Потужні бої за Авдіївку: бліцкриг окупантів провалився
Російські окупанти активізувалися по всій лінії фронту. Протягом останніх двох тижнів вони намагаються прорвати оборону на Куп’янсько-Лиманському напрямку, Мар'їнськом та Бахмутському. Тривають атаки по флангу в районі Вербове, Копані, Новопрокопівки на Токмацькому напрямку.
10 жовтня окупанти розпочали активні наступальні дії і поблизу Авдіївки Донецької області. Ввечері, 10 жовтня, Генштаб ЗСУ підтвердив, що на Авдіївському напрямку окупанти перейшли у контрнаступ на декількох напрямках одночасно. Але українським захисникам вдалося втримати позиції. Колони наступали з Красногорівки, Новоселівки Другої, Водяного, Пісків та Веселого.
Противник планував зустрічний наступ із півночі з Красногорівки через Степове на Бердичі з додатковим ударом на Керамік. За задумом окупантів, це давало можливість прикрити їх наступ від контратак з боку ЗСУ. Крім того, прорив з південного напрямку з Водяного через Сєверне й Тоненьке на Орлівку з додатковим ударом біля Первомайського.
Згідно з повідомленнями Генштабу ЗСУ, противник силами до трьох батальйонів за підтримки танків та броньованих машин активізував наступальні дії в районах Авдіївки, Тоненького, Кераміка та Первомайського Донецької області.
Варто звернути увагу також на різке зростання кількості знищених російських військових у статистиці ГШ ЗСУ за підсумками 10 жовтня – 820 осіб (по всій лінії фронту). Як відомо, українські укріплення в районі Авдіївки Донецької області облаштовувалися від 2014 року. Ворог уже дев'ять років не може прорвати там оборону ЗСУ.
Російські окупанти на Авдіївському напрямку переслідують кілька цілей. Одна з них – вийти на адміністративні кордони Донецької області. Йдеться про контрольовані Збройними силами України території. Нагадаю, що 30 вересня 2022 року Путін підписав указ про включення так званої «ДНР» до складу Російської Федерації «у рамках адміністративних кордонів Донецької області». Відповідно, коли ми зараз говоримо про те, що більше 50% території Донецької області контролюються ЗСУ, то це особиста поразка російського диктатора — і політична, і військова.
Отже, різка активізація протистояння на всій території Донецької області не є випадковою. Запеклі бої тривають не лише біля Авдіївки, а й у районі Мар’їнки, росіяни намагаються повернути втрачені території у районі Бахмута. Крім того, відбулась різка активізація атак російської сторони на так званому Времівському виступі, у районі Вугледара. Тобто можемо говорити про те, що по всій ділянці українсько-російського фронту окупанти атакують з метою повного захоплення Донецької області, тобто виконання хоча б першого етапу так званої СВУ.
Окрім тактичної важливості міста у ньому також працює один з найбільших коксохімічних заводів у Європі – Авдіївський коксохімічний завод. Без коксу неможлива нормальна робота підприємств важкої металургії, які зосереджені як на контрольованих ЗСУ територіях Донецької та Запорізької областей, так і на окупованих територіях Луганщини і Донеччини. Тобто окупанти намагаються знизити економічний тиск на власний бюджет шляхом хоча б мінімального залучення економічного потенціалу так званих «нових територій».
Попри те, що Авдіївський коксохім зазнав ушкоджень, легше буде реконструювати, ніж будувати нове. З економічної точки зору, сам момент розташування заводу, всі промислові зв’язки щодо постачання сировини для виробництва коксу роблять його інвестиційно привабливим.
Авдіївка – це частина Донецько-Макіївської агломерації і позиції навколо неї дозволяють контролювати північні околиці Донецька і Ясинуватої, південні околиці Горлівки, а також швидкісну трасу М04 Донецьк – Горлівка.
Особливість населеного пункту полягає в тому, що він розташований від центру Донецька у більш ніж 15 кілометрах. Контроль над Авдіївкою дозволяє ЗСУ фактично нависати над так званою Донецькою агломерацією противника.
Крім того, контроль над Авдіївкою дає змогу Збройним силам України тримати під вогневим контролем пункти постійної дислокації, склади з БК і всю військову інфраструктуру окупантів. Через це росіяни намагаються відсунути ЗСУ від Авдіївки й від самого Донецька на відстань як мінімум до 30 км.
Фактично під питання стає сам факт існування так званої «ДНР». Особливо після успішних бойових дій ЗСУ в районі Опитного – там відстань до Донецька сягає три кілометри. Постало питання щодо можливості прориву Збройних сил України до Донецька. Тому росіяни намагаються бити з боку Красногорівки і Водяного. Там є коридор, який дозволяє ЗСУ здійснювати безпечну передислокацію, підвозити БК та евакуйовувати поранених. Окупанти намагаються заблокувати цей коридор й оточити наших військових.
Головні зусилля російських військ спрямовані на взяття Авдіївки в оточення – для цього намагаються захопити кілька сіл, розташованих на флангах, у тому числі Степове, Бердичі та Північне.
Окупанти намагаються атакувати знову ж таки флангами з урахуванням попередніх тактичних наступів з району Красногорівки на Степове.
Для організації, підготовки та проведення операції в районі Авдіївки противником були розгорнуті 8-ма загальновійськова армія Південного військового округу, підрозділи 1-го «армійського корпусу ДНР», а також підрозділи 20-ї та 150-ї мотострілецької дивізії цієї армії.
Варто зауважити, що Збройним силам України вдалося запобігти ударам по флангах російських окупантів. Це не дозволило їм просунутися та створити умови для оперативного оточення. Наразі окупанти намагаються тиснути з району Водяне – Опитне.
За інформацією Генштабу ЗСУ, ворог активно атакував Первомайське та Сєверне, успіху не мав. Важча ситуація біля Красногорівки, періодично ворог доходить до залізниці, але йому закріпитися не дають. Біля терикона окупанти активно наступали, однак зайняти панівну висоту не змогли.
Напередодні росіяни встановили на Авдіївському териконі свої прапори, але Сили оборони з дрона вже знищили ворожі знамена. Наголошую, що цей терикон вважається панівною висотою і перебуває на північ від міста, яке противник намагається оточити. Бої за терикон точаться вже не один тиждень.
DeepState повідомляє, що північніше вентиляційного ствола шахти «Бутівка» проведено стабілізаційні заходи – ворога вибито на вихідні позиції. Окупанти продовжують рухатися вздовж водосховищ, бої точаться біля Новоавдіївського ставу.
Окупанти втрачають багато людського ресурсу і техніки. Вони не врахували минулий досвід бойових дій за Авдіївку. Штурмують танковими колонами, як це було під час боїв за Вугледар, коли Збройні сили України спалили велику кількість ворожої техніки. Це тактика Другої світової війни. Також використовують тактику м’ясних штурмів за рахунок так званих угруповань «шторм-Z» – це колишні ув’язнені, які використовуються як штурмовики. Рівень їхньої військової підготовки мінімальний, тому вони намагаються взяти кількістю.
Наразі росіяни нарікають на рішення командування щодо штурму Авдіївки й питають, коли буде «викоренена „мурадовщина“.
Зазначимо: це той самий російський генерал Рустам Мурадов, який керував „м'ясними штурмами“ Вугледара. Саме він в лоб кидав танкові колони на штурм Вугледара. Тому в окупантів те саме запитання: скільки може продовжуватися цей ідіотизм? І відповідно, вже оцінка подій у росіян щодо штурму Авдіївки непереможна, вони ставлять собі запитання, чи це другий Бахмут? Водночас вони розуміють, що Бахмут вони штурмували дев'ять місяців.
Звертаю увагу, що на тлі значних втрат окупантів у живій силі і техниці 11 жовтня „експерти“ Інституту вивчення війни (ISW) повідомляють у своєму звіті про те, що „локальні наступальні операції демонструють здатність російських військ засвоювати і застосовувати тактичні уроки ведення бойових дій в Україні. Вони почали наступ на Авдіївку після інтенсивної артилерійської підготовки поля бою вранці 10 жовтня“.
А вже 12 жовтня „експерти“ ISW повідомляють про те, що „російські бронетехнічні сили, можливо, не застосовують уроки, отримані з попередніх наступальних операцій під Вугледаром у лютому 2023 року або навколо Києва в березні 2022 року, коли українські сили знищили безладно наступаючу колону російської бронетехніки.“
Ба більше, „експерти“ ISW заявили, що переглядають свою оцінку того, що російські атаки навколо Авдіївки є локальними зусиллями, спрямованими виключно на фіксацію українських сил. Утім ISW »не готовий оцінити точні цілі та ймовірний результат російських зусиль в авдіївському напрямку на даний момент".
Стосовно заяв українських експертів, що нібито Путін поставив дедлайн до 31 грудня захопити Авдіївку. Ще раз повторюю: Авдіївка, на відміну від Бахмута, – суцільна промзона. Тут вогневі позиції ЗСУ готувалися від 2014 року, самі росіяни змушені визнати, що позиції «закатані» в бетон.
Авдіївський коксохім — це підприємство, що було побудоване за часів СРСР, а отже, відповідає нормам періоду «холодної війни». Його бомбосховища, підземні комунікації здатні витримати прямий ядерний удар, тому результати бойової активності російських окупантів для особового складу українських захисників не мають тих наслідків, яких би хотіли загарбники. Крім того, оборонний вузол Авдіївки створювався від 2014 року, на відміну від Маріуполя і Бахмута. Тобто тут варто підтвердити інформацію росіян про те, що Авдіївка фактично закатана в бетон, тобто підготовлені оборонні позиції. Тому й не можуть окупанти взяти цей надважливий для них район протягом 9 років.
Показово, що через активні бої за Авдіївку втрати ворога різко зросли. Так, за даними Оперативного командування «Таврія», до зони відповідальності якого входить Авдіївка, лише за останню добу агресор втратив тут кілька десятків одиниць бойової техніки.
Загалом, за даними речника Таврійського угруповання українських військ полковника Штупуна, з 10 жовтня, відколи окупанти активізували наступ на сході, на Авдіївському й Мар'їнському напрямку РФ втратила близько 5 тисяч військових убитими та пораненими, а також до 400 одиниць бронетехніки.
Наразі окупанти продовжують перекидати особовий склад на Авдіївський напрямок для підтримки наступальних дій попри значні втрати. За інформацією Олександра Штупуна, російські військові перекидають особовий склад з території Росії безпосередньо на Авдіївський напрямок для заміни втрат особового складу.
Своєю чергою військовий оглядач Костянтин Машовець заявив, що що російські військові перекинули частини 57-го мотострілецького полку (6-а мотострілецька дивізія, 3-й армійський корпус, Західний військовий округ) в район Спартак — Яковлівка — Мінеральне — Каштанове (4 км на південь — 5 км на південний схід від Авдіївки).
За даними Генштабу, минулої доби росіяни продовжували намагатися оточити Авдіївку, активно застосовуючи авіацію. Проте Сили оборони України тримають оборону й завдають окупантам значних втрат.
Противник не залишає спроб оточити Авдіївку, активно застосовуючи там авіацію. З півдня Авдіївки російські війська намагалися кинути вперед механізовані колони, але зазнали відчутних втрат.
Примітно, що наступ окупантів в районі Авдіївки не став несподіванкою для наших стратегічних партнерів. Більше того, представник Ради національної безпеки Білого дому Джон Кірбі заявив, що ЗСУ відіб’ють ці атаки росіян.
«Українці важко працюють, щоб відбити ці наступальні дії. Прогрес російських підрозділів навіть там, де він є, виглядає дуже мізерним», – зауважив він.
Нагадаю, наразі в Авдіївці залишається близько 1600 цивільних мешканців. Попри обстріли місцева влада і волонтери намагаються евакуювати людей. Постачання продуктів харчування та гуманітарної допомоги припинили. Їжі, ліків і засобів гігієни, як запевняють в міській військовій адміністрації, поки вистачає.
10 жовтня окупанти розпочали активні наступальні дії і поблизу Авдіївки Донецької області. Ввечері, 10 жовтня, Генштаб ЗСУ підтвердив, що на Авдіївському напрямку окупанти перейшли у контрнаступ на декількох напрямках одночасно. Але українським захисникам вдалося втримати позиції. Колони наступали з Красногорівки, Новоселівки Другої, Водяного, Пісків та Веселого.
Противник планував зустрічний наступ із півночі з Красногорівки через Степове на Бердичі з додатковим ударом на Керамік. За задумом окупантів, це давало можливість прикрити їх наступ від контратак з боку ЗСУ. Крім того, прорив з південного напрямку з Водяного через Сєверне й Тоненьке на Орлівку з додатковим ударом біля Первомайського.
Згідно з повідомленнями Генштабу ЗСУ, противник силами до трьох батальйонів за підтримки танків та броньованих машин активізував наступальні дії в районах Авдіївки, Тоненького, Кераміка та Первомайського Донецької області.
Варто звернути увагу також на різке зростання кількості знищених російських військових у статистиці ГШ ЗСУ за підсумками 10 жовтня – 820 осіб (по всій лінії фронту). Як відомо, українські укріплення в районі Авдіївки Донецької області облаштовувалися від 2014 року. Ворог уже дев'ять років не може прорвати там оборону ЗСУ.
Російські окупанти на Авдіївському напрямку переслідують кілька цілей. Одна з них – вийти на адміністративні кордони Донецької області. Йдеться про контрольовані Збройними силами України території. Нагадаю, що 30 вересня 2022 року Путін підписав указ про включення так званої «ДНР» до складу Російської Федерації «у рамках адміністративних кордонів Донецької області». Відповідно, коли ми зараз говоримо про те, що більше 50% території Донецької області контролюються ЗСУ, то це особиста поразка російського диктатора — і політична, і військова.
Отже, різка активізація протистояння на всій території Донецької області не є випадковою. Запеклі бої тривають не лише біля Авдіївки, а й у районі Мар’їнки, росіяни намагаються повернути втрачені території у районі Бахмута. Крім того, відбулась різка активізація атак російської сторони на так званому Времівському виступі, у районі Вугледара. Тобто можемо говорити про те, що по всій ділянці українсько-російського фронту окупанти атакують з метою повного захоплення Донецької області, тобто виконання хоча б першого етапу так званої СВУ.
Окрім тактичної важливості міста у ньому також працює один з найбільших коксохімічних заводів у Європі – Авдіївський коксохімічний завод. Без коксу неможлива нормальна робота підприємств важкої металургії, які зосереджені як на контрольованих ЗСУ територіях Донецької та Запорізької областей, так і на окупованих територіях Луганщини і Донеччини. Тобто окупанти намагаються знизити економічний тиск на власний бюджет шляхом хоча б мінімального залучення економічного потенціалу так званих «нових територій».
Попри те, що Авдіївський коксохім зазнав ушкоджень, легше буде реконструювати, ніж будувати нове. З економічної точки зору, сам момент розташування заводу, всі промислові зв’язки щодо постачання сировини для виробництва коксу роблять його інвестиційно привабливим.
Авдіївка – це частина Донецько-Макіївської агломерації і позиції навколо неї дозволяють контролювати північні околиці Донецька і Ясинуватої, південні околиці Горлівки, а також швидкісну трасу М04 Донецьк – Горлівка.
Особливість населеного пункту полягає в тому, що він розташований від центру Донецька у більш ніж 15 кілометрах. Контроль над Авдіївкою дозволяє ЗСУ фактично нависати над так званою Донецькою агломерацією противника.
Крім того, контроль над Авдіївкою дає змогу Збройним силам України тримати під вогневим контролем пункти постійної дислокації, склади з БК і всю військову інфраструктуру окупантів. Через це росіяни намагаються відсунути ЗСУ від Авдіївки й від самого Донецька на відстань як мінімум до 30 км.
Фактично під питання стає сам факт існування так званої «ДНР». Особливо після успішних бойових дій ЗСУ в районі Опитного – там відстань до Донецька сягає три кілометри. Постало питання щодо можливості прориву Збройних сил України до Донецька. Тому росіяни намагаються бити з боку Красногорівки і Водяного. Там є коридор, який дозволяє ЗСУ здійснювати безпечну передислокацію, підвозити БК та евакуйовувати поранених. Окупанти намагаються заблокувати цей коридор й оточити наших військових.
Головні зусилля російських військ спрямовані на взяття Авдіївки в оточення – для цього намагаються захопити кілька сіл, розташованих на флангах, у тому числі Степове, Бердичі та Північне.
Окупанти намагаються атакувати знову ж таки флангами з урахуванням попередніх тактичних наступів з району Красногорівки на Степове.
Для організації, підготовки та проведення операції в районі Авдіївки противником були розгорнуті 8-ма загальновійськова армія Південного військового округу, підрозділи 1-го «армійського корпусу ДНР», а також підрозділи 20-ї та 150-ї мотострілецької дивізії цієї армії.
Варто зауважити, що Збройним силам України вдалося запобігти ударам по флангах російських окупантів. Це не дозволило їм просунутися та створити умови для оперативного оточення. Наразі окупанти намагаються тиснути з району Водяне – Опитне.
За інформацією Генштабу ЗСУ, ворог активно атакував Первомайське та Сєверне, успіху не мав. Важча ситуація біля Красногорівки, періодично ворог доходить до залізниці, але йому закріпитися не дають. Біля терикона окупанти активно наступали, однак зайняти панівну висоту не змогли.
Напередодні росіяни встановили на Авдіївському териконі свої прапори, але Сили оборони з дрона вже знищили ворожі знамена. Наголошую, що цей терикон вважається панівною висотою і перебуває на північ від міста, яке противник намагається оточити. Бої за терикон точаться вже не один тиждень.
DeepState повідомляє, що північніше вентиляційного ствола шахти «Бутівка» проведено стабілізаційні заходи – ворога вибито на вихідні позиції. Окупанти продовжують рухатися вздовж водосховищ, бої точаться біля Новоавдіївського ставу.
Окупанти втрачають багато людського ресурсу і техніки. Вони не врахували минулий досвід бойових дій за Авдіївку. Штурмують танковими колонами, як це було під час боїв за Вугледар, коли Збройні сили України спалили велику кількість ворожої техніки. Це тактика Другої світової війни. Також використовують тактику м’ясних штурмів за рахунок так званих угруповань «шторм-Z» – це колишні ув’язнені, які використовуються як штурмовики. Рівень їхньої військової підготовки мінімальний, тому вони намагаються взяти кількістю.
Наразі росіяни нарікають на рішення командування щодо штурму Авдіївки й питають, коли буде «викоренена „мурадовщина“.
Зазначимо: це той самий російський генерал Рустам Мурадов, який керував „м'ясними штурмами“ Вугледара. Саме він в лоб кидав танкові колони на штурм Вугледара. Тому в окупантів те саме запитання: скільки може продовжуватися цей ідіотизм? І відповідно, вже оцінка подій у росіян щодо штурму Авдіївки непереможна, вони ставлять собі запитання, чи це другий Бахмут? Водночас вони розуміють, що Бахмут вони штурмували дев'ять місяців.
Звертаю увагу, що на тлі значних втрат окупантів у живій силі і техниці 11 жовтня „експерти“ Інституту вивчення війни (ISW) повідомляють у своєму звіті про те, що „локальні наступальні операції демонструють здатність російських військ засвоювати і застосовувати тактичні уроки ведення бойових дій в Україні. Вони почали наступ на Авдіївку після інтенсивної артилерійської підготовки поля бою вранці 10 жовтня“.
А вже 12 жовтня „експерти“ ISW повідомляють про те, що „російські бронетехнічні сили, можливо, не застосовують уроки, отримані з попередніх наступальних операцій під Вугледаром у лютому 2023 року або навколо Києва в березні 2022 року, коли українські сили знищили безладно наступаючу колону російської бронетехніки.“
Ба більше, „експерти“ ISW заявили, що переглядають свою оцінку того, що російські атаки навколо Авдіївки є локальними зусиллями, спрямованими виключно на фіксацію українських сил. Утім ISW »не готовий оцінити точні цілі та ймовірний результат російських зусиль в авдіївському напрямку на даний момент".
Стосовно заяв українських експертів, що нібито Путін поставив дедлайн до 31 грудня захопити Авдіївку. Ще раз повторюю: Авдіївка, на відміну від Бахмута, – суцільна промзона. Тут вогневі позиції ЗСУ готувалися від 2014 року, самі росіяни змушені визнати, що позиції «закатані» в бетон.
Авдіївський коксохім — це підприємство, що було побудоване за часів СРСР, а отже, відповідає нормам періоду «холодної війни». Його бомбосховища, підземні комунікації здатні витримати прямий ядерний удар, тому результати бойової активності російських окупантів для особового складу українських захисників не мають тих наслідків, яких би хотіли загарбники. Крім того, оборонний вузол Авдіївки створювався від 2014 року, на відміну від Маріуполя і Бахмута. Тобто тут варто підтвердити інформацію росіян про те, що Авдіївка фактично закатана в бетон, тобто підготовлені оборонні позиції. Тому й не можуть окупанти взяти цей надважливий для них район протягом 9 років.
Показово, що через активні бої за Авдіївку втрати ворога різко зросли. Так, за даними Оперативного командування «Таврія», до зони відповідальності якого входить Авдіївка, лише за останню добу агресор втратив тут кілька десятків одиниць бойової техніки.
Загалом, за даними речника Таврійського угруповання українських військ полковника Штупуна, з 10 жовтня, відколи окупанти активізували наступ на сході, на Авдіївському й Мар'їнському напрямку РФ втратила близько 5 тисяч військових убитими та пораненими, а також до 400 одиниць бронетехніки.
Наразі окупанти продовжують перекидати особовий склад на Авдіївський напрямок для підтримки наступальних дій попри значні втрати. За інформацією Олександра Штупуна, російські військові перекидають особовий склад з території Росії безпосередньо на Авдіївський напрямок для заміни втрат особового складу.
Своєю чергою військовий оглядач Костянтин Машовець заявив, що що російські військові перекинули частини 57-го мотострілецького полку (6-а мотострілецька дивізія, 3-й армійський корпус, Західний військовий округ) в район Спартак — Яковлівка — Мінеральне — Каштанове (4 км на південь — 5 км на південний схід від Авдіївки).
За даними Генштабу, минулої доби росіяни продовжували намагатися оточити Авдіївку, активно застосовуючи авіацію. Проте Сили оборони України тримають оборону й завдають окупантам значних втрат.
Противник не залишає спроб оточити Авдіївку, активно застосовуючи там авіацію. З півдня Авдіївки російські війська намагалися кинути вперед механізовані колони, але зазнали відчутних втрат.
Примітно, що наступ окупантів в районі Авдіївки не став несподіванкою для наших стратегічних партнерів. Більше того, представник Ради національної безпеки Білого дому Джон Кірбі заявив, що ЗСУ відіб’ють ці атаки росіян.
«Українці важко працюють, щоб відбити ці наступальні дії. Прогрес російських підрозділів навіть там, де він є, виглядає дуже мізерним», – зауважив він.
Нагадаю, наразі в Авдіївці залишається близько 1600 цивільних мешканців. Попри обстріли місцева влада і волонтери намагаються евакуювати людей. Постачання продуктів харчування та гуманітарної допомоги припинили. Їжі, ліків і засобів гігієни, як запевняють в міській військовій адміністрації, поки вистачає.
Нет комментариев