Економічний фронт - це не просто гарне словосполучення

Звільнення Данілова та згортання НАЗК проекту «Міжнародні спонсори війни» актуалізувало питання ефективності діяльності держави у напрямку запровадження санкцій, оскільки саме РНБО та НАЗК відповідали за цю сферу.

Від початку війни в Україні накладено санкцій на 16 566 фізичних і юридичних осіб. Проблема в тому, що в цій сфері повний безлад. І, можливо, саме це стало причиною нещодавніх кадрових рішень та змін в НАЗК.

Нагадаю, що економічний фронт — це не просто гарне словосполучення чи фігура мови. Проблема в тому, що там, де велика економіка — великі гроші, а там, де великі гроші — великі спокуси. Не секрет, що українські санкції стали предметом торгу саме через законодавчу неврегульованість та непрозорість їх введення.
От яким чином визначити ефективність цих санкцій? РНБО затверджує санкційні списки на підставі таємних довідок від силових відомств. Чи ці довідки достатньо аргументовані?

Бо чим пояснити, що зрадник Сівкович та очільник МВС часів Януковича Захарченко чомусь оминають санкцій? А компаніям, які не мають зв'язків з росією, анулюють ліцензії, закривають бізнес?

Інша сторона медалі — міжнародні скандали, коли іноземні держави, протегуючи свої компанії, починають тиснути на український уряд. Так, Греція опротестувала українські санкції проти її компаній. Австрія та Угорщина захищають свої відомі банківські установи.

Зараз дуже важливо, щоб законодавчим унормуванням санкцій вдалось уникнути неправдивих звинувачень в подвійних стандартах, показати прозорість. Потрібно припинити практику зловживання санкціями!