Трамп як 47-й президент США: трохи про безпідставність "зради"
Чому раптом виявилось стільки прибічників думки, ніби Трамп згорне допомогу Україні й змусить нас капітулювати? Тобто, просто віддасть Україну Росії.
Нагадаю: США вклали в Україну купу грошей та інших ресурсів. Американська промисловість відкоригувала свої плани відповідно до запланованих поставок Україні і країнам НАТО.
Трамп – передусім бізнесмен. З якого дива він раптом просто отак візьме і віддасть Україну разом з вкладеними грошима Путіну? Це безпідставно щедрий подарунок. Трамп в подібному ніколи не був помічений. Якщо гроші вкладено – вони мають забезпечити якийсь прибуток.
Так, умови миру, які очікувано запропонує Трамп, можуть бути неідеальними для нас. Але яка може бути альтернатива? Результати «контрольованої ескалації» Байдена ми бачимо. Це не той варіант, який забезпечить нам виживання.
А от досі непередбачувана позиція Трампа – це можливість. Це не означає нашої перемоги – але це і не зрада. Зрештою, Байден і його адміністрація чи не щодня виступали з тезами «підтримка України до кінця» — але це ніяк не змінило самого підходу «лише не дати Україні здохнути» (будьмо чесними, «контрольована ескалація» саме це і передбачає). Та й то – у підсумку Зеленський заявив, що ми отримали хіба 10% від того, що було затверджено на допомогу Україні.
Трамп у першому після виборів виступі перед прихильниками заявив, що має намір «не розв'язувати війни, а покласти їм кінець». Щодо перспектив контактів з Путіним було узагальнено сказано «Я думаю, ми поговоримо».
Але основа розмов, найпевніше. буде економічною. Не варто забувати, одна з базових передвиборчих ідей Трампа – головними і єдиними бенефіціарами американської економіки мають бути американці. Йдеться передусім про нафту: виборці Трампа дійсно розраховують на падіння вартості галону бензину. Бо Трамп обіцяв збільшити видобуток і, відповідно, опустити ціну на нафту.
А нафта менше $40-50 за барель підірве російську економіку і бажання Путіна воювати більше, ніж дозвіл на застосування далекобійної зброї по Росії. З цим погоджуються всі – просто не всі готові додушити нафтогазовий експорт Росії (що виливається іноді в дуже дивні заяви, як-от в фон дер Ляєн – мовляв, Євросоюз змушений закуповувати російську нафту, щоб Путін не заробив на ній більше деінде). Трамп теоретично готовий.
І тоді ситуація виглядатиме в наступний спосіб: Трамп запропонує Путіну якісь не надто зручні умови миру (бо попередньо Путін виставив нереалістично високу планку), одночасно позначивши перспективу вичерпання «крові війни» — нафтових грошей в РФ.
Судячи з дуже різких заяв Кремля, прогнозовані пропозиції Трампа оцінені як неприйнятно жорсткі (Дмітрій «Ядєрний пєпєл» Мєдвєдєв написав «… Цілей СВО буде досягнуто. Думаю, Трамп ще до січня запропонує Росії явно невигідну угоду щодо України, яку ми, звичайно, відкинемо. Дональд розведе руками і, у властивій йому манері, оголосить про небувалий за розміром пакет допомоги режиму Зеленського і про зняття всіх обмежень по ракетах»). Тобто, в цілому Путін готовий би вийти з воєнної пастки, але не на очікуваних умовах. На це вказує його ображена заява на Валдаї «Це не повинно бути перемир'я на пів години чи пів року, щоб Києву підвезли снаряди».
Тобто, попередньо можна оцінити, що все рухається до заявленого Трампом «варіанту №2» (максимальне накачування України зброєю та іншими ресурсами під жорстким контролем США), коли від «варіанту №1» (миру на позначених Трампом умовах) Путін відмовиться.
І, на відміну від Гарріс і більшості демократів, достатня кількість республіканців чітко зауважує сформовану новітню «вісь зла»: Китай-Росія-Північна Корея-ісламістські режими Близького Сходу. Як зазначив сенатор-республіканець Роджер Вікер, «Наші супротивники об'єднуються, розширюють та поглиблюють свою співпрацю. Давайте прояснимо: «Вісь агресорів» діє на полі бою.… Нам потрібно зміцнювати нашу оборонну промисловість і надати Україні… необхідні інструменти, інакше ми ризикуємо відправити американських військових у конфлікт».
Тобто, війна в Україні не сприймається як ізольований конфлікт десь на іншому континенті – а як одне з вогнищ глобальної війни, спричиненої «віссю агресорів». Війни, яка напряму загрожує США і Білий дім незабаром змушений буде задіяти вже не американські гроші, а американських солдатів задля власної безпеки, а не обстоювання суверенітету далекої України.
Отже, Трамп матиме мотивовану підтримку партії для достатньо швидкого закриття питання України в той чи той спосіб. І поки з заяв Путіна і наближених до Кремля більше схоже, що це все ж буде «варіант №2».
Нагадаю: США вклали в Україну купу грошей та інших ресурсів. Американська промисловість відкоригувала свої плани відповідно до запланованих поставок Україні і країнам НАТО.
Трамп – передусім бізнесмен. З якого дива він раптом просто отак візьме і віддасть Україну разом з вкладеними грошима Путіну? Це безпідставно щедрий подарунок. Трамп в подібному ніколи не був помічений. Якщо гроші вкладено – вони мають забезпечити якийсь прибуток.
Так, умови миру, які очікувано запропонує Трамп, можуть бути неідеальними для нас. Але яка може бути альтернатива? Результати «контрольованої ескалації» Байдена ми бачимо. Це не той варіант, який забезпечить нам виживання.
А от досі непередбачувана позиція Трампа – це можливість. Це не означає нашої перемоги – але це і не зрада. Зрештою, Байден і його адміністрація чи не щодня виступали з тезами «підтримка України до кінця» — але це ніяк не змінило самого підходу «лише не дати Україні здохнути» (будьмо чесними, «контрольована ескалація» саме це і передбачає). Та й то – у підсумку Зеленський заявив, що ми отримали хіба 10% від того, що було затверджено на допомогу Україні.
Трамп у першому після виборів виступі перед прихильниками заявив, що має намір «не розв'язувати війни, а покласти їм кінець». Щодо перспектив контактів з Путіним було узагальнено сказано «Я думаю, ми поговоримо».
Але основа розмов, найпевніше. буде економічною. Не варто забувати, одна з базових передвиборчих ідей Трампа – головними і єдиними бенефіціарами американської економіки мають бути американці. Йдеться передусім про нафту: виборці Трампа дійсно розраховують на падіння вартості галону бензину. Бо Трамп обіцяв збільшити видобуток і, відповідно, опустити ціну на нафту.
А нафта менше $40-50 за барель підірве російську економіку і бажання Путіна воювати більше, ніж дозвіл на застосування далекобійної зброї по Росії. З цим погоджуються всі – просто не всі готові додушити нафтогазовий експорт Росії (що виливається іноді в дуже дивні заяви, як-от в фон дер Ляєн – мовляв, Євросоюз змушений закуповувати російську нафту, щоб Путін не заробив на ній більше деінде). Трамп теоретично готовий.
І тоді ситуація виглядатиме в наступний спосіб: Трамп запропонує Путіну якісь не надто зручні умови миру (бо попередньо Путін виставив нереалістично високу планку), одночасно позначивши перспективу вичерпання «крові війни» — нафтових грошей в РФ.
Судячи з дуже різких заяв Кремля, прогнозовані пропозиції Трампа оцінені як неприйнятно жорсткі (Дмітрій «Ядєрний пєпєл» Мєдвєдєв написав «… Цілей СВО буде досягнуто. Думаю, Трамп ще до січня запропонує Росії явно невигідну угоду щодо України, яку ми, звичайно, відкинемо. Дональд розведе руками і, у властивій йому манері, оголосить про небувалий за розміром пакет допомоги режиму Зеленського і про зняття всіх обмежень по ракетах»). Тобто, в цілому Путін готовий би вийти з воєнної пастки, але не на очікуваних умовах. На це вказує його ображена заява на Валдаї «Це не повинно бути перемир'я на пів години чи пів року, щоб Києву підвезли снаряди».
Тобто, попередньо можна оцінити, що все рухається до заявленого Трампом «варіанту №2» (максимальне накачування України зброєю та іншими ресурсами під жорстким контролем США), коли від «варіанту №1» (миру на позначених Трампом умовах) Путін відмовиться.
І, на відміну від Гарріс і більшості демократів, достатня кількість республіканців чітко зауважує сформовану новітню «вісь зла»: Китай-Росія-Північна Корея-ісламістські режими Близького Сходу. Як зазначив сенатор-республіканець Роджер Вікер, «Наші супротивники об'єднуються, розширюють та поглиблюють свою співпрацю. Давайте прояснимо: «Вісь агресорів» діє на полі бою.… Нам потрібно зміцнювати нашу оборонну промисловість і надати Україні… необхідні інструменти, інакше ми ризикуємо відправити американських військових у конфлікт».
Тобто, війна в Україні не сприймається як ізольований конфлікт десь на іншому континенті – а як одне з вогнищ глобальної війни, спричиненої «віссю агресорів». Війни, яка напряму загрожує США і Білий дім незабаром змушений буде задіяти вже не американські гроші, а американських солдатів задля власної безпеки, а не обстоювання суверенітету далекої України.
Отже, Трамп матиме мотивовану підтримку партії для достатньо швидкого закриття питання України в той чи той спосіб. І поки з заяв Путіна і наближених до Кремля більше схоже, що це все ж буде «варіант №2».
Нет комментариев