Ну, і про мою улюблену тему: Китай відмовився кредитувати уряд ресурсної федерації в юанях
Переговори з Китаєм про випуск російських суверенних облігацій у юанях, що тривають 9 років, знову зайшли в глухий кут.
Москві поки що не вдалося домовитися про створення з Пекіном «депозитарного моста», який дав би змогу уряду ресурсної федерації позичити китайську валюту на прийнятних для себе умовах, повідомив заступник глави Мінфіну ресурсної федерації Іван Чебесков.
За його словами, така сама проблема є і з іншими «дружніми країнами». Йдеться про те, щоб об'єднати фінансові ринки — наприклад, російський і китайський, щоб інвестори кожної країни мали вільний доступ на ринок іншої та отримали можливість торгувати паперами в національних валютах.
Поки ж Китай дозволяє Росії випустити лише панда-бонди, визнав Чебесков. Вони продаються на внутрішньому ринку КНР, а щоб вивести гроші за межі КНР, потрібен спеціальний дозвіл.
Причому, видавати його Пекін не бажає, визнавав у 2022 році Тимур Максимов, який обіймав тоді посаду заступника глави Мінфіну:
"Та сторона (Китай) має дозволити своїм інвесторам узяти участь у цьому випуску, по суті, це виведення грошей із системи, і та сторона, напевно, поки що не готова до таких кроків".
Інакше кажучи, юані, які займе уряд РФ, залишаться в Китаї. Істотних зрушень у переговорах з Пекіном, незважаючи на численні візити Путіна до Китаю, як не було, так і немає.
У Пекіна «немає політичної волі» на таке рішення. Очевидно, китайці не готові вступати в конфлікт зі США, на які у них «зав'язана» майже уся економіка.
Проект державних юаневих облігацій обговорюється в ресурсної федерації з моменту різкого загострення відносин із Заходом у 2014 році. Випуск на суму близько 6 млрд юанів (до 1 млрд доларів за старими курсами) спочатку планували на 2016-й рік, потім перенесли на 2017-й.
У березні 2019-го заступник міністра фінансів Сергій Сторчак, який обіймав тоді посаду, визнав: прогресу в переговорах немає.
Після початку повномасштабної війни з Україною уряд ресурсної федерації знову реанімував ідею юаневих держоблігацій, розраховуючи залучити гроші китайських інвесторів і замінити ними західний капітал.
Перед початком війни нерезиденти тримали в облігаціях федеральної позики (ОФЗ) 2,95 трлн рублів, контролюючи п'яту частину ринку. Тепер уряду доводиться закривати дефіцит бюджету без них. ОФЗ скуповують великі російські банки, головним чином державні: у липні, за даними ЦБ РФ, вони придбали понад 90% усіх розміщених паперів, у червні — 81%, у травні — 68%.
Образ Китаю як чарівної щуки з казки про Іванушку-дурника відіграє системо-утворюючу роль в ідеології путінських еліт, структуруючи ще важливіший і глобальніший образ «потворної Росії майбутнього».
І, так, без Китаю цей образ ніяк не складається.
Китай — це відповідь на всі запитання, на які насправді немає відповіді.
— А як ми проведемо модернізацію, якщо своїх технологій немає, а із Заходом воюємо?
— А Китай допоможе.
— А як ми освоїмо Сибір і Арктику, якщо своїх людей немає, а чужих уже й брати нізвідки?
— А Китай допоможе.
— А де ми візьмемо чіпи, машини, хімікати і взагалі все, що потрібно для нормального життя, не кажучи про війну?
— А в Китаї візьмемо.
— А як щодо інвестицій і технологій?
— Та там же, звісно.
Ну, чим не щука, скажіть? Яким щасливим карасем виявилася ця Росія. Пощастило їй із Китаєм із казки — своя, та ще й ручна щука на всі випадки життя на вимогу.
Якщо серйозно, то в уявленні путінських еліт майбутнє Росії в партнерстві з Китаєм постає в неприродно рожевому кольорі.
Вони бачать відносини Росії та Китаю як кальку відносин Англії та Америки — аристократ, який витратився, фліртує з багатим вахлаком.
«Джентльмен у пошуках десятки», як сказав би герой Ільфа і Петрова.
Росія при Китаї — це привілейована провінція, світоч європейської культури в азіатській темряві.
Тобто їм здається, що вони будуть із Москви як «білі люди» зневажати «китайських ватників».
Важко сказати, чого в цих уявленнях більше — залишкової імперської пихи чи недолугого фантазерства.
У реальності в рамках моделі відносин зі східним сусідом, що розвивається, путінська Росія має тільки одну функцію — відсмоктувати для Китаю нафту і газ і ще деякі ресурси.
Все! Ні для чого іншого Росія нинішньому Китаю не потрібна.
Майбутнє Росії при Китаї, якщо путінський план буде повністю реалізовано, — це стати глухою провінцією біля студеного моря, де проживають білошкірі уйгури з непомірно високою зарозумілістю щодо себе самих і свого місця у світі.
Саме ця сумна перспектива і є Ахіллесовою п'ятою путінського плану модернізації.
Він усім гарний, практично бездоганний, але у нього є одна маленька вада: він утопічний.
Ця щука не збирається виконувати бажань Іванушки-дурника.
Тим часом найбільші китайські держбанки почали різко скорочувати бізнес у Росії.
Державні банки Китаю різко скорочують бізнес у Росії в міру того, як проблеми з платежами наростають і охопили вже близько 80% двосторонньої торгівлі.
Наприклад, активи російської «дочки» Bank of China — четвертого в переліку найбільших банків КНР — у другому кварталі 2024 року скоротилися на 37%, до 355,9 млрд рублів, повідомляє банківська статистика ЦБ ресурсної федерації.
«АйСіБіСі банк» — дочірня структура найбільшого китайського банку ICBC Bank, який працює на російському ринку з 2007 року, — скоротив активи на 27%, до 462,4 млрд рублів.
Обидва банки, що спеціалізуються на розрахунках між російськими та китайськими компаніями, стрімко розширювали російський бізнес після початку повномасштабної війни: їхні активи зростали щокварталу із 2022 року і за цей час збільшилися на 246% і 555%, відповідно.
Перше істотне скорочення активів китайських банків у ресурсної федерації від початку вторгнення в Україну пов'язане з платіжними труднощами.
Скорочення обсягу та зниження швидкості розрахунків, зумовлені побоюваннями вторинних санкцій та ускладненням комплаєнсу на китайському боці, закономірно тягнуть за собою скорочення залишків банків на коррахунках у китайських головних організаціях та тимчасово вільних коштів на рахунках клієнтів, проти чого також згортаються найліквідніші активи в китайському банку.
Жорсткість політики китайських банків призводить до складнощів у торгівлі та призводить до дефіциту юаневої ліквідності у ресурсної федерації.
Кошти, що переказуються на рахунки в китайських банках, зараховували переважно в юанях, у які їх могло бути конвертовано в процесі конвертації з рублів.
Проблеми з китайськими банками в російських компаній виникли взимку — незабаром після того, як президент США Джо Байден розширив повноваження американського Мінфіну, надавши йому право запроваджувати санкції проти будь-якої кредитної організації у світі, яка підтримує російський ВПК.
У лютому приймання платежів з ресурсної федерації обмежили ICBC, China Construction Bank і Bank of China, а до квітня до них приєдналися China Citic Bank, Industrial Bank і Bank of Taizhou.
Візит Путіна до Пекіна, на який поклали надії банкіри і бізнес, виявився безрезультатним. Ба більше, платіжні проблеми посилилися і до липня торкнулися вже 80% двосторонніх операцій.
Серпень приніс нову хвилю складнощів: обсяг завислих транзакцій сягнув десятків мільярдів юанів, а імпортерам довелося замислюватися про бартерну торгівлю та вивозити з Росії золоті злитки, щоб розплатитися з китайськими контрагентами.
Системного, магістрального вирішення проблеми «немає» і, ймовірно, «не буде», скаржився на Східному економічному форумі голова правління МСП-банку Іван Подберезняк.
Будь-який спосіб обходу, найімовірніше, виявиться тимчасовим, пояснював проблему банкір: "Ми зробимо інфраструктурне рішення — його можуть закрити через якийсь час, зробимо інше — теж закриють".
Ось така путня, малята, гарненькі хлопчики та прекрасні дівчатка.
Москві поки що не вдалося домовитися про створення з Пекіном «депозитарного моста», який дав би змогу уряду ресурсної федерації позичити китайську валюту на прийнятних для себе умовах, повідомив заступник глави Мінфіну ресурсної федерації Іван Чебесков.
За його словами, така сама проблема є і з іншими «дружніми країнами». Йдеться про те, щоб об'єднати фінансові ринки — наприклад, російський і китайський, щоб інвестори кожної країни мали вільний доступ на ринок іншої та отримали можливість торгувати паперами в національних валютах.
Поки ж Китай дозволяє Росії випустити лише панда-бонди, визнав Чебесков. Вони продаються на внутрішньому ринку КНР, а щоб вивести гроші за межі КНР, потрібен спеціальний дозвіл.
Причому, видавати його Пекін не бажає, визнавав у 2022 році Тимур Максимов, який обіймав тоді посаду заступника глави Мінфіну:
"Та сторона (Китай) має дозволити своїм інвесторам узяти участь у цьому випуску, по суті, це виведення грошей із системи, і та сторона, напевно, поки що не готова до таких кроків".
Інакше кажучи, юані, які займе уряд РФ, залишаться в Китаї. Істотних зрушень у переговорах з Пекіном, незважаючи на численні візити Путіна до Китаю, як не було, так і немає.
У Пекіна «немає політичної волі» на таке рішення. Очевидно, китайці не готові вступати в конфлікт зі США, на які у них «зав'язана» майже уся економіка.
Проект державних юаневих облігацій обговорюється в ресурсної федерації з моменту різкого загострення відносин із Заходом у 2014 році. Випуск на суму близько 6 млрд юанів (до 1 млрд доларів за старими курсами) спочатку планували на 2016-й рік, потім перенесли на 2017-й.
У березні 2019-го заступник міністра фінансів Сергій Сторчак, який обіймав тоді посаду, визнав: прогресу в переговорах немає.
Після початку повномасштабної війни з Україною уряд ресурсної федерації знову реанімував ідею юаневих держоблігацій, розраховуючи залучити гроші китайських інвесторів і замінити ними західний капітал.
Перед початком війни нерезиденти тримали в облігаціях федеральної позики (ОФЗ) 2,95 трлн рублів, контролюючи п'яту частину ринку. Тепер уряду доводиться закривати дефіцит бюджету без них. ОФЗ скуповують великі російські банки, головним чином державні: у липні, за даними ЦБ РФ, вони придбали понад 90% усіх розміщених паперів, у червні — 81%, у травні — 68%.
Образ Китаю як чарівної щуки з казки про Іванушку-дурника відіграє системо-утворюючу роль в ідеології путінських еліт, структуруючи ще важливіший і глобальніший образ «потворної Росії майбутнього».
І, так, без Китаю цей образ ніяк не складається.
Китай — це відповідь на всі запитання, на які насправді немає відповіді.
— А як ми проведемо модернізацію, якщо своїх технологій немає, а із Заходом воюємо?
— А Китай допоможе.
— А як ми освоїмо Сибір і Арктику, якщо своїх людей немає, а чужих уже й брати нізвідки?
— А Китай допоможе.
— А де ми візьмемо чіпи, машини, хімікати і взагалі все, що потрібно для нормального життя, не кажучи про війну?
— А в Китаї візьмемо.
— А як щодо інвестицій і технологій?
— Та там же, звісно.
Ну, чим не щука, скажіть? Яким щасливим карасем виявилася ця Росія. Пощастило їй із Китаєм із казки — своя, та ще й ручна щука на всі випадки життя на вимогу.
Якщо серйозно, то в уявленні путінських еліт майбутнє Росії в партнерстві з Китаєм постає в неприродно рожевому кольорі.
Вони бачать відносини Росії та Китаю як кальку відносин Англії та Америки — аристократ, який витратився, фліртує з багатим вахлаком.
«Джентльмен у пошуках десятки», як сказав би герой Ільфа і Петрова.
Росія при Китаї — це привілейована провінція, світоч європейської культури в азіатській темряві.
Тобто їм здається, що вони будуть із Москви як «білі люди» зневажати «китайських ватників».
Важко сказати, чого в цих уявленнях більше — залишкової імперської пихи чи недолугого фантазерства.
У реальності в рамках моделі відносин зі східним сусідом, що розвивається, путінська Росія має тільки одну функцію — відсмоктувати для Китаю нафту і газ і ще деякі ресурси.
Все! Ні для чого іншого Росія нинішньому Китаю не потрібна.
Майбутнє Росії при Китаї, якщо путінський план буде повністю реалізовано, — це стати глухою провінцією біля студеного моря, де проживають білошкірі уйгури з непомірно високою зарозумілістю щодо себе самих і свого місця у світі.
Саме ця сумна перспектива і є Ахіллесовою п'ятою путінського плану модернізації.
Він усім гарний, практично бездоганний, але у нього є одна маленька вада: він утопічний.
Ця щука не збирається виконувати бажань Іванушки-дурника.
Тим часом найбільші китайські держбанки почали різко скорочувати бізнес у Росії.
Державні банки Китаю різко скорочують бізнес у Росії в міру того, як проблеми з платежами наростають і охопили вже близько 80% двосторонньої торгівлі.
Наприклад, активи російської «дочки» Bank of China — четвертого в переліку найбільших банків КНР — у другому кварталі 2024 року скоротилися на 37%, до 355,9 млрд рублів, повідомляє банківська статистика ЦБ ресурсної федерації.
«АйСіБіСі банк» — дочірня структура найбільшого китайського банку ICBC Bank, який працює на російському ринку з 2007 року, — скоротив активи на 27%, до 462,4 млрд рублів.
Обидва банки, що спеціалізуються на розрахунках між російськими та китайськими компаніями, стрімко розширювали російський бізнес після початку повномасштабної війни: їхні активи зростали щокварталу із 2022 року і за цей час збільшилися на 246% і 555%, відповідно.
Перше істотне скорочення активів китайських банків у ресурсної федерації від початку вторгнення в Україну пов'язане з платіжними труднощами.
Скорочення обсягу та зниження швидкості розрахунків, зумовлені побоюваннями вторинних санкцій та ускладненням комплаєнсу на китайському боці, закономірно тягнуть за собою скорочення залишків банків на коррахунках у китайських головних організаціях та тимчасово вільних коштів на рахунках клієнтів, проти чого також згортаються найліквідніші активи в китайському банку.
Жорсткість політики китайських банків призводить до складнощів у торгівлі та призводить до дефіциту юаневої ліквідності у ресурсної федерації.
Кошти, що переказуються на рахунки в китайських банках, зараховували переважно в юанях, у які їх могло бути конвертовано в процесі конвертації з рублів.
Проблеми з китайськими банками в російських компаній виникли взимку — незабаром після того, як президент США Джо Байден розширив повноваження американського Мінфіну, надавши йому право запроваджувати санкції проти будь-якої кредитної організації у світі, яка підтримує російський ВПК.
У лютому приймання платежів з ресурсної федерації обмежили ICBC, China Construction Bank і Bank of China, а до квітня до них приєдналися China Citic Bank, Industrial Bank і Bank of Taizhou.
Візит Путіна до Пекіна, на який поклали надії банкіри і бізнес, виявився безрезультатним. Ба більше, платіжні проблеми посилилися і до липня торкнулися вже 80% двосторонніх операцій.
Серпень приніс нову хвилю складнощів: обсяг завислих транзакцій сягнув десятків мільярдів юанів, а імпортерам довелося замислюватися про бартерну торгівлю та вивозити з Росії золоті злитки, щоб розплатитися з китайськими контрагентами.
Системного, магістрального вирішення проблеми «немає» і, ймовірно, «не буде», скаржився на Східному економічному форумі голова правління МСП-банку Іван Подберезняк.
Будь-який спосіб обходу, найімовірніше, виявиться тимчасовим, пояснював проблему банкір: "Ми зробимо інфраструктурне рішення — його можуть закрити через якийсь час, зробимо інше — теж закриють".
Ось така путня, малята, гарненькі хлопчики та прекрасні дівчатка.
Нет комментариев