За Трампом і його командою є достатньо великих виробничих компаній, котрим невигідне припинення дорогих військових контрактів
Українців до маховика «Байден друг — Трамп ворог», а тоді навпаки привчили здебільшого «хорошиє русскіє», пригодовані в нашому інфопросторі. Однак просто «русскіє а ля натюрель» розважаються в себе таким же маховиком: то в них Трамп був другом Путіна, тепер маховик рушив до протилежного полюсу.
Твердять, що на них справили враження рішення США про колективну відтепер допомогу НАТО Україні (в межах $40-60 млрд сукупних річних внесків всіх країн на рік), а також про участь в допомозі нам країн поза НАТО (Аргентина, Південна Корея, Австралія та інші). І навіть номінально ніби дружніх Росії країн на кшталт Сербії та Індії. Ну і Китай нікому ніяких ексклюзивних контрактів не обіцяв — спокійно продає і дрони, і складники до них, і енергогенераційне та енергозбережне обладнання обом сторонам (а з Росії ще й лупить більше, користаючись санкційними проблемами з розрахунками і альтернативними постачальниками).
Росія відкрила для себе, що вся ця допомога Україні (далеко не завжди безоплатна) зав'язана на потужні ВПК кожної названої країни, на інтереси національних і транснаціональних корпорацій. Для яких настільки масове постачання, фактично, на утилізацію (плюс замовлення на ремонт і запчастини) найрізноманітнішої техніки і витратних до неї — це надійні, довгострокові багатомільярдні контракти, передусім з надійним державним фінансуванням. Це, своєю чергою, пожвавлює економіку, створює робочі місця в найрізноманітніших галузях, відповідно, знижує соціальне напруження, зменшує проблеми з державним боргом…
Коротше, до Росії доперло, що від такого ніхто не відмовиться за відсутності дійсно глобальних, залізобетонних аргументів, чого це країни мусять відмовитись від вигод, які несе забезпечення війни з величезною Росією (котрої надовго вистачить — тобто, багатомільярдні контракти апріорі тривалі). Відповідно, всі заяви Трампа про «мир за добу» — це його улюблений шоубіз, на який він як підсів замолоду, так і лишив фундаментом своєї політичної кар'єри.
За Трампом і його командою, за Республіканською партією більш ніж достатньо крупних виробничих компаній, котрим категорично невигідне припинення дорогих військових контрактів на виробництво, розробку, тестування, ремонт… Плюс чинник обкатки ідей і технологій в реаліях дійсно масштабної війни із залученням всіх видів озброєнь. Поза нашою війною це дуже дорого і дуже складно узгодити. І все одно не буде пікового навантаження в реальних умовах — тобто, результати випробувань будуть умовними.
Отже, шоу «планетарний миротворець» наокремо, а економічна вигода і потреби фінансистів партії — наокремо.
Тому російські експерти оцінили можливу екстремальну ідею Трампа: ультиматум Росії з пряниками у вигляді українських територій, у разі виконання — припинення забезпечення України (що нереально з названих причин), у разі невиконання — напихання України зброєю (тобто, ті самі військові замовлення американським корпораціям) і як мінімум тривале зв'язування Росії на фронті, як максимум — успішний контрнаступ і випихування з окупованих територій. І за оцінкою росіян перший варіант — фантастика. Не тому, що Путін не піде на вимоги Трампа. А тому, що Трампу ніхто не дозволить перекрити держзамовлення ВПК.
Власне, ексдержсекретар Майк Помпео (тепер в раді директорів «Київстару») і американські лобісти України в колонці Wall Street Journal висловили цілковито таку саму думку: за бізнесовою логікою Трампа, «це хороша політика» — постачати зброю Україні, відроджуючи американську оборонно-промислову базу.
Помпео і лобісти пропонують максимально розширити цей підхід: посилити постачання американських енергоресурсів, щоб остаточно витіснити Росію зі світових ринків (для чого відновити союз з Саудівською Аравією і зміцнити зв'язки з Ізраїлем). Запровадити реальні санкції проти Росії — максимально заблокувати енергетику. Створити програму для України ленд-лізу на $500 млрд.: «Дозвольте Україні позичити стільки, скільки їй потрібно, щоб купити американську зброю для перемоги над Росією».
Ну і на продовження теми — «зняти всі обмеження на тип зброї, яку може отримати та використати Україна. Це відновить позицію сили, і Путін усвідомить, що конфлікт має закінчитись».
В пропозиціях Помпео і лобістів — заморожування невизначеного статусу частини окупованих територій (і жодного визнання російських загарбань з 2014) та демілітаризація Криму. Російські заморожені активи в якості репарацій (але їх загальна сума мінімум втричі менша за реальні втрати нашої економіки).
По суті, це можна сприймати як один з варіантів пропозицій української сторони з урахуванням вигод Америки. Трамп в жоден спосіб не давав зрозуміти, чи він врахує подібні пропозиції. Однак оскільки ту дійсно більше про бізнес, аніж про дипломатію, то можна припускати, що Трамп скористається бодай частиною тез, коли реалізовуватиме перший етап свого анонсованого шоу «моментальний мир».
Твердять, що на них справили враження рішення США про колективну відтепер допомогу НАТО Україні (в межах $40-60 млрд сукупних річних внесків всіх країн на рік), а також про участь в допомозі нам країн поза НАТО (Аргентина, Південна Корея, Австралія та інші). І навіть номінально ніби дружніх Росії країн на кшталт Сербії та Індії. Ну і Китай нікому ніяких ексклюзивних контрактів не обіцяв — спокійно продає і дрони, і складники до них, і енергогенераційне та енергозбережне обладнання обом сторонам (а з Росії ще й лупить більше, користаючись санкційними проблемами з розрахунками і альтернативними постачальниками).
Росія відкрила для себе, що вся ця допомога Україні (далеко не завжди безоплатна) зав'язана на потужні ВПК кожної названої країни, на інтереси національних і транснаціональних корпорацій. Для яких настільки масове постачання, фактично, на утилізацію (плюс замовлення на ремонт і запчастини) найрізноманітнішої техніки і витратних до неї — це надійні, довгострокові багатомільярдні контракти, передусім з надійним державним фінансуванням. Це, своєю чергою, пожвавлює економіку, створює робочі місця в найрізноманітніших галузях, відповідно, знижує соціальне напруження, зменшує проблеми з державним боргом…
Коротше, до Росії доперло, що від такого ніхто не відмовиться за відсутності дійсно глобальних, залізобетонних аргументів, чого це країни мусять відмовитись від вигод, які несе забезпечення війни з величезною Росією (котрої надовго вистачить — тобто, багатомільярдні контракти апріорі тривалі). Відповідно, всі заяви Трампа про «мир за добу» — це його улюблений шоубіз, на який він як підсів замолоду, так і лишив фундаментом своєї політичної кар'єри.
За Трампом і його командою, за Республіканською партією більш ніж достатньо крупних виробничих компаній, котрим категорично невигідне припинення дорогих військових контрактів на виробництво, розробку, тестування, ремонт… Плюс чинник обкатки ідей і технологій в реаліях дійсно масштабної війни із залученням всіх видів озброєнь. Поза нашою війною це дуже дорого і дуже складно узгодити. І все одно не буде пікового навантаження в реальних умовах — тобто, результати випробувань будуть умовними.
Отже, шоу «планетарний миротворець» наокремо, а економічна вигода і потреби фінансистів партії — наокремо.
Тому російські експерти оцінили можливу екстремальну ідею Трампа: ультиматум Росії з пряниками у вигляді українських територій, у разі виконання — припинення забезпечення України (що нереально з названих причин), у разі невиконання — напихання України зброєю (тобто, ті самі військові замовлення американським корпораціям) і як мінімум тривале зв'язування Росії на фронті, як максимум — успішний контрнаступ і випихування з окупованих територій. І за оцінкою росіян перший варіант — фантастика. Не тому, що Путін не піде на вимоги Трампа. А тому, що Трампу ніхто не дозволить перекрити держзамовлення ВПК.
Власне, ексдержсекретар Майк Помпео (тепер в раді директорів «Київстару») і американські лобісти України в колонці Wall Street Journal висловили цілковито таку саму думку: за бізнесовою логікою Трампа, «це хороша політика» — постачати зброю Україні, відроджуючи американську оборонно-промислову базу.
Помпео і лобісти пропонують максимально розширити цей підхід: посилити постачання американських енергоресурсів, щоб остаточно витіснити Росію зі світових ринків (для чого відновити союз з Саудівською Аравією і зміцнити зв'язки з Ізраїлем). Запровадити реальні санкції проти Росії — максимально заблокувати енергетику. Створити програму для України ленд-лізу на $500 млрд.: «Дозвольте Україні позичити стільки, скільки їй потрібно, щоб купити американську зброю для перемоги над Росією».
Ну і на продовження теми — «зняти всі обмеження на тип зброї, яку може отримати та використати Україна. Це відновить позицію сили, і Путін усвідомить, що конфлікт має закінчитись».
В пропозиціях Помпео і лобістів — заморожування невизначеного статусу частини окупованих територій (і жодного визнання російських загарбань з 2014) та демілітаризація Криму. Російські заморожені активи в якості репарацій (але їх загальна сума мінімум втричі менша за реальні втрати нашої економіки).
По суті, це можна сприймати як один з варіантів пропозицій української сторони з урахуванням вигод Америки. Трамп в жоден спосіб не давав зрозуміти, чи він врахує подібні пропозиції. Однак оскільки ту дійсно більше про бізнес, аніж про дипломатію, то можна припускати, що Трамп скористається бодай частиною тез, коли реалізовуватиме перший етап свого анонсованого шоу «моментальний мир».
Нет комментариев