Окупанти готуються до «боїв за Крим»: ЗСУ — у кроці від вогневого контролю шляхів на півострів
росія за останні кілька тижнів збудувала в анексованому Криму десятки оборонних укріплень, перетворивши півострів на «одну з найбільш укріплених» територій
Судячи зі знімків, окопи завдовжки десятки кілометрів вириті навіть на пляжах Криму. Наразі в інтернеті розміщено численні оголошення про пошук робітників для зміцнення кримських окопів бетоном та деревом.
Натомість, ймовірність висадки українського десанту з моря невелика.
Тоді виникає цілком слушне запитання, а саме: навіщо ж окупанти будують окопи і риють траншеї навіть на узбережжі?
Варто говорити про те, що там дві складові. Перша — традиційно російська корупційна складова: відмивання бюджетних грошей. Так звана засічна лінія у Білгородській області коштувала російському бюджету рекордну суму — 132 млн доларів. Хоча практичного значення вона не має абсолютно ніякого.
Аналогічна ситуація і з так званими оборонними укріпленнями у Криму. Практичного значення вони не мають. Згадаймо інші корупційні програми російського уряду на території окупованого півострова. Програма опріснення води, яка коштувала російському бюджету близько 48 млрд рублів. Вона була офіційно визнана провальною, проте бюджетні гроші освоїли.
Друга програма — це так званий енергоміст, який був дуже витратний навіть для російського бюджету і показав всю свою неефективність. І таких програм можна назвати з десяток.
Другий момент. Щодо самого будівництва. Дані фортифікаційні споруди в авральному порядку зводяться на тлі повідомлень про можливий контрнаступ Збройних сил України. Причому на тлі різкої активізації протистояння саме на запорізькому напрямку. Я нагадаю, невипадково в інтерв’ю The Economist головнокомандувач Збройних сил України Залужний заявив про те, що до Мелітополя 84 кілометри, є ким наступати — дайте чим наступати. Сполучені Штати Америки та наші європейські партнери почули українського генерала. «Рамштайн-9» та «Рамштайн-10» — це виключно наступальні види озброєння.
До речі, я не погоджуюсь з оцінкою «експертів», які говорять про неможливість класичного штурму окупованого півострова. Йдеться про те, що російські збройні сили, які розташовані на окупованому півострові, дуже залежні від логістики. А логістика окупаційної армії — це Чонгарський перешийок та Керченський міст. Тобто дві складові, які практично перебувають під вогневим контролем Збройних Сил України.
Важливо уточнити, що частину Херсонської та Запорізької областей також досі окуповано. Відповідно, поки не звільнено ці території, до Криму зайти не можна.
Але я невипадково згадав інтерв’ю Залужного The Economist. Подивімось на ті події, що відбуваються на території Запорізької та Херсонської областей. Нанесення ударів по тилових базах накопичення, місцях тимчасового розміщення особового складу та озброєння. Це так званий каскадний характер планування операцій із деокупації.
Я нагадаю, про що йдеться. Успішний характер деокупації частини Херсонської та Харківської областей розпочинався саме з завдання ударів по тилових базах. Другим етапом було взяття під безпосередній контроль логістики. І вже третій етап — це сам контрнаступ. І те, що відбувається зараз у Запорізькій, Херсонській областях та на території Автономної Республіки Крим, на мій погляд, і є першим етапом деокупації. Тобто каскадного характеру планування операцій: завдання ударів по військовій інфраструктурі.
Відповідно, що російська влада побоюється подібного сценарію подій. Наразі в авральному темпі риють окопи у Медведівці — це якраз на перешийку. Ще в Вірменську, поряд із селами Маслово та Новоіванівка — це біля Джанкоя. І поряд із селом Вітіно у Сакському районі. Село Вітіно — це саме там, де укріплення збудували на пляжі, буквально на морському узбережжі. Тобто це означає, що російська влада розглядає як потенційний військовий характер звільнення ЗСУ окупованих територій.
Примітно, що фортифікаційні споруди почали зводитись після зустрічі прем’єр-міністра Великобританії з президентом Франції, де зокрема обговорювалися питання підготовки підрозділів морської піхоти України. Тобто йдеться саме про штурмові підрозділи, які братимуть безпосередню участь у деокупації Криму.
Нагадаю, що в 2021 році, ще до широкомасштабного вторгнення, було підписано міжурядову угоду між Києвом і Лондоном про виділення рекордної суми 1,8 млрд фунтів стерлінгів на будівництво українського військово-морського флоту. І Лондон не відмовився від цієї ідеї. Останні заяви Сунака свідчать про те, що Лондон розглядає практичне здійснення своєї геополітичної мети — будівництва умовної лінії Лондон — Київ — Анкара, де Києву надається ключова роль. Тобто основні зусилля будуть створені саме в момент відтворення українського ВМФ і, відповідно, підрозділів морської піхоти, які можуть безпосередньо взяти участь у деокупації Криму.
Показово, що протягом останнього місяця по військових об’єктах рф в окупованому Криму було завдано ударів, у тому числі і з використанням безпілотних літальних апаратів. Причому в районі Гвардійська, за повідомленнями російської сторони, було збито снаряд випущений з ОТРК «Грім-2». Дальність ураження цього оперативно-тактичного комплексу — близько 300 кілометрів. Це аналог американського ATACMS. Якщо ця інформація підтвердиться, то ми можемо говорити, що Збройні сили України кардинально змінять характер деокупації Криму.
Судячи зі знімків, окопи завдовжки десятки кілометрів вириті навіть на пляжах Криму. Наразі в інтернеті розміщено численні оголошення про пошук робітників для зміцнення кримських окопів бетоном та деревом.
Натомість, ймовірність висадки українського десанту з моря невелика.
Тоді виникає цілком слушне запитання, а саме: навіщо ж окупанти будують окопи і риють траншеї навіть на узбережжі?
Варто говорити про те, що там дві складові. Перша — традиційно російська корупційна складова: відмивання бюджетних грошей. Так звана засічна лінія у Білгородській області коштувала російському бюджету рекордну суму — 132 млн доларів. Хоча практичного значення вона не має абсолютно ніякого.
Аналогічна ситуація і з так званими оборонними укріпленнями у Криму. Практичного значення вони не мають. Згадаймо інші корупційні програми російського уряду на території окупованого півострова. Програма опріснення води, яка коштувала російському бюджету близько 48 млрд рублів. Вона була офіційно визнана провальною, проте бюджетні гроші освоїли.
Друга програма — це так званий енергоміст, який був дуже витратний навіть для російського бюджету і показав всю свою неефективність. І таких програм можна назвати з десяток.
Другий момент. Щодо самого будівництва. Дані фортифікаційні споруди в авральному порядку зводяться на тлі повідомлень про можливий контрнаступ Збройних сил України. Причому на тлі різкої активізації протистояння саме на запорізькому напрямку. Я нагадаю, невипадково в інтерв’ю The Economist головнокомандувач Збройних сил України Залужний заявив про те, що до Мелітополя 84 кілометри, є ким наступати — дайте чим наступати. Сполучені Штати Америки та наші європейські партнери почули українського генерала. «Рамштайн-9» та «Рамштайн-10» — це виключно наступальні види озброєння.
До речі, я не погоджуюсь з оцінкою «експертів», які говорять про неможливість класичного штурму окупованого півострова. Йдеться про те, що російські збройні сили, які розташовані на окупованому півострові, дуже залежні від логістики. А логістика окупаційної армії — це Чонгарський перешийок та Керченський міст. Тобто дві складові, які практично перебувають під вогневим контролем Збройних Сил України.
Важливо уточнити, що частину Херсонської та Запорізької областей також досі окуповано. Відповідно, поки не звільнено ці території, до Криму зайти не можна.
Але я невипадково згадав інтерв’ю Залужного The Economist. Подивімось на ті події, що відбуваються на території Запорізької та Херсонської областей. Нанесення ударів по тилових базах накопичення, місцях тимчасового розміщення особового складу та озброєння. Це так званий каскадний характер планування операцій із деокупації.
Я нагадаю, про що йдеться. Успішний характер деокупації частини Херсонської та Харківської областей розпочинався саме з завдання ударів по тилових базах. Другим етапом було взяття під безпосередній контроль логістики. І вже третій етап — це сам контрнаступ. І те, що відбувається зараз у Запорізькій, Херсонській областях та на території Автономної Республіки Крим, на мій погляд, і є першим етапом деокупації. Тобто каскадного характеру планування операцій: завдання ударів по військовій інфраструктурі.
Відповідно, що російська влада побоюється подібного сценарію подій. Наразі в авральному темпі риють окопи у Медведівці — це якраз на перешийку. Ще в Вірменську, поряд із селами Маслово та Новоіванівка — це біля Джанкоя. І поряд із селом Вітіно у Сакському районі. Село Вітіно — це саме там, де укріплення збудували на пляжі, буквально на морському узбережжі. Тобто це означає, що російська влада розглядає як потенційний військовий характер звільнення ЗСУ окупованих територій.
Примітно, що фортифікаційні споруди почали зводитись після зустрічі прем’єр-міністра Великобританії з президентом Франції, де зокрема обговорювалися питання підготовки підрозділів морської піхоти України. Тобто йдеться саме про штурмові підрозділи, які братимуть безпосередню участь у деокупації Криму.
Нагадаю, що в 2021 році, ще до широкомасштабного вторгнення, було підписано міжурядову угоду між Києвом і Лондоном про виділення рекордної суми 1,8 млрд фунтів стерлінгів на будівництво українського військово-морського флоту. І Лондон не відмовився від цієї ідеї. Останні заяви Сунака свідчать про те, що Лондон розглядає практичне здійснення своєї геополітичної мети — будівництва умовної лінії Лондон — Київ — Анкара, де Києву надається ключова роль. Тобто основні зусилля будуть створені саме в момент відтворення українського ВМФ і, відповідно, підрозділів морської піхоти, які можуть безпосередньо взяти участь у деокупації Криму.
Показово, що протягом останнього місяця по військових об’єктах рф в окупованому Криму було завдано ударів, у тому числі і з використанням безпілотних літальних апаратів. Причому в районі Гвардійська, за повідомленнями російської сторони, було збито снаряд випущений з ОТРК «Грім-2». Дальність ураження цього оперативно-тактичного комплексу — близько 300 кілометрів. Це аналог американського ATACMS. Якщо ця інформація підтвердиться, то ми можемо говорити, що Збройні сили України кардинально змінять характер деокупації Криму.
Нет комментариев