Коли систему переговорів уявляє лише Трамп, важко моделювати найближче майбутнє іншим

Усі намагаються зрозуміти загальну картину мирної ініціативи Трампа, збираючи її в мозаїці по фрагментах брифінгів та уривчастих коментарях.

Коли систему переговорів уявляє лише Трамп (якщо уявляє і якщо це взагалі система), важко моделювати найближче майбутнє іншим. Навіть бідолазі Келлогу, який виявився справжнім уособленням терміну «весільний генерал»

Але я був би не я, якщо не звернув увагу на деталі. Піт Гегсет, той який міністр оборони США, у Брюсселі говорить, що повернення до кордонів 2014 року — нереалістичний підхід". Чому за точку відліку береться саме 2014-й? А не 1991-й, який наративно гуляє по простору.

У цьому році РФ окупувала Крим і частину Донбасу. Чи правильно тоді розуміти Гегсета, що Крим і Донбас визнаються як території, які Україна повинна «забути»?
У такому разі іншими фарбами може грати історія із поверненням півдня Запорізької та Херсонської областей. Аналітичні моделювання показували, що в якості компромісу Путін міг би погодитись на повернення цих територій під суверенітет України. Звісно, в обмін на компроміси України.

Що цікаво, вчора Трамп під час брифінгу в Білому домі припустив, що Україні вдасться отримати назад частину втрачених нею територій. Пряма цитата: «Повернення України до кордонів 2014 року малоймовірне, але щось із територій повернеться».

Ймовірніше за все, цей момент міг проговорюватись із росіянами, що дало підстави Трампу сказати про «великий прогрес» у таємній дипломатії з Москвою.

Але Путін не піде ніколи на те, щоб оформлювати публічно це як «обмін» на частину Курщини з репутаційних причин. Це буде, ймовірніше, формат «жестів доброї волі», наприклад під акомпанемент змін Конституції РФ з питань належності частини українських територій та Конституції України щодо курсу на вступ до НАТО.
Але до цієї стадії ще треба дійти.