Наступ окупантів на Авдіївку: Чому це місто стратегічно важливе
Російські окупанти активізувалися по всій лінії фронту. Протягом останнього тижня вони намагаються прорвати оборону на Куп’янсько-Лиманському напрямку, Мар'їнському, Бахмутському. Тривають атаки по флангу в районі Вербове, Копані, Новопрокопівки на Токмацькому напрямку.
10 жовтня окупанти розпочали активні наступальні дії і поблизу Авдіївки Донецької області, які тривають досі. Окупанти атакують з декількох сторін.
Згідно з повідомленнями, до атаки в районі Авдіївки залучили три російські батальйони чисельністю близько двох тисяч військовослужбовців, десятки одиниць бронетехніки та літаки.
Утім, варто зауважити, що українські укріплення в районі Авдіївки Донецької області облаштовувалися від 2014 року. Ворог уже дев'ять років не може прорвати там оборону ЗСУ.
Цілі росіян
Російські окупанти на Авдіївському напрямку переслідують кілька цілей. Одна з них – вийти на адміністративні кордони Донецької області. Росіяни з самого початку масштабного вторгнення ставили завдання – захоплення територій Донецької та Луганської областей в межах адміністративних кордонів. Це завдання вони намагаються вирішити протягом останніх двох років.
Окрім тактичної важливості міста у ньому також працює один з найбільших коксохімічних заводів у Європі – Авдіївський коксохімічний завод.
Авдіївка – це частина Донецько-Макіївської агломерації і позиції навколо неї дозволяють контролювати північні околиці Донецька і Ясинуватої, південні околиці Горлівки, а також швидкісну трасу М04 Донецьк – Горлівка.
Особливість населеного пункту полягає в тому, що він розташований від центру Донецька у більш ніж 15 кілометрах. Контроль над Авдіївкою дозволяє ЗСУ фактично нависати над так званою Донецькою агломерацією противника.
Крім того, контроль над Авдіївкою дає змогу Збройним силам України тримати під вогневим контролем пункти постійної дислокації, склади з БК і всю військову інфраструктуру окупантів. Через це росіяни намагаються відсунути ЗСУ від Авдіївки й від самого Донецька на відстань як мінімум до 30 км.
«ДНР» під питанням
Фактично під питання стає сам факт існування так званої «ДНР». Особливо після успішних бойових дій ЗСУ в районі Опитного – там відстань до Донецька сягає три кілометри. Постало питання щодо можливості прориву Збройних сил України до Донецька. Тому росіяни намагаються бити з боку Красногорівки і Водяного. Там є коридор, який дозволяє ЗСУ здійснювати безпечну передислокацію, підвозити БК та евакуйовувати поранених. Окупанти намагаються заблокувати цей коридор й оточити наших військових.
Головні зусилля російських військ спрямовані на взяття Авдіївки в оточення – для цього намагаються захопити кілька сіл, розташованих на флангах, у тому числі Степове, Бердичі та Північне.
Окупанти намагалися атакувати знову-таки флангами з урахуванням попередніх тактичних наступів з району Красногорівки на Степове. Збройним силам України вдалося запобігти ударам по флангах російських окупантів. Це не дозволило їм просунутися та створити умови для оперативного оточення. Наразі окупанти намагаються тиснути з району Водяне – Опитне. Але позиція Збройних сил України у цьому населеному пункті стабільна.
Змушений констатувати, що за останні дві доби окупанти досягли певних тактичних успіхів, зокрема в районі терикона. В них серйозні сили за кількістю бронетехніки, особового складу й основне – вогневої підтримки.
За інформацією Генштабу ЗСУ, ворог активно атакував Первомайське та Сєверне, успіху не мав. Важча ситуація біля Красногорівки, періодично ворог доходить до залізниці, але йому закріпитися не дають. Біля терикона окупанти активно наступали, однак зайняти висоту не змогли. Уточнюється район Новомихайлівки.
Проте росіяни втрачають багато людського ресурсу і техніки. Вони не врахували минулий досвід бойових дій за Авдіївку. Штурмують танковими колонами, як це було під час боїв за Вугледар, коли Збройні сили України спалили велику кількість ворожої техніки. Це тактика Другої світової війни. Також використовують тактику м’ясних штурмів за рахунок так званих угруповань «шторм-Z» – це колишні ув’язнені, які використовуються як штурмовики. Рівень їхньої військової підготовки мінімальний, тому вони намагаються взяти кількістю.
«Мурадовщина» та прогнози
Наразі росіяни нарікають на рішення командування щодо штурму Авдіївки й питають, коли буде «викоренена „мурадовщина“.
Я пояснюю: це той самий російський генерал Рустам Мурадов, який керував „м'ясними штурмами“ Вугледара. Саме він в лоб кидав танкові колони на штурм Вугледара. Тому в окупантів те саме питання: скільки може продовжуватися цей ідіотизм? І відповідно, вже оцінка подій у росіян щодо штурму Авдіївки непереможна, вони ставлять собі питання, чи це другий Бахмут? При цьому вони розуміють, що Бахмут вони штурмували дев'ять місяців.
На думку експерта Олександра Коваленка, РФ активізувалася біля Авдіївки, бо хоче подарувати Путіну до Нового року нову „епічну перемогу“.
Своєю чергою керівник Авдіївської міської військової адміністрації Віталій Барабаш заявив, що Кремль встановив окупантам нову дату виходу на адміністративні кордони Донецької області – це 31 грудня. За його словами, вже п'яту добу ворог не припиняє ні штурмових дій, ні обстрілів по позиціях навколо міста.
Стосовно цих заяв українських експертів, що нібито Путін поставив дедлайн до 31 грудня захопити Авдіївку. Ще раз повторюю: Авдіївка, на відміну від Бахмута, – суцільна промзона. Тут вогневі позиції ЗСУ готувалися від 2014 року, самі росіяни змушені визнати, що позиції „закатані“ в бетон. Авдіївський коксохімічний комбінат – це навіть не Маріуполь, не „Азовсталь“, бо позиції були підготовлені заздалегідь. Вони дев'ять років не можуть прорвати лінію оборони.
Активні бойові дії на Авдіївському напрямку навряд чи завершаться найближчим часом. Варто згадати нещодавні події у Вугледарі. Окупанти штурмували це місто місяцями. Там вони так само кидали колони бронетехніки, які випалювались українською армією. І як ми зараз бачимо, Вугледар знаходиться під контролем України.
Показово, що через активні бої за Авдіївку втрати ворога різко зросли. Так, за даними Оперативного командування „Таврія“, до зони відповідальності якого входить Авдіївка, лише за останню добу агресор втратив тут орієнтовно 644 солдатів та кілька десятків одиниць бойової техніки.
Не несподіванка
Примітно, що наступ окупантів в районі Авдіївки не став несподіванкою для наших стратегічних партнерів. Більше того, представник Ради національної безпеки Білого дому Джон Кірбі заявив, що ЗСУ відіб’ють ці атаки росіян.
»Українці важко працюють, щоб відбити ці наступальні дії. Прогрес російських підрозділів навіть там, де він є, виглядає дуже мізерним", – зауважив він.
Нагадаю, наразі в Авдіївці залишається близько 1600 цивільних мешканців. Попри обстріли місцева влада і волонтери намагаються евакуювати людей. Постачання продуктів харчування та гуманітарної допомоги припинили. Їжі, ліків і засобів гігієни, як запевняють в міській військовій адміністрації, поки вистачає.
10 жовтня окупанти розпочали активні наступальні дії і поблизу Авдіївки Донецької області, які тривають досі. Окупанти атакують з декількох сторін.
Згідно з повідомленнями, до атаки в районі Авдіївки залучили три російські батальйони чисельністю близько двох тисяч військовослужбовців, десятки одиниць бронетехніки та літаки.
Утім, варто зауважити, що українські укріплення в районі Авдіївки Донецької області облаштовувалися від 2014 року. Ворог уже дев'ять років не може прорвати там оборону ЗСУ.
Цілі росіян
Російські окупанти на Авдіївському напрямку переслідують кілька цілей. Одна з них – вийти на адміністративні кордони Донецької області. Росіяни з самого початку масштабного вторгнення ставили завдання – захоплення територій Донецької та Луганської областей в межах адміністративних кордонів. Це завдання вони намагаються вирішити протягом останніх двох років.
Окрім тактичної важливості міста у ньому також працює один з найбільших коксохімічних заводів у Європі – Авдіївський коксохімічний завод.
Авдіївка – це частина Донецько-Макіївської агломерації і позиції навколо неї дозволяють контролювати північні околиці Донецька і Ясинуватої, південні околиці Горлівки, а також швидкісну трасу М04 Донецьк – Горлівка.
Особливість населеного пункту полягає в тому, що він розташований від центру Донецька у більш ніж 15 кілометрах. Контроль над Авдіївкою дозволяє ЗСУ фактично нависати над так званою Донецькою агломерацією противника.
Крім того, контроль над Авдіївкою дає змогу Збройним силам України тримати під вогневим контролем пункти постійної дислокації, склади з БК і всю військову інфраструктуру окупантів. Через це росіяни намагаються відсунути ЗСУ від Авдіївки й від самого Донецька на відстань як мінімум до 30 км.
«ДНР» під питанням
Фактично під питання стає сам факт існування так званої «ДНР». Особливо після успішних бойових дій ЗСУ в районі Опитного – там відстань до Донецька сягає три кілометри. Постало питання щодо можливості прориву Збройних сил України до Донецька. Тому росіяни намагаються бити з боку Красногорівки і Водяного. Там є коридор, який дозволяє ЗСУ здійснювати безпечну передислокацію, підвозити БК та евакуйовувати поранених. Окупанти намагаються заблокувати цей коридор й оточити наших військових.
Головні зусилля російських військ спрямовані на взяття Авдіївки в оточення – для цього намагаються захопити кілька сіл, розташованих на флангах, у тому числі Степове, Бердичі та Північне.
Окупанти намагалися атакувати знову-таки флангами з урахуванням попередніх тактичних наступів з району Красногорівки на Степове. Збройним силам України вдалося запобігти ударам по флангах російських окупантів. Це не дозволило їм просунутися та створити умови для оперативного оточення. Наразі окупанти намагаються тиснути з району Водяне – Опитне. Але позиція Збройних сил України у цьому населеному пункті стабільна.
Змушений констатувати, що за останні дві доби окупанти досягли певних тактичних успіхів, зокрема в районі терикона. В них серйозні сили за кількістю бронетехніки, особового складу й основне – вогневої підтримки.
За інформацією Генштабу ЗСУ, ворог активно атакував Первомайське та Сєверне, успіху не мав. Важча ситуація біля Красногорівки, періодично ворог доходить до залізниці, але йому закріпитися не дають. Біля терикона окупанти активно наступали, однак зайняти висоту не змогли. Уточнюється район Новомихайлівки.
Проте росіяни втрачають багато людського ресурсу і техніки. Вони не врахували минулий досвід бойових дій за Авдіївку. Штурмують танковими колонами, як це було під час боїв за Вугледар, коли Збройні сили України спалили велику кількість ворожої техніки. Це тактика Другої світової війни. Також використовують тактику м’ясних штурмів за рахунок так званих угруповань «шторм-Z» – це колишні ув’язнені, які використовуються як штурмовики. Рівень їхньої військової підготовки мінімальний, тому вони намагаються взяти кількістю.
«Мурадовщина» та прогнози
Наразі росіяни нарікають на рішення командування щодо штурму Авдіївки й питають, коли буде «викоренена „мурадовщина“.
Я пояснюю: це той самий російський генерал Рустам Мурадов, який керував „м'ясними штурмами“ Вугледара. Саме він в лоб кидав танкові колони на штурм Вугледара. Тому в окупантів те саме питання: скільки може продовжуватися цей ідіотизм? І відповідно, вже оцінка подій у росіян щодо штурму Авдіївки непереможна, вони ставлять собі питання, чи це другий Бахмут? При цьому вони розуміють, що Бахмут вони штурмували дев'ять місяців.
На думку експерта Олександра Коваленка, РФ активізувалася біля Авдіївки, бо хоче подарувати Путіну до Нового року нову „епічну перемогу“.
Своєю чергою керівник Авдіївської міської військової адміністрації Віталій Барабаш заявив, що Кремль встановив окупантам нову дату виходу на адміністративні кордони Донецької області – це 31 грудня. За його словами, вже п'яту добу ворог не припиняє ні штурмових дій, ні обстрілів по позиціях навколо міста.
Стосовно цих заяв українських експертів, що нібито Путін поставив дедлайн до 31 грудня захопити Авдіївку. Ще раз повторюю: Авдіївка, на відміну від Бахмута, – суцільна промзона. Тут вогневі позиції ЗСУ готувалися від 2014 року, самі росіяни змушені визнати, що позиції „закатані“ в бетон. Авдіївський коксохімічний комбінат – це навіть не Маріуполь, не „Азовсталь“, бо позиції були підготовлені заздалегідь. Вони дев'ять років не можуть прорвати лінію оборони.
Активні бойові дії на Авдіївському напрямку навряд чи завершаться найближчим часом. Варто згадати нещодавні події у Вугледарі. Окупанти штурмували це місто місяцями. Там вони так само кидали колони бронетехніки, які випалювались українською армією. І як ми зараз бачимо, Вугледар знаходиться під контролем України.
Показово, що через активні бої за Авдіївку втрати ворога різко зросли. Так, за даними Оперативного командування „Таврія“, до зони відповідальності якого входить Авдіївка, лише за останню добу агресор втратив тут орієнтовно 644 солдатів та кілька десятків одиниць бойової техніки.
Не несподіванка
Примітно, що наступ окупантів в районі Авдіївки не став несподіванкою для наших стратегічних партнерів. Більше того, представник Ради національної безпеки Білого дому Джон Кірбі заявив, що ЗСУ відіб’ють ці атаки росіян.
»Українці важко працюють, щоб відбити ці наступальні дії. Прогрес російських підрозділів навіть там, де він є, виглядає дуже мізерним", – зауважив він.
Нагадаю, наразі в Авдіївці залишається близько 1600 цивільних мешканців. Попри обстріли місцева влада і волонтери намагаються евакуювати людей. Постачання продуктів харчування та гуманітарної допомоги припинили. Їжі, ліків і засобів гігієни, як запевняють в міській військовій адміністрації, поки вистачає.
Нет комментариев