Немає більшого прокляття, ніж побажання "жити під час великих змін"
Квітень 2025 року, судячи з усього, стає однією з критичних точок в історії сучасного нам світу, оскільки найважливіші тренди — глобальні, регіональні та країнові — стрімко викристалізовуються і можуть у короткостроковій перспективі принести значні зміни.
Найголовніше — триваюча «митна війна» США з рештою світу. Повномасштабно розпочата 2 квітня, вона дещо вщухла, коли Дональд Трамп оголосив відтермінування запровадження митних тарифів для більшості країн — але, з одного боку, тільки загострилася на китайському напрямі: оголошені взаємні тарифи сягнули тризначних цифр з обох боків, а торговельні угоди почали масово скасовувати.
З іншого боку, наслідки «митної війни» почали проявлятися за межами власне торгівлі: біржові індекси в США з середини лютого впали вже на 13-18%, золото злетіло в ціні більш ніж на 20%, а індекс долара знизився на 8,5%, поступово зачіпаючи всю світову економіку.
На порядку денному Трампа перебуває відставка голови Федеральної резервної системи Джерома Пауелла, якого Трамп давно закликає, щоправда, поки що без жодного результату, до зниження облікової ставки через можливе зростання інфляції.
Якщо ця відставка відбудеться, паніка у США стане ще сильнішою, а перспективи тривалого спадного тренду на фондових ринках — ще виразнішими.
Колишній міністр фінансів США Джанет Йеллен два тижні тому розмірковувала про зростаючий вплив тарифів президента Трампа на американські сім'ї та економіку:
"Це найгірша політична рана, яку я коли-небудь бачила в своїй кар'єрі".
Я тоді написав в ФСБуці: зачекайте, Трамп ще до ФедРезерву не дістався.
Ось коли він почне друкувати долари і призначати відсоткову ставку…
Тепер уже мало хто сумнівається, що американська економіка зіткнеться 2025 року з рецесією, яка через фондові та фінансові ринки може поширитися і світом.
Америка цілком може втратити роль основного ринку і мотора світової економіки.
Саме весна 2025 року стане тим часом, коли:
1. або Білий дім відіграє назад, і ситуація стабілізується з великими втратами для США, причому, як фінансовими, так і іміджевими;
2. або він піде до кінця, і в глобальному масштабі почне формуватися новий тренд, який відповідає закінченню періоду американського домінування.
Головною проблемою залишається війна в Україні, і саме зараз складається ситуація, в якій велика кількість авансів і обіцянок, що робилися багатьма сторонами, має або матеріалізуватися, або бути знята з порядку денного.
Трамп, який вирішив банально підіграти Путіну, щоб пролобіювати укладення миру на його умовах, «раптово» для себе зіткнувся зі спротивом решти учасників конфлікту:
1. Україна не має наміру погоджуватися з анексією своїх територій;
2. Росія вимагає дедалі більших поступок не тільки від Києва, а й від Брюсселя і Вашингтона;
3. Європа грає свою гру і на очах перетворюється на військово-політичну силу.
Основна проблема Путіна з Україною зараз зводиться до того, що для ресурсної федерації буде збудовано нову «залізну завісу», поділено «сфери впливу», і напруженість у Європі спаде.
Озброєння Європи призведе до продовження війни і в той чи інший момент до прямого конфлікту з Московією.
Найближчі тижні та місяці виглядають критично важливими саме тому, що питання, в якому напрямку розвиватиметься ситуація навколо України, вирішується саме зараз.
Для «окремо взятої» Росії теж настає момент істини — але тут насамперед ідеться про крах економіки.
Трампівська революція — як політична, так і фінансова — породила унікальну ситуацію для ресурсної федерації.
Фінансові екзерсиси Трампа та сповільнення світової економіки створили множинні додаткові ризики; насамперед падіння цін на нафту та інші сировинні товари, що становлять основу російського експорту.
Нещодавно стало відомо, що Мінекономрозвитку Московії скоригувало динаміку зовнішньої торгівлі, знизивши майже на 8% прогноз експорту на 2025 рік; і цілком імовірно, що дефіцит путінського бюджету перевищить першопочатково закладені параметри в кілька разів.
Таким чином, у російській економіці також підходить час вибору, коли необхідно буде домовитися про співвідношення адміністративних і ринкових регуляторів: якщо війна продовжиться, а зовнішнє тло стане більш напруженим, у Кремля не залишиться альтернатив радикальнішому «стягуванню пасків» підвідомчого населення, включно з поверненням багатьох непопулярних заходів 2022 року.
Це, зрештою, призведе:
1. до зниження рівня життя «недорогих росіян»;
2. до скорочення якості та доступності товарів і послуг, значно більшого, ніж у перший рік повномасштабної війни; і, по суті,
3. до поширення терору та примусу, що стали звичними в російському суспільному житті, і на економічний сектор.
Варіант стабілізації на Московії на шляху підтримання в працюючому стані ринкових механізмів можливий лише за умови переходу до миру, до якого Путін не прагне, помилково покладаючись на можливість отримати додаткові поступки з боку як Заходу, так і України.
Період, коли принципові рішення можна було відкладати на потім у надії, що «все якось само розсмокчеться», закінчується на наших очах.
Так це чи ні, ми зможемо переконатися вже найближчим часом.
Прогноз московського політолога в екзилі:
"За будь-якого сценарію закінчення війни, окрім сценарію відчутної поразки путінізму, тобто такої поразки, яку зафіксують саме російське населення та громадські інституції, — після закінчення бойових дій у Росії ухвалять закон про кримінальну відповідальність «за дискредитацію перемоги в СВО».
Це очевидно. І випливає з усієї законодавчої активності під час війни.
І цей закон паралізує взагалі будь-яке обговорення перебігу і конкретних епізодів війни: або висловлюєш у різних формах лояльність офіційній концепції підсумків війни — або просто заткнувся.
Переговори (щодо України — ЄП) добігли кінця, і на виході два фундаментальні висновки, які й залишаться політичним історикам для вибудовування всієї лінії подій у майбутньому.
1. Переговорна ініціатива Трампа показала, що з Путіним не можна домовитися. Спроба це зробити на найвигідніших — з можливих — умовах для Кремля, завершилася повною невдачею.
2. Якщо США виходять з усієї проблематики цієї російсько-української війни, то це означає тільки одне: Європа має інтенсивно готуватися до великої війни на континенті."
© О. Морозов
Це не жарт: у школі Алтайського краю дітям провели урок, присвячений загиблому земляку Дмитру Михалкіну.
Його називали «добрим і чуйним», а його життя «сповненим випробувань».
Ці «випробування» включають в себе 6 судимостей за грабежі, крадіжки, перевезення та зберігання наркотиків.
Ну, чим не двічі не судимий проФФесор?
Не збідніла ще земля рассейская на своїх хероїв!
Вишенька на торті — черговий прогноз Сімпсонів про те, що Путіна не стане 30.04.2025.
Від себе зазначу, що ці хлопці рідко помиляються у своїх прогнозах, у чому нам, власне, належить скоро переконатися.
Ось така трампня & путня, малята, гарненькі хлопчики та прекрасні дівчатка.
Трамп і надії
Всі «успіхи» Трампа у переговорах, попри власні вихваляння, завжди зводилися до того, що він укладав угоди, погоджуючись на будь-які умови, а потім кидав інвесторів і виходив з бізнесів через банкрутство.
Він примудрився збанкрутувати власне казино.
Це важливо всім пам'ятати, перш ніж очікувати від нього будь-яких «результатів».
Відсутність надій уже крок до внутрішнього спокою та мобілізації власних сил.
Амінь.
Репортер: "Чому ви не чините більшого тиску на Росію?".
Трамп: "Я чиню великий тиск. Ви не знаєте, який тиск я чиню на Росію. Ви поняття не маєте, який тиск я чиню на них".
Брехлива баба, справді.
Путін зробив «велику поступку» на переговорах щодо завершення війни в Україні, відмовившись від повного захоплення країни, заявив Трамп під час зустрічі в Овальному кабінеті з прем'єр-міністром Норвегії Йонасом Гаром Стере: "Припинення війни, припинення захоплення всієї країни — досить велика поступка".
Трамп під час зустрічі з прем'єр-міністром Норвегії Йонасом Гар Сторе також заявив, що, заслуговує на Нобелівську премію миру за просування «Абрахамських угод» під час свого першого терміну і що він буде «наповнювати» їх більшою кількістю країн. Він вірить, що "незабаром більше країн підпишуть історичну угоду, за якою чотири арабські країни нормалізували відносини з Ізраїлем".
Напис перед баром у Великій Британії перекладете самі, не маленькі.
Найголовніше — триваюча «митна війна» США з рештою світу. Повномасштабно розпочата 2 квітня, вона дещо вщухла, коли Дональд Трамп оголосив відтермінування запровадження митних тарифів для більшості країн — але, з одного боку, тільки загострилася на китайському напрямі: оголошені взаємні тарифи сягнули тризначних цифр з обох боків, а торговельні угоди почали масово скасовувати.
З іншого боку, наслідки «митної війни» почали проявлятися за межами власне торгівлі: біржові індекси в США з середини лютого впали вже на 13-18%, золото злетіло в ціні більш ніж на 20%, а індекс долара знизився на 8,5%, поступово зачіпаючи всю світову економіку.
На порядку денному Трампа перебуває відставка голови Федеральної резервної системи Джерома Пауелла, якого Трамп давно закликає, щоправда, поки що без жодного результату, до зниження облікової ставки через можливе зростання інфляції.
Якщо ця відставка відбудеться, паніка у США стане ще сильнішою, а перспективи тривалого спадного тренду на фондових ринках — ще виразнішими.
Колишній міністр фінансів США Джанет Йеллен два тижні тому розмірковувала про зростаючий вплив тарифів президента Трампа на американські сім'ї та економіку:
"Це найгірша політична рана, яку я коли-небудь бачила в своїй кар'єрі".
Я тоді написав в ФСБуці: зачекайте, Трамп ще до ФедРезерву не дістався.
Ось коли він почне друкувати долари і призначати відсоткову ставку…
Тепер уже мало хто сумнівається, що американська економіка зіткнеться 2025 року з рецесією, яка через фондові та фінансові ринки може поширитися і світом.
Америка цілком може втратити роль основного ринку і мотора світової економіки.
Саме весна 2025 року стане тим часом, коли:
1. або Білий дім відіграє назад, і ситуація стабілізується з великими втратами для США, причому, як фінансовими, так і іміджевими;
2. або він піде до кінця, і в глобальному масштабі почне формуватися новий тренд, який відповідає закінченню періоду американського домінування.
Головною проблемою залишається війна в Україні, і саме зараз складається ситуація, в якій велика кількість авансів і обіцянок, що робилися багатьма сторонами, має або матеріалізуватися, або бути знята з порядку денного.
Трамп, який вирішив банально підіграти Путіну, щоб пролобіювати укладення миру на його умовах, «раптово» для себе зіткнувся зі спротивом решти учасників конфлікту:
1. Україна не має наміру погоджуватися з анексією своїх територій;
2. Росія вимагає дедалі більших поступок не тільки від Києва, а й від Брюсселя і Вашингтона;
3. Європа грає свою гру і на очах перетворюється на військово-політичну силу.
Основна проблема Путіна з Україною зараз зводиться до того, що для ресурсної федерації буде збудовано нову «залізну завісу», поділено «сфери впливу», і напруженість у Європі спаде.
Озброєння Європи призведе до продовження війни і в той чи інший момент до прямого конфлікту з Московією.
Найближчі тижні та місяці виглядають критично важливими саме тому, що питання, в якому напрямку розвиватиметься ситуація навколо України, вирішується саме зараз.
Для «окремо взятої» Росії теж настає момент істини — але тут насамперед ідеться про крах економіки.
Трампівська революція — як політична, так і фінансова — породила унікальну ситуацію для ресурсної федерації.
Фінансові екзерсиси Трампа та сповільнення світової економіки створили множинні додаткові ризики; насамперед падіння цін на нафту та інші сировинні товари, що становлять основу російського експорту.
Нещодавно стало відомо, що Мінекономрозвитку Московії скоригувало динаміку зовнішньої торгівлі, знизивши майже на 8% прогноз експорту на 2025 рік; і цілком імовірно, що дефіцит путінського бюджету перевищить першопочатково закладені параметри в кілька разів.
Таким чином, у російській економіці також підходить час вибору, коли необхідно буде домовитися про співвідношення адміністративних і ринкових регуляторів: якщо війна продовжиться, а зовнішнє тло стане більш напруженим, у Кремля не залишиться альтернатив радикальнішому «стягуванню пасків» підвідомчого населення, включно з поверненням багатьох непопулярних заходів 2022 року.
Це, зрештою, призведе:
1. до зниження рівня життя «недорогих росіян»;
2. до скорочення якості та доступності товарів і послуг, значно більшого, ніж у перший рік повномасштабної війни; і, по суті,
3. до поширення терору та примусу, що стали звичними в російському суспільному житті, і на економічний сектор.
Варіант стабілізації на Московії на шляху підтримання в працюючому стані ринкових механізмів можливий лише за умови переходу до миру, до якого Путін не прагне, помилково покладаючись на можливість отримати додаткові поступки з боку як Заходу, так і України.
Період, коли принципові рішення можна було відкладати на потім у надії, що «все якось само розсмокчеться», закінчується на наших очах.
Так це чи ні, ми зможемо переконатися вже найближчим часом.
Прогноз московського політолога в екзилі:
"За будь-якого сценарію закінчення війни, окрім сценарію відчутної поразки путінізму, тобто такої поразки, яку зафіксують саме російське населення та громадські інституції, — після закінчення бойових дій у Росії ухвалять закон про кримінальну відповідальність «за дискредитацію перемоги в СВО».
Це очевидно. І випливає з усієї законодавчої активності під час війни.
І цей закон паралізує взагалі будь-яке обговорення перебігу і конкретних епізодів війни: або висловлюєш у різних формах лояльність офіційній концепції підсумків війни — або просто заткнувся.
Переговори (щодо України — ЄП) добігли кінця, і на виході два фундаментальні висновки, які й залишаться політичним історикам для вибудовування всієї лінії подій у майбутньому.
1. Переговорна ініціатива Трампа показала, що з Путіним не можна домовитися. Спроба це зробити на найвигідніших — з можливих — умовах для Кремля, завершилася повною невдачею.
2. Якщо США виходять з усієї проблематики цієї російсько-української війни, то це означає тільки одне: Європа має інтенсивно готуватися до великої війни на континенті."
© О. Морозов
Це не жарт: у школі Алтайського краю дітям провели урок, присвячений загиблому земляку Дмитру Михалкіну.
Його називали «добрим і чуйним», а його життя «сповненим випробувань».
Ці «випробування» включають в себе 6 судимостей за грабежі, крадіжки, перевезення та зберігання наркотиків.
Ну, чим не двічі не судимий проФФесор?
Не збідніла ще земля рассейская на своїх хероїв!
Вишенька на торті — черговий прогноз Сімпсонів про те, що Путіна не стане 30.04.2025.
Від себе зазначу, що ці хлопці рідко помиляються у своїх прогнозах, у чому нам, власне, належить скоро переконатися.
Ось така трампня & путня, малята, гарненькі хлопчики та прекрасні дівчатка.
Трамп і надії
Всі «успіхи» Трампа у переговорах, попри власні вихваляння, завжди зводилися до того, що він укладав угоди, погоджуючись на будь-які умови, а потім кидав інвесторів і виходив з бізнесів через банкрутство.
Він примудрився збанкрутувати власне казино.
Це важливо всім пам'ятати, перш ніж очікувати від нього будь-яких «результатів».
Відсутність надій уже крок до внутрішнього спокою та мобілізації власних сил.
Амінь.
Репортер: "Чому ви не чините більшого тиску на Росію?".
Трамп: "Я чиню великий тиск. Ви не знаєте, який тиск я чиню на Росію. Ви поняття не маєте, який тиск я чиню на них".
Брехлива баба, справді.
Путін зробив «велику поступку» на переговорах щодо завершення війни в Україні, відмовившись від повного захоплення країни, заявив Трамп під час зустрічі в Овальному кабінеті з прем'єр-міністром Норвегії Йонасом Гаром Стере: "Припинення війни, припинення захоплення всієї країни — досить велика поступка".
Трамп під час зустрічі з прем'єр-міністром Норвегії Йонасом Гар Сторе також заявив, що, заслуговує на Нобелівську премію миру за просування «Абрахамських угод» під час свого першого терміну і що він буде «наповнювати» їх більшою кількістю країн. Він вірить, що "незабаром більше країн підпишуть історичну угоду, за якою чотири арабські країни нормалізували відносини з Ізраїлем".
Напис перед баром у Великій Британії перекладете самі, не маленькі.
Нет комментариев