Україна могла модернізувати комплекс С-200 для знищення наземних цілей окупантів.
Днями в міністерстві оборони країни-окупанта заявили, що Сили оборони України завдали ударів по трьох російських регіонах за допомогою ракет С-200.
Російські військові заявили, що 9 липня ЗСУ атакували Кримський міст саме ракетами С-200. За словами начальника головного штабу повітряно – космічних сил рф Афзалова, українські військові запустили 4 ракети, 2 з яких «перехопила» російська протиповітряна оборона, а ще дві — відхилила РЕБ.
Крім того, 28 липня у російському Таганрозі стався вибух. Росіяни заявили, що це був приліт ракети С-200.
Версії про те, що удар по російському місту Таганрог зразками західної зброї (Storm Shadow чи SCALP), не піднімається росіянами з кількох причин.
Справа утім, що Україна не має права використовувати західні ракети для ударів по території Росії. Росіяни це прекрасно знають і розуміють.
Військово-політичному керівництву країни-окупанта було б вигідно звинуватити Україну у використанні саме західних далекобійних ракет для обстрілів території РФ. Але при цьому росіяни не педалюють цю тему, наголошуючи на тому, що удар по Таганрогу був завданий саме з використанням старих радянських ракетних систем С-200.
Із відеопідтверджень, які були опубліковані російською стороною, було зафіксовано момент падіння ракети, ззовні схожої на ракету 5В28 комплексу С-200.
Я припускаю, що в Україні справді могли відновити для використання на цій війні радянські ракетні комплекси С-200, хоч це дуже технологічно складна робота.
Справа утім, що ця військова техніка є радянською розробкою ще 60-х років минулого століття.
Комплекс С-200 призначений для боротьби з літаками, повітряними командними пунктами, постановниками перешкод та іншими пілотованими і безпілотними засобами повітряного нападу на висотах від 300 м до 40 км, що летять з швидкостями до 4300 км/год, на дальностях до 300 км. Комплекс здатен діяти за умов інтенсивної радіопротидії.
У бойових умовах ці радянські комплекси використовувалися у кількох воєнних конфліктах на території Азії та Африки. Зокрема, у грудні 1983 року С-200, які перебували на озброєнні сирійської армії, збили три безпілотні літальні апарати MQM-74 збройних сил Ізраїлю. А у травні 1986-го лівійські військові, які отримали від СРСР ці ракетні комплекси, спромоглися збити з іх використанням два американські літаки.
Утім, ще у 2013 року з'являлася інформація, що українська сторона відмовилися від них.
Але, є імовірність того, що в ЗСУ провели певну модернізацію цього комплексу — і завдяки цим змінам він може використовуватися у нинішній війні.
По-перше, у С-200 напівактивне радіолокаційне наведення. Цю систему створювали для ударів по повітряних цілей, але з часом, ще в радянську епоху, провели випробування щодо ударів по наземних цілях. У 1982 році на полігоні Сари-Шаган були проведенні випробування, які показали малу ефективність через те, що радіоконтрастність наземних цілей була поганою для системи наведення ракети. Тодішні випробування показали погані результати і від ідеї модернізації на той час відмовилися. Тож модернізація системи наведення мала стати одним із основних моментів реанімування цього старого радянського ракетного комплексу.
Найімовірніше, поміняли і бойову частину ракети. Бойова частина була досить незначна — 220 кг, зважаючи на 7-тонну ракету. При цьому із 220 кг — лише 90 кг це вибухові елементи. А усе інше — уражаючи елементи
Крім того, треба було змінювати ще і двигун, бо він у С-200 рідкопаливний. Її двигун 5Д12 працював на ТГ-02 та АК27и. За оцінками спеціалістів, існував варіант перевести рідкопаливну ракету С-200 на твердопаливну. Таке завдання свого часу було поставлене КБ «Південне». Робота проводилась, однак комплекси С-200 були зняті з бойового чергування напередодні 2014 року.
Варто зауважити, що комплекс С-200 був створений у стаціонарному варіанті. Самі позиції ЗРК передбачають складні інженерні конструкції з переміщенням пускових по рейках.
Утім, остаточно виключати модернізації і використання С-200 не варто.
За інформацією російської сторони, начальник генштабу збройних сил росії Герасимов поставив завдання встановити місця зберігання ракет С-200 в Україні та планувати нанесення по них ракетних ударів.
Оскільки таке завдання щодо виявлення та знищення пускових установок С-200 та місць зберігання ракет поставлено на рівні керівництва генштабу, небезпека їх застосовування Силами оборони України оцінюється противником як потенційно висока.
Спеціально для Центру громадської аналітики «Вежа».
Російські військові заявили, що 9 липня ЗСУ атакували Кримський міст саме ракетами С-200. За словами начальника головного штабу повітряно – космічних сил рф Афзалова, українські військові запустили 4 ракети, 2 з яких «перехопила» російська протиповітряна оборона, а ще дві — відхилила РЕБ.
Крім того, 28 липня у російському Таганрозі стався вибух. Росіяни заявили, що це був приліт ракети С-200.
Версії про те, що удар по російському місту Таганрог зразками західної зброї (Storm Shadow чи SCALP), не піднімається росіянами з кількох причин.
Справа утім, що Україна не має права використовувати західні ракети для ударів по території Росії. Росіяни це прекрасно знають і розуміють.
Військово-політичному керівництву країни-окупанта було б вигідно звинуватити Україну у використанні саме західних далекобійних ракет для обстрілів території РФ. Але при цьому росіяни не педалюють цю тему, наголошуючи на тому, що удар по Таганрогу був завданий саме з використанням старих радянських ракетних систем С-200.
Із відеопідтверджень, які були опубліковані російською стороною, було зафіксовано момент падіння ракети, ззовні схожої на ракету 5В28 комплексу С-200.
Я припускаю, що в Україні справді могли відновити для використання на цій війні радянські ракетні комплекси С-200, хоч це дуже технологічно складна робота.
Справа утім, що ця військова техніка є радянською розробкою ще 60-х років минулого століття.
Комплекс С-200 призначений для боротьби з літаками, повітряними командними пунктами, постановниками перешкод та іншими пілотованими і безпілотними засобами повітряного нападу на висотах від 300 м до 40 км, що летять з швидкостями до 4300 км/год, на дальностях до 300 км. Комплекс здатен діяти за умов інтенсивної радіопротидії.
У бойових умовах ці радянські комплекси використовувалися у кількох воєнних конфліктах на території Азії та Африки. Зокрема, у грудні 1983 року С-200, які перебували на озброєнні сирійської армії, збили три безпілотні літальні апарати MQM-74 збройних сил Ізраїлю. А у травні 1986-го лівійські військові, які отримали від СРСР ці ракетні комплекси, спромоглися збити з іх використанням два американські літаки.
Утім, ще у 2013 року з'являлася інформація, що українська сторона відмовилися від них.
Але, є імовірність того, що в ЗСУ провели певну модернізацію цього комплексу — і завдяки цим змінам він може використовуватися у нинішній війні.
По-перше, у С-200 напівактивне радіолокаційне наведення. Цю систему створювали для ударів по повітряних цілей, але з часом, ще в радянську епоху, провели випробування щодо ударів по наземних цілях. У 1982 році на полігоні Сари-Шаган були проведенні випробування, які показали малу ефективність через те, що радіоконтрастність наземних цілей була поганою для системи наведення ракети. Тодішні випробування показали погані результати і від ідеї модернізації на той час відмовилися. Тож модернізація системи наведення мала стати одним із основних моментів реанімування цього старого радянського ракетного комплексу.
Найімовірніше, поміняли і бойову частину ракети. Бойова частина була досить незначна — 220 кг, зважаючи на 7-тонну ракету. При цьому із 220 кг — лише 90 кг це вибухові елементи. А усе інше — уражаючи елементи
Крім того, треба було змінювати ще і двигун, бо він у С-200 рідкопаливний. Її двигун 5Д12 працював на ТГ-02 та АК27и. За оцінками спеціалістів, існував варіант перевести рідкопаливну ракету С-200 на твердопаливну. Таке завдання свого часу було поставлене КБ «Південне». Робота проводилась, однак комплекси С-200 були зняті з бойового чергування напередодні 2014 року.
Варто зауважити, що комплекс С-200 був створений у стаціонарному варіанті. Самі позиції ЗРК передбачають складні інженерні конструкції з переміщенням пускових по рейках.
Утім, остаточно виключати модернізації і використання С-200 не варто.
За інформацією російської сторони, начальник генштабу збройних сил росії Герасимов поставив завдання встановити місця зберігання ракет С-200 в Україні та планувати нанесення по них ракетних ударів.
Оскільки таке завдання щодо виявлення та знищення пускових установок С-200 та місць зберігання ракет поставлено на рівні керівництва генштабу, небезпека їх застосовування Силами оборони України оцінюється противником як потенційно висока.
Спеціально для Центру громадської аналітики «Вежа».
Нет комментариев