Нафта перестала годувати путіноміку і це надовго
Ранкові бадьорі новини.
Ціна на нафту марки Urals, як і прогнозував ЦБ РФ, впала до 35-36 доларів за барель — близько до собівартості, що робить видобуток нерентабельним для більшості російських родовищ.
І це не тимчасовий збій, а структурний тренд.
Світові споживачі відмовляються від російської нафти — Китай, наприклад, вже скоротив на третину імпорт, а на ринок виходять нові гравці — Венесуела, Гайана, країни Перської затоки, які готові повністю замістити російську нафту і за нижчою ціною.
Одночасно ЗСУ б'ють по нафтоекспортних портах ресурсної федерації.
Картина маслом.
Санкції США проти «Роснефти» і «Лукойла» багато в чому копіюють ті, що ввела адміністрація Джо Байдена в січні цього року проти «Газпромнефти», «Сургутнефтегаза» і пов'язаних з ними трейдерів.
Тоді Кремль заявляв, що демократи прагнуть «передати Дональду Трампу максимально важку спадщину у відносинах з Росією».
Вони тоді не мали катастрофічного впливу на російський експорт нафти. Протягом літа експорт залишався близьким до середньомісячних значень першої половини року, а ціна сорту Urals навіть перевищувала 60 доларів за барель — тодішня максимальна ціна для російської нафти.
Закупівлі з боку Китаю варіювалися незначно, а зниження експорту до Індії частково компенсувалося поставками до Єгипту, звідки більша частина російської нафти перепродавалася до Індії.
Російське Міненерго нещодавно прогнозувало, що експорт нафти з країни за підсумками 2025 року перевищить торішній.
Тим часом наслідки нинішніх санкцій уже зараз виглядають набагато серйознішими.
Експерти відзначають щонайменше три важливі тренди.
По-перше, це різке зростання дисконту на російські сорти нафти: наприкінці минулого тижня Urals у Новоросійську падала в ціні нижче 38 доларів за барель, знижки щодо кошика північноморських європейських сортів NSD перевищували 25 доларів за барель, а в балтійських портах вони піднімалися вище 20 доларів за барель.
Подібного диференціалу цін ринок не бачив з весни 2023 року, і це дуже тривожний сигнал в цілому для всієї російської економіки: як би влада не розповідала про зниження залежності бюджету від нафтогазових доходів, їх істотне падіння стало в цьому році основною причиною формування катастрофічного дефіциту федеральної скарбниці.
По-друге, швидко стало помітно перенасичення ринку російськими поставками: велика кількість танкерів залишилася в морі нерозвантаженими, оскільки потенційні покупці, незважаючи на те, що самі санкції ще не набули чинності, вважали за краще дочекатися прояснення ситуації.
До середини листопада таким чином було «складовано» понад 350 млн барелів нафти з Росії, або майже 40% від усіх світових запасів, що на той момент перебували в морі.
По-третє, майже щодня надходять новини про те, що той чи інший покупець припинив отримувати російську сировину. Зокрема, йдеться про те, що КНР протягом листопада може скоротити закупівлі більш ніж на дві третини, Індія утримується від укладення контрактів на грудень, а Туреччина нарощує поставки нафти з Іраку, Азербайджану та Казахстану.
Якщо ці тренди збережуться або, тим більше, посилиться, російський бюджет відчує додатковий тиск вже до кінця року.
Це надовго?
І тут, зрозуміло, виникає питання: наскільки сформовані тенденції є стійкими і чи йдеться про серйозну переорієнтацію традиційних покупців російської нафти — чи лише про те, що вони придивляються до зміни ситуації?
Пригадується рішення Мінфіну США від грудня 2023 року про жорсткі санкції щодо китайських банків, задіяних у фінансуванні торгівлі з Росією. Тоді місячний товарообіг до березня 2024 року скоротився майже на 20%.
Чи може зараз відбуватися щось подібне і на нафтовому ринку?
Саме це, найімовірніше, вбудовується в плани і продавців, і покупців російської сировини.
Непрямим підтвердженням цього є і стабільність світових цін на нафту: незважаючи на те, що російські керівники не раз говорили, що замінити російські поставки нафти на світовий ринок неможливо, поки що їх обмеження не викликає різкої реакції: ціни ненадовго підскочили, відгукуючись на новини про руйнівні атаки України на термінали в Новоросійську, але відкотилися назад, як тільки стало відомо про відновлення відвантажень.
У Вашингтоні заговорили про реанімацію проекту закону про «вбивчі мита» щодо покупців російської нафти, його аж до середини літа розробляли сенатор Ліндсі Грем і Річард Блументал.
Президент США Дональд Трамп, який запевняв, що в разі необхідності введе такі санкції власним розпорядженням, звернувся до конгресменів і дав зрозуміти, що підпише такий закон.
Прийняття закону про 500-відсоткові мита може стати додатковим аргументом для Китаю та Індії продовжувати відмовлятися від купівлі нафти в Росії.
Крім того, спроба поширити мита або інші обмеження на всі країни — партнери Росії, а не тільки на Китай, як у 2023 році, може призвести до обережності, яку проявлятимуть усі учасники ринку, кожен з яких буде оглядатися на інших.
Ось така путня, малята, гарненькі хлопчики та прекрасні дівчата.
Жорна історії мелють повільно, але неухильно.
Президент США Дональд Трамп підтримав прийняття законопроекту про введення санкцій щодо країн, які продовжують співпрацювати з Росією.
Він зазначив, що представники республіканської партії на даний момент опрацьовують ініціативу:
«Як ви знаєте, я це запропонував, тож будь-яка країна, яка веде бізнес з Росією, буде піддана дуже жорстким санкціям», — сказав глава Білого дому під час спілкування з журналістами.
За його словами, у списку країн, яких торкнуться обмеження, може також опинитися Іран.
Йдеться про законопроект, який у квітні запропонували сенатори від республіканської та демократичної партій Ліндсі Грем і Річард Блюменталь.
Ініціатива передбачає введення 500%-них мит на імпорт до США з країн, що закуповують російську нафту, газ, уран та іншу сировину.
Грем назвав подібні обмеження «нищівними» для російської економіки. У травні він заявив, що отримав широку підтримку законопроекту в сенаті.
Сенатори планували прийняти законопроект до саміту «Великої сімки» (G7), який відбувся в середині червня цього року. Однак Трамп попросив відкласти ініціативу, щоб дати шанс мирним переговорам щодо України.
У жовтні лідер республіканської більшості в сенаті Джон Тьюн заявив, що розгляд законопроекту поставлено на паузу до зустрічі Трампа з Путіним. Саміт мав відбутися в Будапешті, проте Трамп скасував його через максималістські вимоги Москви для завершення війни.
Раніше посол США при НАТО Метью Вітакер заявив, що американський президент посилить тиск на Путіна, якщо той не погодиться припинити війну в Україні.
Він підкреслив, що нові санкції Вашингтона — «лише початок»: «Трамп тримає всі карти в руках, і це лише одна з них. Є ще багато інших».
До цього США вперше після повернення Трампа в Білий дім ввели санкції проти двох найбільших нафтових компаній Росії — «Роснефти» і «Лукойла».
Це призвело до відмови від закупівель російської нафти частини покупців в Індії та Китаї.
У Кремлі зазначили, що Росію вже не налякати санкціями, оскільки країна звикла до них, а в Мінфіні пообіцяли диверсифікувати поставки заборонених до експорту в США товарів.
Ціна на нафту марки Urals, як і прогнозував ЦБ РФ, впала до 35-36 доларів за барель — близько до собівартості, що робить видобуток нерентабельним для більшості російських родовищ.
І це не тимчасовий збій, а структурний тренд.
Світові споживачі відмовляються від російської нафти — Китай, наприклад, вже скоротив на третину імпорт, а на ринок виходять нові гравці — Венесуела, Гайана, країни Перської затоки, які готові повністю замістити російську нафту і за нижчою ціною.
Одночасно ЗСУ б'ють по нафтоекспортних портах ресурсної федерації.
Картина маслом.
Санкції США проти «Роснефти» і «Лукойла» багато в чому копіюють ті, що ввела адміністрація Джо Байдена в січні цього року проти «Газпромнефти», «Сургутнефтегаза» і пов'язаних з ними трейдерів.
Тоді Кремль заявляв, що демократи прагнуть «передати Дональду Трампу максимально важку спадщину у відносинах з Росією».
Вони тоді не мали катастрофічного впливу на російський експорт нафти. Протягом літа експорт залишався близьким до середньомісячних значень першої половини року, а ціна сорту Urals навіть перевищувала 60 доларів за барель — тодішня максимальна ціна для російської нафти.
Закупівлі з боку Китаю варіювалися незначно, а зниження експорту до Індії частково компенсувалося поставками до Єгипту, звідки більша частина російської нафти перепродавалася до Індії.
Російське Міненерго нещодавно прогнозувало, що експорт нафти з країни за підсумками 2025 року перевищить торішній.
Тим часом наслідки нинішніх санкцій уже зараз виглядають набагато серйознішими.
Експерти відзначають щонайменше три важливі тренди.
По-перше, це різке зростання дисконту на російські сорти нафти: наприкінці минулого тижня Urals у Новоросійську падала в ціні нижче 38 доларів за барель, знижки щодо кошика північноморських європейських сортів NSD перевищували 25 доларів за барель, а в балтійських портах вони піднімалися вище 20 доларів за барель.
Подібного диференціалу цін ринок не бачив з весни 2023 року, і це дуже тривожний сигнал в цілому для всієї російської економіки: як би влада не розповідала про зниження залежності бюджету від нафтогазових доходів, їх істотне падіння стало в цьому році основною причиною формування катастрофічного дефіциту федеральної скарбниці.
По-друге, швидко стало помітно перенасичення ринку російськими поставками: велика кількість танкерів залишилася в морі нерозвантаженими, оскільки потенційні покупці, незважаючи на те, що самі санкції ще не набули чинності, вважали за краще дочекатися прояснення ситуації.
До середини листопада таким чином було «складовано» понад 350 млн барелів нафти з Росії, або майже 40% від усіх світових запасів, що на той момент перебували в морі.
По-третє, майже щодня надходять новини про те, що той чи інший покупець припинив отримувати російську сировину. Зокрема, йдеться про те, що КНР протягом листопада може скоротити закупівлі більш ніж на дві третини, Індія утримується від укладення контрактів на грудень, а Туреччина нарощує поставки нафти з Іраку, Азербайджану та Казахстану.
Якщо ці тренди збережуться або, тим більше, посилиться, російський бюджет відчує додатковий тиск вже до кінця року.
Це надовго?
І тут, зрозуміло, виникає питання: наскільки сформовані тенденції є стійкими і чи йдеться про серйозну переорієнтацію традиційних покупців російської нафти — чи лише про те, що вони придивляються до зміни ситуації?
Пригадується рішення Мінфіну США від грудня 2023 року про жорсткі санкції щодо китайських банків, задіяних у фінансуванні торгівлі з Росією. Тоді місячний товарообіг до березня 2024 року скоротився майже на 20%.
Чи може зараз відбуватися щось подібне і на нафтовому ринку?
Саме це, найімовірніше, вбудовується в плани і продавців, і покупців російської сировини.
Непрямим підтвердженням цього є і стабільність світових цін на нафту: незважаючи на те, що російські керівники не раз говорили, що замінити російські поставки нафти на світовий ринок неможливо, поки що їх обмеження не викликає різкої реакції: ціни ненадовго підскочили, відгукуючись на новини про руйнівні атаки України на термінали в Новоросійську, але відкотилися назад, як тільки стало відомо про відновлення відвантажень.
У Вашингтоні заговорили про реанімацію проекту закону про «вбивчі мита» щодо покупців російської нафти, його аж до середини літа розробляли сенатор Ліндсі Грем і Річард Блументал.
Президент США Дональд Трамп, який запевняв, що в разі необхідності введе такі санкції власним розпорядженням, звернувся до конгресменів і дав зрозуміти, що підпише такий закон.
Прийняття закону про 500-відсоткові мита може стати додатковим аргументом для Китаю та Індії продовжувати відмовлятися від купівлі нафти в Росії.
Крім того, спроба поширити мита або інші обмеження на всі країни — партнери Росії, а не тільки на Китай, як у 2023 році, може призвести до обережності, яку проявлятимуть усі учасники ринку, кожен з яких буде оглядатися на інших.
Ось така путня, малята, гарненькі хлопчики та прекрасні дівчата.
Жорна історії мелють повільно, але неухильно.
Президент США Дональд Трамп підтримав прийняття законопроекту про введення санкцій щодо країн, які продовжують співпрацювати з Росією.
Він зазначив, що представники республіканської партії на даний момент опрацьовують ініціативу:
«Як ви знаєте, я це запропонував, тож будь-яка країна, яка веде бізнес з Росією, буде піддана дуже жорстким санкціям», — сказав глава Білого дому під час спілкування з журналістами.
За його словами, у списку країн, яких торкнуться обмеження, може також опинитися Іран.
Йдеться про законопроект, який у квітні запропонували сенатори від республіканської та демократичної партій Ліндсі Грем і Річард Блюменталь.
Ініціатива передбачає введення 500%-них мит на імпорт до США з країн, що закуповують російську нафту, газ, уран та іншу сировину.
Грем назвав подібні обмеження «нищівними» для російської економіки. У травні він заявив, що отримав широку підтримку законопроекту в сенаті.
Сенатори планували прийняти законопроект до саміту «Великої сімки» (G7), який відбувся в середині червня цього року. Однак Трамп попросив відкласти ініціативу, щоб дати шанс мирним переговорам щодо України.
У жовтні лідер республіканської більшості в сенаті Джон Тьюн заявив, що розгляд законопроекту поставлено на паузу до зустрічі Трампа з Путіним. Саміт мав відбутися в Будапешті, проте Трамп скасував його через максималістські вимоги Москви для завершення війни.
Раніше посол США при НАТО Метью Вітакер заявив, що американський президент посилить тиск на Путіна, якщо той не погодиться припинити війну в Україні.
Він підкреслив, що нові санкції Вашингтона — «лише початок»: «Трамп тримає всі карти в руках, і це лише одна з них. Є ще багато інших».
До цього США вперше після повернення Трампа в Білий дім ввели санкції проти двох найбільших нафтових компаній Росії — «Роснефти» і «Лукойла».
Це призвело до відмови від закупівель російської нафти частини покупців в Індії та Китаї.
У Кремлі зазначили, що Росію вже не налякати санкціями, оскільки країна звикла до них, а в Мінфіні пообіцяли диверсифікувати поставки заборонених до експорту в США товарів.
Нет комментариев