Трамп ризикнув влізти в ірано-ізраїльську війну
«Два тижні» відстрочки від Трампа все ж виявились черговим відволікаючим моментом — Трамп ризикнув влізти в ірано-ізраїльську війну. Без санкцій ООН, без дозволу Сенату, без узгодження з партнерами по НАТО. Тепер окремі сенатори вимагають імпічменту — зате Ізраїль розвісив портрети Трампа і проголошує його переможним героєм. Не нобелівка миру, однак теж нічого собі.
З іншого боку, міністр оборони США сьогодні окремо наголосив, що удар був суто по об'єктах, що викликали обурення Трампа: там, де створювали основу для ядерної зброї. Він офіційно озвучив те, що раніше зазначив The Wall Street Journal: Вашингтон заздалегідь повідомив Іран, що удари по ядерних об'єктах — це разова акція, і США не прагнуть зміни режиму в Тегерані. «Ми знищили іранську ядерну програму, але слід зазначити, що операція не була спрямована проти іранських військ чи іранського народу».
Тобто, США намагаються підкреслити, що бомбардування не варто сприймати як вступ у війну, тільки як безпекову акцію. Однак парламент Ірану вже проголосував за закриття Ормузької протоки, хоч остаточне рішення щодо цього питання має прийняти Вища рада національної безпеки. І не факт, що рішення буде затверджене. Бо цим під удари США буде підставлено слабкий іранський військовий флот. Адже навряд США спокійно сприйме перекриття транспортування 30% шельфової нафти і 20% зрідженого газу.
Крім того, Іран цілком може відповісти прямим військовим нападом на американські об'єкти в регіоні — тобто, визнати США учасником війни. Однак у відповідь США разом з Ізраїлем буквально кількома потужними ударами можуть знищити економіку Ірану і перетворити його на Сирію перед падінням режиму Асада (адже санкції все ще працюють і можуть бути посилені).
Отже, ескалація не в інтересах Ірану після такого явного позначення Трампом своєї позиції. Надто туманні перспективи в такого рішення. Але припинення бойових дій і згода на переговори — це визнання поразки і втрата прибічників як всередині Ірану, так і за його межами. В результаті це значно ослабить позиції режиму аятоли і цілком може призвести до його повалення.
Як Іран викрутиться з ситуації, побачимо найближчим часом. В будь-якому випадку, втручання США підніме ціну на нафту (що спрацює на користь Росії). І також підніме ціну на зброю — бо війна, ймовірно, розростатиметься (іракська частина Ісламського спротиву, не підконтрольна владі, вже заявила про намір атакувати сьогодні ж американські і ізраїльські об'єкти, офіційний Багдад знервований цими перспективами). І це вимагатиме більше ресурсів від кожної сторони. Це при тому, що потреби нашої війни війна і одночасне оновлення внаслідок цього арсеналів багатьох країн НАТО і без того перевантажили можливості збройних виробництв і виявили серйозний дефіцит чи не з усім.
Ну і ще один прецедент силового втручання ядерної країни в ситуацію з іншою суверенною державою, звісно, не легітимізує напад Росії, однак додатково підважує світовий порядок.
Хоча є і певний плюс для нас: в команді Трампа, як судити з цього рішення, нарешті отримали певний вплив прихильники концепції «сильної Америки як світового контролера», а не принципові ізоляціоністи. Пізніше це має зіграти нам на користь.
З іншого боку, міністр оборони США сьогодні окремо наголосив, що удар був суто по об'єктах, що викликали обурення Трампа: там, де створювали основу для ядерної зброї. Він офіційно озвучив те, що раніше зазначив The Wall Street Journal: Вашингтон заздалегідь повідомив Іран, що удари по ядерних об'єктах — це разова акція, і США не прагнуть зміни режиму в Тегерані. «Ми знищили іранську ядерну програму, але слід зазначити, що операція не була спрямована проти іранських військ чи іранського народу».
Тобто, США намагаються підкреслити, що бомбардування не варто сприймати як вступ у війну, тільки як безпекову акцію. Однак парламент Ірану вже проголосував за закриття Ормузької протоки, хоч остаточне рішення щодо цього питання має прийняти Вища рада національної безпеки. І не факт, що рішення буде затверджене. Бо цим під удари США буде підставлено слабкий іранський військовий флот. Адже навряд США спокійно сприйме перекриття транспортування 30% шельфової нафти і 20% зрідженого газу.
Крім того, Іран цілком може відповісти прямим військовим нападом на американські об'єкти в регіоні — тобто, визнати США учасником війни. Однак у відповідь США разом з Ізраїлем буквально кількома потужними ударами можуть знищити економіку Ірану і перетворити його на Сирію перед падінням режиму Асада (адже санкції все ще працюють і можуть бути посилені).
Отже, ескалація не в інтересах Ірану після такого явного позначення Трампом своєї позиції. Надто туманні перспективи в такого рішення. Але припинення бойових дій і згода на переговори — це визнання поразки і втрата прибічників як всередині Ірану, так і за його межами. В результаті це значно ослабить позиції режиму аятоли і цілком може призвести до його повалення.
Як Іран викрутиться з ситуації, побачимо найближчим часом. В будь-якому випадку, втручання США підніме ціну на нафту (що спрацює на користь Росії). І також підніме ціну на зброю — бо війна, ймовірно, розростатиметься (іракська частина Ісламського спротиву, не підконтрольна владі, вже заявила про намір атакувати сьогодні ж американські і ізраїльські об'єкти, офіційний Багдад знервований цими перспективами). І це вимагатиме більше ресурсів від кожної сторони. Це при тому, що потреби нашої війни війна і одночасне оновлення внаслідок цього арсеналів багатьох країн НАТО і без того перевантажили можливості збройних виробництв і виявили серйозний дефіцит чи не з усім.
Ну і ще один прецедент силового втручання ядерної країни в ситуацію з іншою суверенною державою, звісно, не легітимізує напад Росії, однак додатково підважує світовий порядок.
Хоча є і певний плюс для нас: в команді Трампа, як судити з цього рішення, нарешті отримали певний вплив прихильники концепції «сильної Америки як світового контролера», а не принципові ізоляціоністи. Пізніше це має зіграти нам на користь.
Нет комментариев