Привид кризи 1980-х блукає Росією, або Як надірвався СРСР?
Перша половина 1980-х років відзначилася бурхливим розвитком нафтовидобутку, причому не в арабських країнах, а в таких регіонах, як Західна Сибір, Аляска, Північне море та Мексиканська затока. Якщо 1970-ті роки країни ОПЕК постачали на світовий ринок близько половини всієї нафти, нове десятиліття урізало цю пропорцію до однієї третини.
Учасники картелю відповіли скороченням видобутку у спробі підтримати ціни, але солідарності вони не мали. Якщо видобуток в Іраку, наприклад, впав через напад цієї країни на Іран у 1980 році, у Кувейті він швидко збільшувався. У вересні 1985 року саудівці не захотіли більше віддуватися за недисциплінованих партнерів з ОПЕК і почали нарощувати нафтовидобуток по максимуму.
Ціна бареля скотилася до 7 доларів.
У виграші залишилися технологічно розвинені споживачі імпортної нафти: США, Японія, європейські держави. А ось Радянському Союзу, який до цієї кризи вийшов на перше місце у світі з видобутку нафти, не пощастило. Барелі йшли на експорт майже за копійки, та й з арабами конкурувати на ринку було дуже непросто. Фінансовий дефіцит економіки, збоченої і розбещеною соціалістичним плануванням і непомірними військовими витратами, став однією з головних чинників розпаду СРСР.
Які ж загальні риси нинішнього становища на ринку з тодішньою нафтовою кризою, яка стрибала від шокового дефіциту до такого ж шокового надлишку пропозиції нафти?
Як і в 1980-х роках, ОПЕК у широкому складі (ОПЕК+) стримує видобуток, рекламуючи цей процес як зусилля щодо стабілізації ринку. У картелі стверджують, що вони прибирають з ринку надлишок нафти, що накопичується в резервних сховищах, і нібито запобігають падінню цін.
Саудівська Аравія знову у піонерах руху: вона скоротила видобуток набагато сильніше, ніж їй належало за квотою, узгодженою в рамках ОПЕК+. Американці, як і тоді, діють незалежно від ОПЕК і навпаки збільшують видобуток, підриваючи зусилля картелю. Та й деякі учасники об'єднання теж не схильні зменшувати кількість видобутої нафти.
Ціни практично не реагують ні на дії ОПЕК+, ні навіть на загострення військово-політичної обстановки на Близькому Сході. Більше того, ініціатива саудівців щодо стабілізації ринку шляхом скорочення видобутку стала вкрай негативно позначатися на економічних показниках їхнього королівства.
У третьому кварталі в Саудівській Аравії зафіксовано п'ятивідсоткове падіння ВВП — приблизно таке саме, яке спостерігалося у розпал ковидної пандемії. Причина у скороченні видобутку, яке не компенсується підвищенням цін.
Інакше кажучи, складаються передумови повторення того кроку, на який пішли саудівці у вересні 1985 року: плюнути на партнерів і гнати на ринок стільки нафти, скільки дадуть свердловини.
Такий сценарій, до речі, неодноразово опрацьовувався аналітиками.
Передбачалося, що саудівці зможуть подібними методами витіснити з ринку тих, хто має собівартість видобутку надто високу і не дозволяє отримувати прибуток на тлі низьких цін, і залишитися поза конкуренцією в ролі головних регуляторів нафтової торгівлі на глобусі.
Частина аналітиків навіть вважала, що в цьому сценарії Саудівська Аравія може погоджувати дії зі Сполученими Штатами, а головною стороною, що програє, стане путінська Росія з її високою собівартістю видобутку.
Імовірність цього сценарію зовсім ненульова. На саудівців тиснуть фінансові проблеми, які загрожують зірвати плани королівства щодо будівництва нової передової економіки. Цього стимулу до радикального збільшення саудівського нафтовидобутку поки що, можливо, недостатньо, але, якщо у Білому домі захочуть зближення з Ер-Ріядом та узгодження важливих політичних та економічних позицій, Саудівська Аравія може зважитися на повторення старого трюку та обвалити ціни.
Повністю історія, звичайно ж, не повторюється, але зараз на світовому ринку нафти складається ситуація, що має примітні ознаки подібності до кризи надвиробництва нафти в 1980—1986 роках. Та криза мала катастрофічні наслідки для СРСР.
Нафтові доходи Росії у такому випадку чекає усихання, здатне викликати економічну катастрофу і внутрішньополітичні потрясіння так, як це було в СРСР, що й спричинило його розпад.
18 червня 2015 року: "У грудні 1991 року ми почули фразу: «СРСР припинив своє існування». Незабаром ми почуємо схожу фразу щодо РФ".
Ось така путня, малята, гарненькі хлопчики та прекрасні дівчата.
Учасники картелю відповіли скороченням видобутку у спробі підтримати ціни, але солідарності вони не мали. Якщо видобуток в Іраку, наприклад, впав через напад цієї країни на Іран у 1980 році, у Кувейті він швидко збільшувався. У вересні 1985 року саудівці не захотіли більше віддуватися за недисциплінованих партнерів з ОПЕК і почали нарощувати нафтовидобуток по максимуму.
Ціна бареля скотилася до 7 доларів.
У виграші залишилися технологічно розвинені споживачі імпортної нафти: США, Японія, європейські держави. А ось Радянському Союзу, який до цієї кризи вийшов на перше місце у світі з видобутку нафти, не пощастило. Барелі йшли на експорт майже за копійки, та й з арабами конкурувати на ринку було дуже непросто. Фінансовий дефіцит економіки, збоченої і розбещеною соціалістичним плануванням і непомірними військовими витратами, став однією з головних чинників розпаду СРСР.
Які ж загальні риси нинішнього становища на ринку з тодішньою нафтовою кризою, яка стрибала від шокового дефіциту до такого ж шокового надлишку пропозиції нафти?
Як і в 1980-х роках, ОПЕК у широкому складі (ОПЕК+) стримує видобуток, рекламуючи цей процес як зусилля щодо стабілізації ринку. У картелі стверджують, що вони прибирають з ринку надлишок нафти, що накопичується в резервних сховищах, і нібито запобігають падінню цін.
Саудівська Аравія знову у піонерах руху: вона скоротила видобуток набагато сильніше, ніж їй належало за квотою, узгодженою в рамках ОПЕК+. Американці, як і тоді, діють незалежно від ОПЕК і навпаки збільшують видобуток, підриваючи зусилля картелю. Та й деякі учасники об'єднання теж не схильні зменшувати кількість видобутої нафти.
Ціни практично не реагують ні на дії ОПЕК+, ні навіть на загострення військово-політичної обстановки на Близькому Сході. Більше того, ініціатива саудівців щодо стабілізації ринку шляхом скорочення видобутку стала вкрай негативно позначатися на економічних показниках їхнього королівства.
У третьому кварталі в Саудівській Аравії зафіксовано п'ятивідсоткове падіння ВВП — приблизно таке саме, яке спостерігалося у розпал ковидної пандемії. Причина у скороченні видобутку, яке не компенсується підвищенням цін.
Інакше кажучи, складаються передумови повторення того кроку, на який пішли саудівці у вересні 1985 року: плюнути на партнерів і гнати на ринок стільки нафти, скільки дадуть свердловини.
Такий сценарій, до речі, неодноразово опрацьовувався аналітиками.
Передбачалося, що саудівці зможуть подібними методами витіснити з ринку тих, хто має собівартість видобутку надто високу і не дозволяє отримувати прибуток на тлі низьких цін, і залишитися поза конкуренцією в ролі головних регуляторів нафтової торгівлі на глобусі.
Частина аналітиків навіть вважала, що в цьому сценарії Саудівська Аравія може погоджувати дії зі Сполученими Штатами, а головною стороною, що програє, стане путінська Росія з її високою собівартістю видобутку.
Імовірність цього сценарію зовсім ненульова. На саудівців тиснуть фінансові проблеми, які загрожують зірвати плани королівства щодо будівництва нової передової економіки. Цього стимулу до радикального збільшення саудівського нафтовидобутку поки що, можливо, недостатньо, але, якщо у Білому домі захочуть зближення з Ер-Ріядом та узгодження важливих політичних та економічних позицій, Саудівська Аравія може зважитися на повторення старого трюку та обвалити ціни.
Повністю історія, звичайно ж, не повторюється, але зараз на світовому ринку нафти складається ситуація, що має примітні ознаки подібності до кризи надвиробництва нафти в 1980—1986 роках. Та криза мала катастрофічні наслідки для СРСР.
Нафтові доходи Росії у такому випадку чекає усихання, здатне викликати економічну катастрофу і внутрішньополітичні потрясіння так, як це було в СРСР, що й спричинило його розпад.
18 червня 2015 року: "У грудні 1991 року ми почули фразу: «СРСР припинив своє існування». Незабаром ми почуємо схожу фразу щодо РФ".
Ось така путня, малята, гарненькі хлопчики та прекрасні дівчата.
Нет комментариев