"Смерчі" повернулися
1996 року на великі екрани вийшов фільм-катастрофа «Смерч». Цю стрічку зняв режисер Ян де Бонт, відомий, як постановник культової «Швидкості», а також другої частини «Лари Крофт». Головні ролі у фільмі виконали шалено популярна на той час Хелен Хант, Білл Пекстон, Філіп Сеймур Гоффман, Джиммі Герц і Карі Ельвс.
«Смерч» став доволі успішним проєктом, бо при бюджеті в 92 мільйони доларів зумів заробити в прокаті понад 494 мільйони. І це ж 1996 рік! То були досить солідні касові збори. До речі, картина мала дві технічні номінації на «Оскар» та виграла «Золоту малину» в номінації «Найгірший фільм, який коштує 100 мільйонів», що трохи дивувало.
Втім насправді, це кіно стало майже культовим і що найважливіше – його з абсолютною цікавістю можна дивитися навіть в 2024 році.
Але ж ми знаємо, що в Голлівуді існує своєрідна мода реанімувати чимало успішних у минулому проєктів. Тож кінотворці не оминули увагою й «Смерч» й зняли «Смерчі». А враховуючи те, що нині мистецтво візуальних ефектів вийшло на абсолютно новий технічний рівень, то очікування від кіно були надвисокими. І вони справдилися!
Згідно із сюжетом, колись давно Кейт Купер (Дейзі Едґар-Джонс) любила спостерігати за смерчами. Але через трагічний випадок, коли загинули її друзі, дівчина займається метеорологією в безпечному офісі, якомога далі від усіх цих торнадо…
Втім одного дня давній друг Хаві (Ентоні Рамос) переконує Кейт долучитися до команди мисливців за смерчами, аби бути однією з перших, хто побачить в дії нову революційну систему стеження за ними. Кейт вагається, втім не може пропустити цю грандіозну «пригоду». Вона відправляється в Оклахому й приєднується до команди. Тут вона знайомиться із конкурентом — хвалькуватою зіркою соцмереж Тайлером Овенсом (Ґлен Павелл), який зі своєю командою підкорювачів торнадо збирає численні лайки на YouTube.
Сезон смерчів у самому розпалі, але усі ці відчайдухи навіть не уявляли, що вони будуть настільки катастрофічними. Саме тому, їм треба буде об’єднатися і щось вигадати для порятунку людей.
Перше та найголовніше – візуальні ефекти дійсно вражають. Протягом сеансу ти буквально втискаєшся у крісло кілька разів. Відчуття реальності – абсолютне. Ти наче дійсно переносишся до Оклахоми… Єдине на що не варто звертати увагу – закони фізики. Бо ж такі фільми-катастрофи створені саме для розваги й тут творцям можна пробачити певні перебільшення та навіть ляпи.
Режисером стрічки став Лі Айзек Чанґ, а сценарій писали Майкл Крайтон та Марк Л.Сміт. Вони наче беруть глядача за руку й обережно проводять до самого фіналу. Сюжет гарний, небанальний, хоча і доволі сентиментальний. А драма тут майстерно переплітається з романтичною історією. Почуття особливо яскраво «виділяються» на тлі літаючих автомобілів та вітрових електростанцій та під гул завиваючого торнадо. З одного боку смертельна небезпека, а з іншого – щось світле і прекрасне. Ну і головне ж це місія головних героїв. Трохи заспойлерю, але вона виявилась абсолютно можливою. Науковці можуть творити дива не менші, аніж сам Ітан Хант із культової «Місії неможливої».
А ще це кіно вийшло дуже старомодним та справжнім. Таким, які знімали в 1990-х, а в 2020-х просто забули про те, що навіть екшни можуть бути дійсно душевними.
Ну і звісно виконавці головних ролей. Спочатку дивишся на Дейзі Едґар-Джонс і подумки робиш їй компліменти за гру. А потім раптом згадуєш, що саме вона виконала головну роль у суперпопулярній стрічці «Там, де співають раки»! Отакої!
У «Смерчі» акторка майстерно перевтілилася у синоптикиню та досліджувачку торнадо Кейт Купер. Зовні вона спокійна, але всередині така ж несамовита (в хорошому сенсі), як руйнівне атмосферне явище. І тільки вона зможе впоратися з таким сильним «суперником».
Ну і звісно Ґлен Павелл. Його ми могли бачити у стрічці «Топ Ган: Меверік», там актор зіграв лейтенанта «Шибеника» Сересіна. Грає він чудово, швидко перемикається й реагує на будь-який «подих вітру». Його харизмі просто немає меж. І здається, що цей 35-річний красунчик наступає на п’яти Крісу Хемсворту, якого останнім часом в кіно забагато й який якщо чесно, то трохи вже й набрид. Натомість Ґлен Павелл як свіжий вітер.
Одним словом, якщо ви ще не встигли подивитися «Смерчі», то не гайте часу!
«Смерч» став доволі успішним проєктом, бо при бюджеті в 92 мільйони доларів зумів заробити в прокаті понад 494 мільйони. І це ж 1996 рік! То були досить солідні касові збори. До речі, картина мала дві технічні номінації на «Оскар» та виграла «Золоту малину» в номінації «Найгірший фільм, який коштує 100 мільйонів», що трохи дивувало.
Втім насправді, це кіно стало майже культовим і що найважливіше – його з абсолютною цікавістю можна дивитися навіть в 2024 році.
Але ж ми знаємо, що в Голлівуді існує своєрідна мода реанімувати чимало успішних у минулому проєктів. Тож кінотворці не оминули увагою й «Смерч» й зняли «Смерчі». А враховуючи те, що нині мистецтво візуальних ефектів вийшло на абсолютно новий технічний рівень, то очікування від кіно були надвисокими. І вони справдилися!
Згідно із сюжетом, колись давно Кейт Купер (Дейзі Едґар-Джонс) любила спостерігати за смерчами. Але через трагічний випадок, коли загинули її друзі, дівчина займається метеорологією в безпечному офісі, якомога далі від усіх цих торнадо…
Втім одного дня давній друг Хаві (Ентоні Рамос) переконує Кейт долучитися до команди мисливців за смерчами, аби бути однією з перших, хто побачить в дії нову революційну систему стеження за ними. Кейт вагається, втім не може пропустити цю грандіозну «пригоду». Вона відправляється в Оклахому й приєднується до команди. Тут вона знайомиться із конкурентом — хвалькуватою зіркою соцмереж Тайлером Овенсом (Ґлен Павелл), який зі своєю командою підкорювачів торнадо збирає численні лайки на YouTube.
Сезон смерчів у самому розпалі, але усі ці відчайдухи навіть не уявляли, що вони будуть настільки катастрофічними. Саме тому, їм треба буде об’єднатися і щось вигадати для порятунку людей.
Перше та найголовніше – візуальні ефекти дійсно вражають. Протягом сеансу ти буквально втискаєшся у крісло кілька разів. Відчуття реальності – абсолютне. Ти наче дійсно переносишся до Оклахоми… Єдине на що не варто звертати увагу – закони фізики. Бо ж такі фільми-катастрофи створені саме для розваги й тут творцям можна пробачити певні перебільшення та навіть ляпи.
Режисером стрічки став Лі Айзек Чанґ, а сценарій писали Майкл Крайтон та Марк Л.Сміт. Вони наче беруть глядача за руку й обережно проводять до самого фіналу. Сюжет гарний, небанальний, хоча і доволі сентиментальний. А драма тут майстерно переплітається з романтичною історією. Почуття особливо яскраво «виділяються» на тлі літаючих автомобілів та вітрових електростанцій та під гул завиваючого торнадо. З одного боку смертельна небезпека, а з іншого – щось світле і прекрасне. Ну і головне ж це місія головних героїв. Трохи заспойлерю, але вона виявилась абсолютно можливою. Науковці можуть творити дива не менші, аніж сам Ітан Хант із культової «Місії неможливої».
А ще це кіно вийшло дуже старомодним та справжнім. Таким, які знімали в 1990-х, а в 2020-х просто забули про те, що навіть екшни можуть бути дійсно душевними.
Ну і звісно виконавці головних ролей. Спочатку дивишся на Дейзі Едґар-Джонс і подумки робиш їй компліменти за гру. А потім раптом згадуєш, що саме вона виконала головну роль у суперпопулярній стрічці «Там, де співають раки»! Отакої!
У «Смерчі» акторка майстерно перевтілилася у синоптикиню та досліджувачку торнадо Кейт Купер. Зовні вона спокійна, але всередині така ж несамовита (в хорошому сенсі), як руйнівне атмосферне явище. І тільки вона зможе впоратися з таким сильним «суперником».
Ну і звісно Ґлен Павелл. Його ми могли бачити у стрічці «Топ Ган: Меверік», там актор зіграв лейтенанта «Шибеника» Сересіна. Грає він чудово, швидко перемикається й реагує на будь-який «подих вітру». Його харизмі просто немає меж. І здається, що цей 35-річний красунчик наступає на п’яти Крісу Хемсворту, якого останнім часом в кіно забагато й який якщо чесно, то трохи вже й набрид. Натомість Ґлен Павелл як свіжий вітер.
Одним словом, якщо ви ще не встигли подивитися «Смерчі», то не гайте часу!
Нет комментариев