Іспанські дрібнички життя

Мікрорайон, у якому я живу ( Corredoria), активно розбудовується кілька останніх десятиліть. Середній вік жителів переважно молодий і як наслідок, у нашому мікрорайоні найбільше народжується немовлят.
Кілька років тому молоді батьки почали вимагати будівництва нової початкової школи (примарії). Школу побудували. А так як діти потихеньку ростуть, постала необхідність побудувати інститут( для дітей старше 12 років).

Влада вирішила побудувати інститут поряд з примарією на території парку. Мені трохи шкода, що частина парку зникне. Хоча молодим людям, батькам дітей, напевно, важливіше не парк, а інститут поблизу житла. Ну і треба додати, що газонів і парків навкруги залишиться достатньо.

Дерева з парку, думаю, дбайливі іспанці не спиляють, а пересадять. В Іспанії я не раз бачила, як пересаджують вже досить великі дерева. Саме головне, щоб вони прийнялись.

Територію для будівництва інституту почали загороджувати.

Сьогодні на прогулянці мою увагу привернула одна невелика, але промовиста деталь — будівельники залишили прохід на асфальтованій доріжці між секціями будівельної загорожі. З понеділка загорожу дороблять і територія вже буде готова для початку будівництва. Але для того, щоб жителі мікрорайону ще два дні могли гуляти звичним маршрутом і не були незадоволеними перерізаною доріжкою і також, напевно, щоб жителі звикли до думки, що маршрут незабаром буде зміненим, прохід залишили.

Ця увага до людей, ця м'якість мені дуже сподобалась. Це дуже іспанська манера обходитись з людьми.