Безпека України визначається подіями 28 вересня - під час парламентських виборів в Молдові
Перебільшення? Зовсім ні.
Насправді контроль за парламентом Молдови (а значить урядом, а також механізмами протидії зовнішній та безпековій політиці президентки Маї Санду) — ключі до визначення курсу всієї країни. З іншого боку, вже чув думку, що навіть утворена після виборів лояльна до РФ коаліція (Патріотичний блок + блок “Альтернатива”) не здатна буде оперативно впровадити прокремлівський сценарій і буде зважена та збалансована президенткою Санду, її міжнародною підтримкою та силовиками. У свій час Додон провалив багато ідей Кремля і проросійські інтриги зазнали краху.
Дуже суперечлива думка, скажу вам. Якщо РФ через вигідне креслення коаліції “візьме” Молдову — то довго церемонитись вона не буде, повірте. Час вже не той. Плюс занадто багато перспектив відкриває контроль над Кишиневом — це і прогресія деструктивного впливу на український Південь, воєнна активація ПМР та дестабілізація ситуації на Одещині.
Тому порятунок Санду спостерігачами зараз бачиться наступним — її партія PAS приросте під час голосування голосами діаспори і за допомоги коаліції із “Нашою партією” Ренато Усатого збереже вплив на парламент. До речі, Усатий колись вважався цілком проросійським політиком, більшість свого капіталу заробив саме в РФ. У свій час Усатий неодноразово демонстрував свою прихильність до Росії та Путіна, роблячи заяви на їхню підтримку. Мав громадянство РФ. Але ж в політиці немає вічних ворогів чи друзів, є вічні інтереси.
І ось тут пропоную трохи відступити від загальних стереотипів щодо молдовської політики, які панують в Києві. Вважається, що Санду та PAS — це євроінтеграційна сила, прихильна до України і укріплення їх влади вигідне Києву, адже дозволить не озиратись на південно-західний напрямок. Тим не менш, давайте не забувати, що Санду — президент Молдови, яка хоч і друг України, але дії її будуть визначатись кон’юнктурою своєї країни та впливом Румунії.
Але тут можуть бути свої “але”. В Грузії у свій час “Грузинську мрію” також вважали проєвропейською партією, але у підсумку вона поховала євроінтеграцію Грузії, перетворившись в успішний крипто-російський проєкт.
Проблема у тому, що PAS вже не зможе мати монобільшість, як після парламентських виборів 2021 року. Партія Санду — заручник виборчого роздратування соціальною політикою нинішньої влади, і президентські вибори це вже показали, адже перемога Санду і результат єврореферендуму 2024 року фактично йшли по лезу. Просто перекрити політичну втому від Санду та PAS рекламним продажем євроінтеграційних успіхів — титанічна задача із зірочкою. Хоча все може бути. Молдовани — не грузини. Проте і РФ не спить.
Зараз Росія підійшла до впливу на політичний ландшафт Молдови із врахуванням своїх попередніх численних помилок, більш креативно та віртуозно. Бачимо і масований потік дезінформації, координацію проросійських сіток, фейки та монтаж “компроматів” проти політиків. Автоматизовані акаунти й скоординовані мережі просувають проросійські хештеги, роблять тренди, штучно створюють ілюзію «громадської думки»
Звичка Кремля — не лише прямі ставки на своїх клевретів та підданих, що однозначно марковані як проросійські, а й переміщення в свою орбіту через підкуп чи зв’язки тих молдовських політиків, які виглядають як проєвропейські демократи.
Перша ставка — Додон і його “Патріотичний блок”, куди зібрали всю прокремлівську рать, від комуністів і соціалістів до обслуги Ілона Шора, які спробують скористатись сіткою підкупу та проросійським ресентиментом сільської місцевості, північних та південних регіонів. Друга ставка — це крипто-російський проект у вигляді блоку “Альтернатива”, який для виборців позиціонує себе як прагматична сила, що не проти ЄС, але наявність там політиків із стійкими зв’язками із Росією може стати достатнім фактором впливу. Його задача — підібрати міське населення, прихильників євроінтеграції, які розчарувались в PAS. Третя (поки що дуже теоретична, але перспективна) ставка — партія Усатого, що підтягує локальний ресурс, але достатній для подолання 5% бар’єра. І вимушений союз Санду з Ренато Усатим може стати цементуючим прихованим інструментом впливу РФ, кліщами для Санду в її політичному курсі.
І найслабше місце всього цього — невизнаний олігархічний анклав Придністров’я, який насправді обмежує входження Молдови до Євросоюзу. Зараз це регіональне “одоробло” ПМР продовжує служити плацдармом для інформаційних впливів РФ (телебачення, радіо, контрабанда, нелегальна зброя, бандитизм, підвезення виборців тощо).
Потрібно було раніше вирішувати проблему деконструкції держави за допомоги придністровського вірусу. Позитивний вплив на населення, зв’язування територій через муніципальне співробітництво, зменшення політичного впливу “Шерифу”, формування привабливості євроінтеграційного курсу Молдови, зрештою — інтеграційні моделі та ініціативи на економічному, соціальному, енергетичному рівні. Чому нічого цього нинішня влада Молдови не здійснювала? Адже оборонна війна України проти рашизму давала блискучу перспективу для реінтеграційного успіху Молдови.
Небажання системно вирішувати придністровську проблему за вигідних та сприятливих обставин — наводить на багато цікавих думок.
Насправді контроль за парламентом Молдови (а значить урядом, а також механізмами протидії зовнішній та безпековій політиці президентки Маї Санду) — ключі до визначення курсу всієї країни. З іншого боку, вже чув думку, що навіть утворена після виборів лояльна до РФ коаліція (Патріотичний блок + блок “Альтернатива”) не здатна буде оперативно впровадити прокремлівський сценарій і буде зважена та збалансована президенткою Санду, її міжнародною підтримкою та силовиками. У свій час Додон провалив багато ідей Кремля і проросійські інтриги зазнали краху.
Дуже суперечлива думка, скажу вам. Якщо РФ через вигідне креслення коаліції “візьме” Молдову — то довго церемонитись вона не буде, повірте. Час вже не той. Плюс занадто багато перспектив відкриває контроль над Кишиневом — це і прогресія деструктивного впливу на український Південь, воєнна активація ПМР та дестабілізація ситуації на Одещині.
Тому порятунок Санду спостерігачами зараз бачиться наступним — її партія PAS приросте під час голосування голосами діаспори і за допомоги коаліції із “Нашою партією” Ренато Усатого збереже вплив на парламент. До речі, Усатий колись вважався цілком проросійським політиком, більшість свого капіталу заробив саме в РФ. У свій час Усатий неодноразово демонстрував свою прихильність до Росії та Путіна, роблячи заяви на їхню підтримку. Мав громадянство РФ. Але ж в політиці немає вічних ворогів чи друзів, є вічні інтереси.
І ось тут пропоную трохи відступити від загальних стереотипів щодо молдовської політики, які панують в Києві. Вважається, що Санду та PAS — це євроінтеграційна сила, прихильна до України і укріплення їх влади вигідне Києву, адже дозволить не озиратись на південно-західний напрямок. Тим не менш, давайте не забувати, що Санду — президент Молдови, яка хоч і друг України, але дії її будуть визначатись кон’юнктурою своєї країни та впливом Румунії.
Але тут можуть бути свої “але”. В Грузії у свій час “Грузинську мрію” також вважали проєвропейською партією, але у підсумку вона поховала євроінтеграцію Грузії, перетворившись в успішний крипто-російський проєкт.
Проблема у тому, що PAS вже не зможе мати монобільшість, як після парламентських виборів 2021 року. Партія Санду — заручник виборчого роздратування соціальною політикою нинішньої влади, і президентські вибори це вже показали, адже перемога Санду і результат єврореферендуму 2024 року фактично йшли по лезу. Просто перекрити політичну втому від Санду та PAS рекламним продажем євроінтеграційних успіхів — титанічна задача із зірочкою. Хоча все може бути. Молдовани — не грузини. Проте і РФ не спить.
Зараз Росія підійшла до впливу на політичний ландшафт Молдови із врахуванням своїх попередніх численних помилок, більш креативно та віртуозно. Бачимо і масований потік дезінформації, координацію проросійських сіток, фейки та монтаж “компроматів” проти політиків. Автоматизовані акаунти й скоординовані мережі просувають проросійські хештеги, роблять тренди, штучно створюють ілюзію «громадської думки»
Звичка Кремля — не лише прямі ставки на своїх клевретів та підданих, що однозначно марковані як проросійські, а й переміщення в свою орбіту через підкуп чи зв’язки тих молдовських політиків, які виглядають як проєвропейські демократи.
Перша ставка — Додон і його “Патріотичний блок”, куди зібрали всю прокремлівську рать, від комуністів і соціалістів до обслуги Ілона Шора, які спробують скористатись сіткою підкупу та проросійським ресентиментом сільської місцевості, північних та південних регіонів. Друга ставка — це крипто-російський проект у вигляді блоку “Альтернатива”, який для виборців позиціонує себе як прагматична сила, що не проти ЄС, але наявність там політиків із стійкими зв’язками із Росією може стати достатнім фактором впливу. Його задача — підібрати міське населення, прихильників євроінтеграції, які розчарувались в PAS. Третя (поки що дуже теоретична, але перспективна) ставка — партія Усатого, що підтягує локальний ресурс, але достатній для подолання 5% бар’єра. І вимушений союз Санду з Ренато Усатим може стати цементуючим прихованим інструментом впливу РФ, кліщами для Санду в її політичному курсі.
І найслабше місце всього цього — невизнаний олігархічний анклав Придністров’я, який насправді обмежує входження Молдови до Євросоюзу. Зараз це регіональне “одоробло” ПМР продовжує служити плацдармом для інформаційних впливів РФ (телебачення, радіо, контрабанда, нелегальна зброя, бандитизм, підвезення виборців тощо).
Потрібно було раніше вирішувати проблему деконструкції держави за допомоги придністровського вірусу. Позитивний вплив на населення, зв’язування територій через муніципальне співробітництво, зменшення політичного впливу “Шерифу”, формування привабливості євроінтеграційного курсу Молдови, зрештою — інтеграційні моделі та ініціативи на економічному, соціальному, енергетичному рівні. Чому нічого цього нинішня влада Молдови не здійснювала? Адже оборонна війна України проти рашизму давала блискучу перспективу для реінтеграційного успіху Молдови.
Небажання системно вирішувати придністровську проблему за вигідних та сприятливих обставин — наводить на багато цікавих думок.
Нет комментариев