"Материнський інстинкт": ласкаво просимо у тихе болото, де чорти водяться
Коли в одному фільмі зустрічаються дві лауреатки «Оскара» — Енн Гетевей та Джессіка Честейн – це справжня подія у світі кіно. Ці дві шалено талановиті та вродливі акторки помножують кіномагію на два. Тож стрічка «Материнський інстинкт», в якій вони власне і зіграли головні ролі, була надзвичайно очікуваною.
До речі, картина є рімейком бельгійського фільму 2018 року під назвою«Дуелі», заснованого на романі бельгійської письменниці Барбари Абель «За ненавистю» (2012).
Ну а тепер про «Материнський інстинкт». Дія психологічного трилера відбувається в передмісті в 1960-х роках. А ми ж знаємо, що зразкове передмістя – те саме тихо болото, де чорти водяться…
Але починається стрічка доволі спокійно та навіть радісно. Дві сусідки Еліс (Джессіка Честейн) та Селін (Енн Гетевей) є найближчими подругами. Вони дружать родинами, святкують разом дні народження, допомагають одна одній у всьому… Але все змінюється в одну трагічну мить, коли гине син Селін. Після цього життя двох сусідок перетворюється на суцільне пекло, приправлене нескінченними підозрами та страхами. Усе це наче зводить обох з розуму, оголюючи темну сторону материнського інстинкту.
До речі, Джессіка Честейн та Енн Гетевей в житті є гарними подругами. Акторки грали разом у двох стрічках "Інтерстеллар" і «Час Армагедону». Втім там у них не було спільник сцен, і подейкують, що жінки просто мріяли знятися в одному кіно.
Тож саме у цьому психологічному трилері дві подруги змогли втілити усі свої потаємні акторські бажання. І варто сказати, що вийшло у них навіть краще, аніж можна було очікувати. Дружба, ненависть, параноя, страх… сплелися у надзвичайний вінок. Спостерігати за їх грою – саме задоволення. Втім здається, що цього разу Енн Гетевей була трішки сильнішою. Є кілька кадрів, в яких вона одним своїм поглядом просто «паралізує» глядача, примушує серце битися частіше…
Втім, якщо акторська гра була бездоганною, то про роботу постановника цього сказати не можна. Вона була більш ніж посередньою. Режисером картини став оператор Бенуа Дельгомм. Він зосередився, певне на тому, на чому знається найкраще – на картинці. Вона вийшла ідеальною та дуже стильною. Водночас йому не вистачило вміння наповнити фільм тією магією, тривогою, адреналіном, страхом, очікуванням невідомого, які властиві для психологічних трилерів.
Дуже гарно уявляється, що це кіно могли б знати Альфред Хічкок чи ранній Роман Поланскі. Тоді це однозначно були б шедеври, які можна було б поставити в один ряд із «Ребеккою» 1940 року чи «Дитиною Розмарі» 1968 року. А нині такий шикарний сюжет довірили початківцю, якому не вистачило вміння пірнути у неймовірні чуттєві глибини психологічного трилеру.
Тож через недосвідченість постановника усе на своїх тендітних плечах довелося витягувати виконавицям головних ролей. І саме тому стрічку «Материнський інстинкт» варто дивитися. Джессіка Честейн та Енн Гетевей – неймовірні. Чарівні й таємничі…
До речі, картина є рімейком бельгійського фільму 2018 року під назвою«Дуелі», заснованого на романі бельгійської письменниці Барбари Абель «За ненавистю» (2012).
Ну а тепер про «Материнський інстинкт». Дія психологічного трилера відбувається в передмісті в 1960-х роках. А ми ж знаємо, що зразкове передмістя – те саме тихо болото, де чорти водяться…
Але починається стрічка доволі спокійно та навіть радісно. Дві сусідки Еліс (Джессіка Честейн) та Селін (Енн Гетевей) є найближчими подругами. Вони дружать родинами, святкують разом дні народження, допомагають одна одній у всьому… Але все змінюється в одну трагічну мить, коли гине син Селін. Після цього життя двох сусідок перетворюється на суцільне пекло, приправлене нескінченними підозрами та страхами. Усе це наче зводить обох з розуму, оголюючи темну сторону материнського інстинкту.
До речі, Джессіка Честейн та Енн Гетевей в житті є гарними подругами. Акторки грали разом у двох стрічках "Інтерстеллар" і «Час Армагедону». Втім там у них не було спільник сцен, і подейкують, що жінки просто мріяли знятися в одному кіно.
Тож саме у цьому психологічному трилері дві подруги змогли втілити усі свої потаємні акторські бажання. І варто сказати, що вийшло у них навіть краще, аніж можна було очікувати. Дружба, ненависть, параноя, страх… сплелися у надзвичайний вінок. Спостерігати за їх грою – саме задоволення. Втім здається, що цього разу Енн Гетевей була трішки сильнішою. Є кілька кадрів, в яких вона одним своїм поглядом просто «паралізує» глядача, примушує серце битися частіше…
Втім, якщо акторська гра була бездоганною, то про роботу постановника цього сказати не можна. Вона була більш ніж посередньою. Режисером картини став оператор Бенуа Дельгомм. Він зосередився, певне на тому, на чому знається найкраще – на картинці. Вона вийшла ідеальною та дуже стильною. Водночас йому не вистачило вміння наповнити фільм тією магією, тривогою, адреналіном, страхом, очікуванням невідомого, які властиві для психологічних трилерів.
Дуже гарно уявляється, що це кіно могли б знати Альфред Хічкок чи ранній Роман Поланскі. Тоді це однозначно були б шедеври, які можна було б поставити в один ряд із «Ребеккою» 1940 року чи «Дитиною Розмарі» 1968 року. А нині такий шикарний сюжет довірили початківцю, якому не вистачило вміння пірнути у неймовірні чуттєві глибини психологічного трилеру.
Тож через недосвідченість постановника усе на своїх тендітних плечах довелося витягувати виконавицям головних ролей. І саме тому стрічку «Материнський інстинкт» варто дивитися. Джессіка Честейн та Енн Гетевей – неймовірні. Чарівні й таємничі…
Нет комментариев