Продакшен відеоконтенту від діючих військовослужбовців - окремий жанр технологій
Продакшен відеоконтенту від діючих військовослужбовців — окремий жанр технологій. Це дуже чутлива тема для розмови, але разом із тим вона стала трендом у 2014-2016-х, а зараз знову набирає популярність.
Бо довіра до ЗСУ як інституції на надвисокому рівні. А тому думка простого українського вояки в однострої автоматично забирає увагу масового українця. А це непахане поле для маніпулятивних кампаній.
Бо за кожним відео можуть стояти замовники, які зводять свої політичні або економічні рахунки. Так само як є інша правда — український воїн, наприклад, справедливо обуруюється затримками зарплатні чи відсутності зимової форми.
Думаю, всі натрапляли на емоційні звернення осіб, одягнутих у форму ЗСУ, які критикують накази керівництва, публічно засуджують якісь закони, звинувачують певних політиків тощо.
Періодично спілкуюсь із ЗСУ-шниками і всі мої знайомі як один кажуть, що часу немає навіть із рідними поговорити чи папіросу викурити, а вже не кажучи, щоб записувати контент для тік-току чи інстаграму. Особливо це стосується тих, хто дійсно на нулі, а не в Закарпатті бігає по лісах біля макетів бліндажів (бо знаю випадки, коли такі «шоу» спецом знімались).
Багато військовослужбовців зараз по вуха в роботі. Їм дійсно немає часу, щоб підняти голову і порадіти весняному сонцю. Тому, коли ви бачите чергового блогера-вояку, тричі подумайте звідки час у людини. Бо виробництво контенту — це час. І дуже часто якась прихована мета. Легко довіряти символам та гарно написаним текстам. Значно важче — думати.
Так, зараз це особливий і дуже популярний жанр комунікації. Блогерство під час війни — вдалий спосіб сформувати швидко велику аудиторію та заробляти на цьому. І дехто намагається таким чином це зробити. Також деякі військові мають політичні амбіції і їм потрібно підтримувати медійну пізнаваність. Нічого поганого в цьому не бачу.
Окрім одного. Якщо це поклик душі та бажання зробити країну та життя навколо кращим — питань немає. Але якщо це виконання замовлення чи просто тупо заробіток — то воно якось не корелюється з функцією захисту Батьківщини.
Ну і принагідно слід нагадати, що діє стаття 49 закону «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» і стаття 4 закону «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».
А там вказано, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов’язані завжди пам’ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Ця розмова зайшла насправді не через те, що топ-політики скоро будуть набирати натовпи військових балакунів для медійних атак (а це робитися буде, не сумнівайтесь, бо ветеранам треба буде якось заробляти після війни).
А через те, що останнім часом російські спецслужби створюють у соцмережах фейкові сторінки, де розміщують фото і відео українських військових зі зміненим описом, який вселяє розпач і недовіру.
Варто розуміти, що телеграм-канал нібито бригад ЗСУ може не мати до них жодного стосунку. А якась патріотична група, яка заряджає гнівними прокляттями у бік РФ, згодом може акуратно помістити російський вкид.
Зараз фіксуються багато випадків, коли створюються фейкові сторінки, які маскуються під офіцерів та солдатів ЗСУ, які начебто ведуть щоденник війни. І ось що пише один такий бот, який зміг зібрати до 20 тисяч підписників: «Рідні, ми залишаємо Соледар. Втратили 14 батальйонів. А з нашої бригади 2 чоловіка залишилося...». І в такому дусі розпачу далі.
Дуже часто маніпулятивний контекст вирізняє надмірна емоційність і підозріла акуратна структурованість думок. Профі здатні вмиттю вловити це і включити критичне мислення, але не звичайних українець, чия медіаграмотність бажає кращого.
Бо довіра до ЗСУ як інституції на надвисокому рівні. А тому думка простого українського вояки в однострої автоматично забирає увагу масового українця. А це непахане поле для маніпулятивних кампаній.
Бо за кожним відео можуть стояти замовники, які зводять свої політичні або економічні рахунки. Так само як є інша правда — український воїн, наприклад, справедливо обуруюється затримками зарплатні чи відсутності зимової форми.
Думаю, всі натрапляли на емоційні звернення осіб, одягнутих у форму ЗСУ, які критикують накази керівництва, публічно засуджують якісь закони, звинувачують певних політиків тощо.
Періодично спілкуюсь із ЗСУ-шниками і всі мої знайомі як один кажуть, що часу немає навіть із рідними поговорити чи папіросу викурити, а вже не кажучи, щоб записувати контент для тік-току чи інстаграму. Особливо це стосується тих, хто дійсно на нулі, а не в Закарпатті бігає по лісах біля макетів бліндажів (бо знаю випадки, коли такі «шоу» спецом знімались).
Багато військовослужбовців зараз по вуха в роботі. Їм дійсно немає часу, щоб підняти голову і порадіти весняному сонцю. Тому, коли ви бачите чергового блогера-вояку, тричі подумайте звідки час у людини. Бо виробництво контенту — це час. І дуже часто якась прихована мета. Легко довіряти символам та гарно написаним текстам. Значно важче — думати.
Так, зараз це особливий і дуже популярний жанр комунікації. Блогерство під час війни — вдалий спосіб сформувати швидко велику аудиторію та заробляти на цьому. І дехто намагається таким чином це зробити. Також деякі військові мають політичні амбіції і їм потрібно підтримувати медійну пізнаваність. Нічого поганого в цьому не бачу.
Окрім одного. Якщо це поклик душі та бажання зробити країну та життя навколо кращим — питань немає. Але якщо це виконання замовлення чи просто тупо заробіток — то воно якось не корелюється з функцією захисту Батьківщини.
Ну і принагідно слід нагадати, що діє стаття 49 закону «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» і стаття 4 закону «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».
А там вказано, що військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов’язані завжди пам’ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Ця розмова зайшла насправді не через те, що топ-політики скоро будуть набирати натовпи військових балакунів для медійних атак (а це робитися буде, не сумнівайтесь, бо ветеранам треба буде якось заробляти після війни).
А через те, що останнім часом російські спецслужби створюють у соцмережах фейкові сторінки, де розміщують фото і відео українських військових зі зміненим описом, який вселяє розпач і недовіру.
Варто розуміти, що телеграм-канал нібито бригад ЗСУ може не мати до них жодного стосунку. А якась патріотична група, яка заряджає гнівними прокляттями у бік РФ, згодом може акуратно помістити російський вкид.
Зараз фіксуються багато випадків, коли створюються фейкові сторінки, які маскуються під офіцерів та солдатів ЗСУ, які начебто ведуть щоденник війни. І ось що пише один такий бот, який зміг зібрати до 20 тисяч підписників: «Рідні, ми залишаємо Соледар. Втратили 14 батальйонів. А з нашої бригади 2 чоловіка залишилося...». І в такому дусі розпачу далі.
Дуже часто маніпулятивний контекст вирізняє надмірна емоційність і підозріла акуратна структурованість думок. Профі здатні вмиттю вловити це і включити критичне мислення, але не звичайних українець, чия медіаграмотність бажає кращого.
Нет комментариев