Цікаві іспанські закони

Я не є правником, але іноді іспанські закони привертають мою увагу. Ще з самого початку мого проживання в Іспанії в міру того, як я ближче придивлялась до нових реалій, деякі речі мене дивували.

Наприклад, я дізналась, що існує такий закон, що якщо дочка не вийшла заміж, після смерті батька вона отримує частину його пенсії. Я навіть знала одну молоду іспанку, якій мама забороняла зустрічатись з хлопцями, щоби вона не втратила хорошу батькову пенсію, так як тато був шахтарем і мав гарну пенсію.

Вона навіть погрожувала позбавити дочку спадщини, якщо вона вийде заміж. Дочка не послухала маму і все ж вийшла заміж.

В Іспанії після смерті чоловіка дружина отримує частину пенсії чоловіка до кінця життя, якщо не вийде ще раз заміж.

А недавно я дізналась, що при розлученні суд присуджує чоловікові виплачувати частину зарплати дружині, навіть якщо вона працює. На дітей до 25 років чоловік виплачує окрему суму.

Про відсоток виплати після розлучення я не знаю. Але знаю, що одній моїй знайомій суд присудив 256 євро, чоловік її мав зарплату приблизно 1250-1300 євро. Ці гроші чоловік виплачує до того моменту, поки він не одружиться знову, або до того моменту, коли колишня дружина знову вийде заміж.

Заради справедливості хочу сказати, що дві мої коліжанки відмовились від чоловічих виплат, так як не хотіли більше їхньої присутності у своєму житті.
Думаю, що ці захисні закони діяли ще за часів Франка. Тоді більшість жінок не працювали і відповідно, залежали від чоловіків або батьків. Можливо, я помиляюсь, але мені здається, що таке ставлення до жінки обумовлене близкістю до арабського світу, де жінка не має жодної самостійності. Іспанія багато віків була під владою арабів.

До смерті Франка у 1975 році іспанки не могли самостійно купити у кредит навіть диван, не кажучи про житло. Для оформлення кредиту потрібен був підпис чоловіка.

При народженні дитини іспанкам оплачують приблизно чотири місяці відпуски для догляду дитини, місяць відпустки з нагоди народження дитини також дають батькові. Потім мама ще має право на скорочений робочий день на годування дитини. Якщо всі години зібрати докупи, то десь у шість місяців молода мама має вийти на роботу.

Державних садочків дуже мало, і дають їх, як правило, малозабезпеченим родинам. Приватних садочків вистачає, але вони дуже дорогі для молодих родин, у яких невисока зарплата. Часто їм допомагають батьки. Коли дитина досягає трирічного віку, тоді вона вже може піти в державний садок, який вже є набагато дешевшим ніж приватний. За законом діти зобов’язані з трьох років отримувати освіту у освітніх установах.

Мені було дуже дивно дізнатись, що в Іспанії молодим мамам не дають хоча б рік на догляд дитини. Державна політика Іспанії не сприяє підвищенню народжуваності, щоб забезпечити приріст населення. Приріст населення відбувається у значній мірі завдячуючи емігрантам, які не є надто вимогливими до умов виховання своїх дітей.