулу…
Вся ця шобла на кшталт Руслана Бортника з УІАМП чи Кирила Молчанова має зараз як мінімум бути під максимальним наглядом, а оптимально — під жорстким пресингом спецслужб. Щоб не мали змоги ні писку видати за сигналом московських замовників.
Бо навіть кілька слабких голосів звідси, що пробуватимуть легітимізувати "іншу, справжню Україну з центром в Донецьку/Сімферополі/ Брянську/ Краснодарі" — що «люди мають право на власний вибір», «це теж українці» та решта маячні — помітно ускладнить задачі і умови роботи наших спецслужб, дипломатів, влади, навіть ЗСУ. Тож давити їх слід завчасно, масово, синхронно і організовано. Не допускаючи спокійного виїзду за кордон.
—
«На Украине остались силы, которым не нравится нынешний киевский режим, очевидно, что часть этих сил, пусть небольшая, до сих пор находится в Киеве, часть — за его пределами. Кто-то из них в России. К примеру, Виктор Медведчук как раз относится к таким силам, у него есть свои сторонники, пусть их и не так много, как хотелось бы. Разумеется, [Россия сможет начать переговоры с этими силами только после достижения целей спецоперации]».
—
Пєсков назвав конкретно Медведчука як одну з найочевидніших «сил за межами Києва», з якою РФ «вестиме переговори», причому «після досягнення цілей СВО».
Ця заява цілком може бути прочитана в доволі оригінальний спосіб. Є шанс, що в Кремлі обмірковують варіант «як оголосити СВО виграною за наявної розстановки сил».
Схема насправді нескладна:
1. Береться Донбабве + досі окуповані терени + Крим. Якщо ситуація буде геть невесела, то ще й прикордонні регіони (т.зв.«Стара Україна» — все, що належало нам історично: Білгородщина, Брянщина, Вороніжчина, Курщина, Ростов і навіть Кубань — міст же є з Криму, сполучення є). Путін за наявних суворих тенденцій може кинути і таке з барського плеча.
2. От це от все оголошується «Справжньою Україною, правонаступницею УРСР». Зі столицею десь в Донецьку, Сімферополі, Курську, Ростові чи навіть Краснодарі.
3. З цією «справжньою новітньою УРСР» проводяться переговори, референдуми, ще яка хрінь для хоч тупої, але легітимізації бодай для внутрішньої аудиторії.
4. Обирається/ призначається «легітимний представник інтересів Нової України, якому делегував владу народ цих територій» — от тут якраз знадобиться Медведчук чи будь-хто з тих, про кого обтічно говорив Пєсков як про «невдоволених київським режимом, з якими ми готові вести переговори». Тобто, такий зіцголова.
5. Залучаються всі лярви всередині України і втікачі (той же Мішин чи котрий Мураєв, Кива) для озвучення тез «цілі СВО досягнуто, Росія Перемогла, Донбас звільнено, Україна (тільки „Справжня“) демілітаризована, денацифікована і тепер знов дружня для РФ»!
Підсумок: На реалізацію такого фінта вухами ресурсів насправді практично не треба — тільки нахабство і фахівці (які в Кремля досі є).
І от з цього плацдарму Кремль вже може вимагати переговорів: зі «Справжньою Україною» вони, типу, вже й так замирились, Донбас звільнили — і не хочуть більше безсенсових смертей, тому готові на обопільне припинення вогню з Києвом як центром «несправжньої України».
В такий спосіб, теоретично, може видатись, що реалізація плану «Дві Кореї» дуже легка й доступна. Взагалі ідеальний вихід для всіх практично (якби не НАТО, не ЗСУ і не зброя, звісно, — і не готовність кожного українця власноруч різати окупантів, бо так належить).
Тому зараз тій же СБУ та іншим спецслужбам, якщо вже з боку Кремля пішли такі натяки, варто зосередити дуже прискіпливу увагу на тих паскудах, що досі «в Києві», як зауважив Пєсков. Я і про політиків, і про ексчиновників, і про колишніх членів ОПЗЖ, і про журналістів, політичних та економічних експертів з медведчуківського пулу…
Вся ця шобла на кшталт Руслана Бортника з УІАМП чи Кирила Молчанова має зараз як мінімум бути під максимальним наглядом, а оптимально — під жорстким пресингом спецслужб. Щоб не мали змоги ні писку видати за сигналом московських замовників.
Бо навіть кілька слабких голосів звідси, що пробуватимуть легітимізувати "іншу, справжню Україну з центром в Донецьку/Сімферополі/ Брянську/ Краснодарі" — що «люди мають право на власний вибір», «це теж українці» та решта маячні — помітно ускладнить задачі і умови роботи наших спецслужб, дипломатів, влади, навіть ЗСУ. Тож давити їх слід завчасно, масово, синхронно і організовано. Не допускаючи спокійного виїзду за кордон.
Нет комментариев