Сьогодні почалась моя подорож у Марокко

Мене завжди цікавить чужа культура. При чому, цікавить все: національні страви, одяг, традиції щодо ставлення до батьків, до матерів, до дітей, ставлення чоловіка до жінки і навпаки, традиції в сексі.

Колись ще в юному віці з великою цікавістю читала Камасутру і дивувалась, які видумщики ці індуси і як багато у них інтересу до інтимного життя. Так багато, що вони навіть побудували храм, на зовнішніх стінах якого виліпили чи вирізали чоловічі та жіночі фігури у різних сексуальних позах. І ходять біля тих храмів індуси зі своїми дітьми і не зав’язують дітям очі, щоб вони, не дай боже, не побачили тих відвертих сцен.

Сьогодні я мала цікаву зустріч з однією жінкою з Марокко. У українців, думаю, є стереотип щодо арабок. Можливо, я помиляюсь, і стереотип є тільки у мене. Ну і також, можливо, що кожна мусульманська родина щаслива чи нещасна по-своєму, і не можна нічого узагальнювати.

Ця ще молода жінка Лейла має двоє маленьких дівчаток і зараз не працює. Живе вона дуже скромно, економить на чому може. Чоловік її, теж араб, працює, вони купили недавно не дуже дорогу стару квартиру, яку вони у майбутньому, коли трохи зароблять, відремонтують.

Лейла розрушила мій стереотип щодо того, що арабки – покірні і все роблять, як скаже чоловік. Лейла без згоди чоловіка вирішила навчитись водити машину. І навчилась. Теоретичний екзамен вона здала з другого разу, а водіння з сьомого. І обійшлися їй права у шість тисяч євро. Гроші на права Лейла заробила сама. Треба мати на увазі, що Лейла не дуже досконало знає іспанську, але все рівно вирішила пройти випробування. (Коли я взнала, як здавала екзамени Лейла, мені стало трохи легше, тому що я хоч і здала теоретичний екзамен з першого разу, практичний тільки з третього, причому про один провалений екзамен я довго чоловікові не розповідала. Права мені обійшлися у дві тисячі євро. Тепер я вже знаю, що декому права дістались ще важче)

Зарплата Лейлиного чоловіка менше тисячі євро на місяць. Тобто, живуть вони дуже і дуже нелегко. Одяг купують тільки вживаний. Машину Лейла ще не купила, але неодмінно купить, коли діти трохи підростуть і вона знову піде на роботу. І вже зараз на слова чоловіка, що машина вимагає багато витрат і що не треба її купувати, Лейла відповідає: «Якщо ти будеш продовжувати так говорити, то будеш мені потім за кожну твою поїздку у моїй машині платити гроші".

Лейла ще донедавна не покривала голову хусткою. Тепер покриває, тому що коли вона вирішила попросити для дочок іспанське громадянство, чоловік поставив їй умову, що дасть свій дозвіл у випадку, якщо Лейла пообіцяє йому носити хустку на голові. Дівчатка вже мають національність, а Лейла мусить покривати голову.

Собі Лейла теж хоче мати іспанське громадянство. Вона здала один екзамен з історії і культури Іспанії. Екзамен платний. Здається, 130 євро за один екзамен + поїздка в інше місто + готель, де перед екзаменом треба переночувати. Тобто, для емігрантів дороге задоволення. Другий екзамен з мови Лейла не здала, хоч вона досить непогано розмовляє. Так як перший екзамен має термін дії лишень півроку, він уже просрочився. Лейла знову буде здавати екзамени, коли заробить гроші. Розмовляючи з нею, вірю, що так і буде.

Лейла налаштована побудувати собі і своїм дітям щасливе життя в Іспанії. Вона має іспанську подругу, яку вважає членом своєї родини і яку її діти ніжно люблять. Іспанка не шкодує ні свого часу, ні своїх грошей, щоб дати тепло Лейлі та її дітям. Ця іспанка і мені, українці, дарує багато тепла.
Думаю, що в усіх родинах іноді напівжартома, іноді всерйоз подружжя обговорює тему своєї смерті, тему, що буде робити один у випадку смерті іншого.

Лейла розповіла, що чоловік їй сказав:

— Як добре, що якщо я помру, ти з дівчатами будеш мати оплачене житло. Будеш мати, де жити.

— Якщо ти помреш, не думай, що я буду жити сама. Ти думаєш, що я її залишу самотню, — сказала Лейла, показуючи рукою на свій інтимний орган.

— Ти думаєш вийти заміж після мене? – здивувався чоловік?

— А ти хіба не одружився б після моєї смерті?

— Та одружився б. Але ж ти жінка з дітьми!

— Ну той що. Знайду набагато старшого. Візьме мене разом з усим, з пакетом. І він помре раніше мене. І ще й половину його пенсії буде мені.

Мене у цьому діалозі здивувало все: і те, що мусульманська родина спокійно обговорювала таку тему, і те, що Лейла так спокійно розповіла мені про те, що її сексуальне життя не має припинятись у випадку смерті її чоловіка і те, що вона про це спокійно сказала чоловікові. Тут я відчула різницю між християнством, яке робить вигляд, що сексу не існує і що все, що з ним пов’язане – це гріх і бруд, і ісламом, де інтимна сторона життя розглядається, напевно, як щось природнє і прекрасне, яким воно насправді і є.

І ще мені сподобалось, що Лейла вірить у те, що коли чоловік кохає жінку, то кохає її разом з її минулим, з її дітьми, які народились до його кохання. І її чоловік-мусульманин, напевно, іноді буде задумуватись над тим, що жінку все ж варто трохи більше шанувати, а то, може дійсно, піде від нього і доживай потім старість на самотині.

Не знаю, наскільки часто в ісламському світі розлучаються родини, в Іспанії серед моїх знайомих арабів знаю кілька випадків. Знаю одну жінку, яка виховує сама дочку-підлітка. Їй нелегко. Вона має двоюрідну сестру, яка іноді їй допомагає.

Знаю один випадок, де чорношкірий сенегалець захотів відправити в Африку першу дружину, щоб привезти собі другу (іспанський закон не признає полігамію, можна мати на території Іспанії тільки одну офіційну дружину). Дружина категорично відмовилась повертатись в Сенегал.

З розмови з Лейлою я зрозуміла, що вона підтримує тих жінок, які наважуються розлучитись і самостійно прокладають собі і своїм дітям дорогу до хорошого життя.

Я люблю подорожувати. Думаю, що знайомство з людьми з інших країн іноді можна вважати початком подорожі в чужу країну, початком відкриттів секретів чужої культури. Сьогодні почалась моя подорож у Марокко.