Якщо перетворити війну в людину...

Якщо в недоспаній уяві чарівним образом перетворити війну в людину, то ця війна буде висохлою старухою із мінливим настроєм і рипучим голосом.

Сидячи на лавці вона буде смалити дешеву цигарку і жадібно жбурляти кривавою слиною на чистому подвір'ї. Бруд з-під ногтей буде тхнути трупним сморідом, а на сивій голові немите волосся влаштується короною.
Вона вбереться у радянське лахміття і буде чекати, коли один грішний геронтократ запропонує їй руку і мозок. Одружившись з нею, він буде сподіватись на щедре придане, але отримає лише право не померти звичним шляхом.

Всім будуть бажати будь-що не зустрітись з тою жінкою, але вона обиратиме за критерієм, який буде зрозумілий лише їй одній.

Звісно, будуть такі, хто спробує збагнути задум і уберегтись від гучного свисту її летальних інтонацій. Їм буде здаватись, що вони стали вищими за Війну, перемогли її у підвальних сутінках чи закордонних трактирах, сирих окопах чи потертих шкіряних кріслах кабінетів.

Але то тільки здаватись. Бо єдиним прописним словом з гнилих вуст старої буде: тут вирішую лише я.