Практика ізраїльських структур може видатись квіточками

Правду кажучи, перед великим вторгненням 2022, українська мізантропія стосовно росіян була фрагментарним і немасовим фактором. Переважна непасіонарна маса знала, що є росіяни, вони «з привітом», пихаті й ліниві, але їх існування особливо не обходило і не дуже цікавило.

Запущена російськими спецслужбами рамка «неонацизму» і «фашизму», що буцімто квітне в Україні, за одну з цілей мала упередити формування тотальної ненависті до російського народу після розвʼязання цинічної війни. Путіну було також надважливо штучно розділити українську масу від еліти.

Це повинно було працювати так: все одно ненавидіти росіян лячно, бо це буде підтвердженням існування «фашизму». У потрібний момент українців можна було наректи зомбованими малоросами, які забули про свою братсько-словʼянську ідентичність.

Паралельно з цим впроваджувався наратив «хороших росіян», дискусія щодо ставлення до російської культури, спроба кенселінгу колективної вини росіян за дії свого воєнного злочинця Путіна.

Після двох років безперервності війна отримала свою велику ціну. Вона вимірюється кількістю жертв та літрів пролитої крові. Тепер же українська ненависть стала константою справедливої кари, бажаним макротрендом сатисфакції та праведного гніву.

І коли випливає просто дика інформація про катівні, тортури та знущання з боку росіян на окупованих територіях — вже ніяких штучних та гуманістичних барʼєрів, перепон не буде в бажанні бачити справедливість.

Електрошокери, моріння голодом, відрізання геніталій, здійснені російськими силовиками по відношення до українців, повинні отримати публічне покарання. І зараз не лише про правові інструменти. Права на війні немає. Точніше воно є, але його немає…

Зараз збирається детальна інформація про всіх виконавців тортур, які із великим кайфом принижували українців за їх ідентичність. Про членів їх родин, жінок та дітей, родичів та оточення.
Всі вони розділяють психологічну відповідальність за звірства. Всі вони — колективні «путіни», які можуть стати ціллю українського громадського гніву, яких не буде жалко нікому. Ні великій масі українців, ні Путіну з його клікою.

Практика ізраїльських структур може показатись квіточками, адже Росія — велика територія, а деякі українці гарно розмовляють російською мовою і навчились влучно стріляти, кидати гранати, перерізати горлянку. І ні, це не шаблонний «фашизм», про який будуть верещати росіяни, бо якось треба ж пояснити великий гнів українців.

Це буде звичайна словʼянська кревна помста. Від відчаю чи в імʼя справедливості.