Лекція іспанського історика про війну в Україні

В Астурії (Іспанія) річниця війни Росії проти України активно висвітлювалась у всіх ЗМІ.

Знайомий іспанець запросив українців на зустріч з істориком Хоше Марією Родрігесом. Зустріч мала відбутись у будівлі військового керівництва князівства Астурії.
Я, звичайно, одразу зголосилась послухати лекцію історика. Зустріч проходила у невеликій залі. Слухачі у більшості були чоловічої статі. Окрім мене і ще однієї українки була також одна іспанка, яка, як я згодом дізналась, служила у поліції. Серед чоловіків були військові у відставці.

Коли я думала про цю майбутню лекцію, то налаштовувала себе на те, що доведеться виправляти лектора, доносити українську позицію з того чи іншого питання. Ну і, звичайно, войовничий настрій викликав у мені напруження. Я пам'ятаю, як у 2014 році деякі іспанські «експерти», які напевно стали експертами по країнах колишнього СРСР, навчаючись у московських вишах, перебуваючи в СРСР за кошти радянського уряду, купуючи чорну ікру у «Каштанах» та «Берьозках», на деяких іспанських радіостанціях, на деяких каналах іспанського телебачення впевнено розповідали про те, що Крим по праву належить росії і говорили про Україну з презирством і зверхністю.

Коли розпочалась лекція, моє напруження потихеньку почало зникати. Хоше Марія ґрунтовно підготувався і проаналізував весь рік війни. Він чудово знав назви українських міст і сіл, прізвища українських і російських військових, назви річок.
Коли Х.М Родрігес говорив, було помітно, що тема його цікавить, що він у ній глибоко розбирається.

На лекції я навіть дізналась про те, що у росіян був план не тільки усунути Зеленського у перші дні війни, але й також і міністра інфраструктури України, тому що від злагодженості роботи залізниці дуже залежало забезпечення військових потреб України.

Лектор назвав цю війну геноцидом українського народу, згадав про фактичне викрадення росіянами як дорослих українців так і тисяч українських дітей.

Х.М. пояснив, що найближчі сусіди Росії так віддано допомагають Україні, тому що вони добре знають, хто такі росіяни. Лектор згадав свого друга поляка, який йому сказав, що поляки тому так допомагають українцям, що розуміють, що коли українець убиває одного росіянина, то йому, полякові, вже буде потрібно вбити на одного росіянина менше.

Лектор спробував знайти якісь подібності в історії України та Іспанії. При цьому він розповів про відомого прусського теоретика війни Клаузевіца, який вважав, що для перемоги у війні потрібні три речі ( трикутник Клаузевіца): здатність боротись уряду, збройних сил і населення. Іспанія у війні проти грізного Наполеона (1808- 1814) перемогла завдячуючи у більшій мірі опору населення. А українці, каже Х.М., мають всі шанси перемогти Росію. В Україні, на його думку, всі вершини трикутника докладають зусилля для перемоги.

Х.М. висловив захоплення тим, як українці об'єднались, як вони допомагають збройним силам. Також висловився, що йому подобається, як політичні партії України теж об'єднались у підтримці керівництва. Лектор припустив, що в Іспанії у подібній ситуації навряд чи партії облишили б свої суперечки і змогли б бути єдиними.
Я нічого не сказала з цього приводу, тому що вважаю, що добре, що за межами України є таке враження.

І ще Х.М. згадав, що за кілька днів до 24 лютого 2022 року він виступав на телебаченні. У програмі також приймала участь українка, яку звали Валерія. Валерію кілька разів питали про те, що українці будуть робити у випадку війни. Х. М. сказав, що Валерія кожного разу твердо і наполегливо говорила, що українці будуть воювати.
«Я не знаю, чому, але коли я чув, з якою силою Валерія говорила ті слова, я повірив у те, що українці будуть чинити шалений спротив», — підкреслив М.Х.

Х. М. Родрігес у кінці лекції сказав про можливі варіанти закінчення війни. Не буду їх перераховувати, тому що з тих варіантів українці хочуть тільки одного — повної перемоги.

У лекції Х.М. торкнувся того питання, що війна росії вдихнула нове життя у НАТО і ЄС. Він також підкреслив, що США і інші країни не так вже й багато дають Україні зброї, що надана зброя у більшості випадків є застарілою і що для США ця війна, яку Україна веде не тільки за себе, обходиться досить дешево.

Ще лектор наголосив на тому, що досить часто його слухачі чи знайомі питають: " Чому українці так люто захищають кожне своє місто, кожне своє село? Невже українці не зможуть жити без, припустимо, Херсону!?"

Х. М. сам собі на це питання відповів: " У європейських країнах зараз сформувалось постгероїчне суспільство, яке не хоче воювати, ризикувати, гинути, яке відкидає саму можливість війни. Українці показали світові, що націям і сьогодні треба бути готовими боротись за демократичні цінності. Українці розбудили західний світ".
Після лекції присутні задавали питання, висловлювали свої думки.

Я підняла руку і спробувала пояснити, чому українцям так важливо звільнити всі міста:
«Уявіть собі, що Іспанія воює з Францією. Якщо Франція захопить у полон іспанців, то ви можете бути впевненими, що через кілька років полону ваші співвітчизники повернуться додому. Франція буде виконувати конвенцію щодо військовополонених. А ми, українці, знаємо, що росіяни ніяких конвенцій не виконають, що вони знищать самих активних, сильних, а решта перетворить на рабів. Ми знаємо, що під владою росії ми зникнемо як нація»

Мені було приємно бути на цій зустрічі, було приємно слухати слова цих іспанців, які засуджували дії росіян, підтримували українців. Було приємно, що вони зверталися також до нас, двох українок у залі, висловлюючи захоплення діями наших захисників, діями українців.