Путін один, а черга з миротворців достатньо довга, тому поспішатиме кожен. Точніше, поспішав кожен...

Шольц зізнався, що подзвонив Путіну тепер, бо хотів випередити Трампа: «На мою думку, не було б гарною ідеєю, якби найближчим часом відбулися переговори між американським президентом і російським президентом, а глава уряду важливої європейської країни сам не став би також проводити переговори».

Те, що я писав кілька днів тому: переговори з Путіним і Трамп, і Шольц спробують найближчими днями використати для власних політичних цілей. Трамп — щоб стати, якщо вдасться хоч щось, миротворцем: «я обіцяв за день розв'язати проблему — я це зробив». Шольц — щоб відібрати мирний порядок денний в інших партій, передусім у Ваґенкнехт, напередодні лютневих виборів до Бундестагу і підтягнути рейтинг своєї партії на «зусиллях до припинення війни».

Плюс ініціативи з формування власної системи оборони Європи, вже без участі США. І підхоплення Європою ситуації з Україною після очікуваної відмови Трампа продовжувати допомогу (чи серйозного скорочення цієї допомоги). Хтось має стати лідером цього процесу і на цьому зміцнити свій політичний капітал на наступне десятиліття.

Але Путін один, а черга з миротворців достатньо довга, тому поспішатиме кожен. Точніше, поспішав кожен. Бо  обстріл із застосуванням навіть гіперзвукової ракети одразу після нібито «нормальної розмови Шольца з Путіним про необхідність миру» негайно девальвував цінність таких ініціатив через їхню контрпродуктивність. В сенсі, в результаті розмов не тільки не стане краще, а удари стануть сильнішими.

Хоча Трамп може і ризикнути. Адже це додатковий виклик: Шольц поспішив, щоб його випередити, і провалився. А Трамп почекав — і оп! Отримав успіх (хоч якийсь). Хоча той успіх, очевидно, протримається хіба до наступного масованого обстрілу України. Який настане швидко, бо якраз на зиму Росія накопичувала боєзапас для руйнування нашої інфраструктури.