Трамп прекрасно розпізнає спроби маніпуляцій щодо себе

Заяви Трампа в інтерв’ю The Atlantic: допомога Україні не (не стільки?) зброєю, а санкціями та допущення можливості беззастережно стати на бік України, «але не обов’язково на бік Зеленського».

В принципі, це просто слова, позиція Трампа майже напевне поміняється за кілька годин чи завтра – як завжди з ним. Не дарма в тому ж The Atlantic пишуть про одкровення команди Трампа: що ті виконують його розпорядження тільки з другого разу, після підтвердження – щоб переконатись, що він реально хоче саме того, про що каже.

Загалом наміри, здається, лишились тими ж: в якийсь – байдуже в який саме – спосіб примусити Україну і Росію до одночасного припинення вогню. Хоч скільки-небудь тривалого. Тільки щоб Трамп встиг заявити про себе як тріумфатора-миротворця і скинути основну проблему на Європу.

Але Трамп все ж не ідіот, та й власний досвід маніпулювання конкурентами, партнерами і клієнтами тривалий – він прекрасно розпізнає спроби маніпуляцій щодо себе. В сенсі, добре розуміє, для чого Путін влаштовує всі ці 1-3-денні перемир’я. І дуже чутливо реагує на появу реплік «чи допускаєте ви, що Путін з вами грає».