Україна на роздоріжжі: іспанський тупик, або чому багатство надр не гарантує процвітання в майбутньому?
Є розуміння, що ми зараз з лякаючою точністю переписуємо сценарій, який вже був провалений чотириста років тому.
У XVII столітті Іспанія була найбагатшою і наймогутнішою державою. Золото і срібло надходили безперервним потоком, територія була величезною, а влада — абсолютною.
Здавалося, що цей успіх — це назавжди.
Але Іспанія зробила системну помилку. Вона обрала дуже зручну, але тупикову модель управління: жорсткий контроль, вертикаль і укази королів замість домовленостей.
Економіку там, як і всі 35+ років в Україні, тримали не правила гри, а воля тих, хто сидить нагорі влади.
Найцікавіше, яку роль тоді відігравали юристи. Вони не захищали право, вони обслуговували корону. Їх завданням було не обмежити владу законом, а легалізувати будь-яке її рішення, «правильно оформити» папір.
У той же час, буквально під боком у іспанських гігантів, розвивалася Голландія. Вона була крихітною, затиснутою між морем і ворогами, у неї не було ні золотих, ні срібних копалень.
Але голландці зробили справжню революцію. Поки іспанці сподівалися на морські каравани з коштовностями, голландці зрозуміли: щоб країна росла століттями, потрібно вірити не в волю короля, а в силу контракту.
Вони побудували першу в світі біржу, винайшли акціонерні товариства і створили незалежні суди. У Голландії того часу навіть простий купець знав: якщо він підписав договір, його не скасує жоден чиновник.
Ця довіра до системи, а не до особистості, перетворила болотисту місцевість на світовий фінансовий центр.
Голландія довела, що розум і однакові правила для всіх важливіші за сировину і золото. І цей урок працює досі. Сьогодні Нідерланди, будучи в рази меншими за Україну за територією, посідають друге місце в світі за експортом продовольства.
У них немає величезних територій чорноземів, але є технології і верховенство права. У них немає ні нафти, ні газу, ні металів, але їх ВВП на душу населення — один з найвищих у світі.
Вони не «качають надра», вони створюють — від найскладнішого обладнання для випуску мікрочіпів — ASML Holding N.V. — найбільший у світі виробник літографічного обладнання для напівпровідникової промисловості, яке при всіх зусиллях китайці так і не змогли скопіювати і змушені купувати, до світової логістики.
Сьогодні в Україні все частіше проглядає саме «іспанська» логіка. У нас є багаті надра — наше сучасне «золото і срібло», але тотальний контроль для системи влади важливіший за розвиток.
Дозвіл від чиновника і відкат важать більше, ніж контракт. Рішення зверху завжди важливіше за закон, а хороший юрист потрібен в кабінеті, щоб підстрахувати начальника, а не в суді, щоб захистити приватну власність.
Ми наполегливо намагаємося керувати «потоками» по-іспанськи, замість того щоб будувати систему по-голландськи. Ми намагаємося утримати миттєву стабільність, забуваючи, що справжня стабільність — це коли інвестор впевнений у суді, а не в «даху» інвестнянь.
Результат іспанського шляху ми знаємо: багатство просто проїли, а країна на століття вилетіла зі списку світових лідерів.
Голландський шлях — це шлях інститутів, який дозволив їм залишатися багатими і через 400 років, не маючи ні грама золота в надрах.
Історія — це інструкція про те, чого не можна повторювати. Якщо право залишається лише інструментом збагачення в руках влади, якщо правила гри змінюються заднім числом, а юрист потрібен тільки для того, щоб «красиво упакувати» чергове розпорядження начальства, — значить ми застрягли в мережах середньовіччя.
Ми живемо не в XXI столітті, а в тому самому іспанському XVII-му. Історія помилок не прощає, вона їх повторює доти, доки урок не буде засвоєний.
Тим часом Україна передала великий проект з видобутку літію інвесторам, пов'язаним з Трампом.
Україна віддала тендер на розробку великого державного родовища літію інвесторам, до числа яких входить мільярдер, друг Трампа, оскільки його адміністрація дала зрозуміти, що шукає інвестиційні можливості в роздираній війною країні.
Рішення було прийнято комісією уряду України, як повідомили два члени комісії, які говорили на умовах анонімності через делікатний характер теми. Хоча для його прийняття ще потрібне формальне схвалення Кабінету міністрів України, чиновники заявили, що угода, по суті, вже укладена.
Консорціум, що переміг, тісно пов'язаний з адміністрацією Трампа. До його складу входить Рональд Лаудер, спадкоємець косметичної імперії, знайомий з Трампом ще зі студентських років і той, хто підказав йому ідею придбання багатої на ресурси Гренландії.
Іншим інвестором є TechMet, енергетична компанія, що частково належить інвестиційному агентству уряду США, створеному під час першого терміну Трампа.
Після повернення Трампа до влади американо-український альянс набув меркантильного характеру: Вашингтон припинив військову допомогу Києву і замість цього зосередився на можливостях отримання прибутку від розробки надр України та продажу зброї для ЗСУ.
Українські чиновники адаптувалися і до цього, пропонуючи потенційно вигідні угоди в сфері видобутку корисних копалин і виробництва зброї.
Миші кололися, лаялися, але продовжували гризти кактус.
Але ми ж не миші, чи все-таки миші?
На діаграмі нижче: найбільші світові запаси нафти.
І як це допомогло економіці Венесуели?
А Ресурсній федерації?
Ось така зельня, малята, гарненькі хлопчики та прекрасні дівчата.
Новини путіноміки: Росія почала різко скорочувати видобуток нафти через проблеми з поставками до Індії та Китаю.
Російські нафтові компанії в грудні були змушені істотно скоротити видобуток через санкції адміністрації Дональда Трампа, які порушили продажі барелів найбільшим клієнтам Кремля — Індії та Китаю.
Минулого місяця обсяги нафтовидобутку в РФ скоротилися більш ніж на 100 тисяч барелів на добу до 9,326 млн барелів, повідомляє Bloomberg з посиланням на джерело, знайоме з офіційною статистикою, яку уряд Путіна засекретив у 2022 році.
Якщо заглянути в дані про видобуток нафти в Росії в попередньому місяці, опубліковані в щомісячному грудневому звіті Міжнародного енергетичного агентства (IEA), то побачимо, що в листопаді він склав 9,03 млн барелів на добу.
Це, до речі, на півмільйона менше дозволеної російської квоти 9,53 млн.
Складнощі відсутності офіційних даних путіноміки: експерти рахують за різними методиками, але факт залишається фактом — видобуток в РФ скорочується.
Спад видобутку став рекордним з середини 2024 року, коли Росія виконувала квоти ОПЕК+. Тепер же в рамках угоди з нафтовидобувними країнами РФ може нарощувати виробництво нафти, однак замість цього обсяги в грудні несподівано впали і знаходяться на 250 тисяч барелів на добу нижче квоти.
За офіційними даними Мінекономрозвитку ресурсної федерації, в листопаді середня ціна сорту Urals впала до $44,87 за барель — мінімуму з 2020 року.
У грудні та на початку січня вартість головного російського сорту опустилася до $34-36 за бочку, а знижки на нього до марки Brent досягли майже 50%.
Торгівля нафтою з ряду родовищ РФ стала збитковою: кожен проданий барель приносить збитки в $5, повідомили Reuters джерела в галузі.
В результаті, поточна квота Росії в рамках угоди ОПЕК+ — 9,574 млн барелів на добу — якийсь час залишатиметься невикористаною, оскільки компанії не зацікавлені нарощувати видобуток.
Трамп, судячи з усього, пішов шляхом Рейгана: опустити до мінімуму світові ціни на нафту і прибрати РФ зі світового ринку.
Про реальний стан путіноміки в тонно-кілометрах — більш об'єктивний показник «негативного зростання», ніж фінансові розрахунки та статистика Росстату.
Reuters: "Перевезення вантажів залізницями Росії в 2025 році скоротилися на 5,6% до нового багаторічного мінімуму в 1,1116 мільярда тонн, повідомила російська залізнична монополія #РЖД в понеділок.
Перевезення різко падають другий рік поспіль під впливом уповільнення зростання економіки, західних санкцій, світової кон'юнктури та інфраструктурних проблем.
У 2024 році перевезення впали на 4,1% до 1,1814 мільярда тонн, найнижчого рівня за останні 15 років, у 2025 році завантаження РЖД досягло 16-річного мінімуму".
У 2025 році на завантаження впливала низка зовнішніх негативних факторів, що призвело до зменшення відправлення РЖД таких масових вантажів, як:
— будівельних – на 10,5%;
— чорних металів – на 17,7%;
— кам'яного вугілля – на 2,1%;
— у зв'язку з ремонтами на НПЗ на 5% зменшилося відвантаження нафтових вантажів.
Падіння детальніше за галузями в 2025 році до 2024 року в %:
— кам'яне вугілля -2,1%;
— нафта і нафтопродукти -5,0%;
— контейнери та інші вантажі -7,3%;
— руда залізна та марганцева -0,5%;
— будівельні вантажі -10,5%;
— чорні метали -17,7%;
— зерно -12,2%;
— промислова сировина та формувальні матеріали -16,0%;
— лісові вантажі -5,9%;
— цемент -12,3%;
— хімікати та сода -5,6%;
— кокс -15,4%;
— брухт чорних металів -32,2%.
Головна війна Росії в 21 столітті ще попереду, і, судячи зі стану її «військової та економічної могутності», ця майбутня війна не залишить від неї каменя на камені.
Амінь.
"В 1740 году в Европе стало известно, что некий великий герцог тосканский Франц-Стефан продает дивный брильянт. Дело в том, что этот герцог вел войну с Испанией. И вот он сильно поиздержался. И теперь ему до зарезу нужны были деньги.
И вот он стал продавать свой лучший брильянт. А брильянт этот действительно был исключительный, дивной красоты. И он был очень громадный. В нем было сто тридцать четыре карата. То есть ювелиры говорят, что это что-то особенное. Они говорят, что только три или четыре алмаза есть крупнее этого…
А на этот алмаз очень исключительно разгорелась наша русская императрица Анна Ивановна со своим Бироном. У ней там был брильянтик в ее короне, но небольшой, в пятьдесят три карата, а ей непременно хотелось этот вдеть. Ей казалось, что это ей пойдет. К ее внешности. А сама-то она, как говорят современники, была солидная, расплывчатая дама с рябоватым лицом и с красноватыми глазами.
А герцог, видя, что она так расположена покупать, не будь дурак, спросил с нее миллион. Еще полмиллиона она могла наскрести, но всей суммы у нее не было. Тогда она ему сказала следующую историческую фразу:
«Я вам даю, герцог, полмиллиона и вдобавок еще пятьдесят тысяч русского войска, чтобы вы могли продолжать войну с Испанией».
У герцога задрожали коленки от волнения, и он уже хотел соглашаться, но тут вмешалась Австрия и дала герцогу два миллиона в долг, только чтобы он не путался с русскими. И герцог сказал нашей даме: «Алмаз я больше не продаю. Он у меня остается в короне. С тем и съешьте».
Так она алмаза и не купила. Наверно, ревела. Корова. Но тут, конечно, неудача не в том, что у ней покупка не состоялась.
А в том, что пятьдесят тысяч русских мужиков могли бы пойти драться с Испанией. Пятьдесят тысяч здоровых русских парней могли бы лечь на полях за один дамский каприз рябой бабы.
Какая неудача, что этим делом так легко можно было распоряжаться. Впрочем, такие неудачи все время случались в нашей славной истории.
Нет, какая скотина. «Пятьдесят тысяч мужиков, — говорит, — господин герцог, я вам даю».
Надо, братцы, хорошенько понять эту фразу. И потом уже говорить о политике…"
© М. Зощенко
Один каприз біснуватого карлика і ось уже не «п'ятдесят тисяч мужиків», а понад мільйон двісті тисяч безповоротно утилізовані.
І це ще не кінець.
У XVII столітті Іспанія була найбагатшою і наймогутнішою державою. Золото і срібло надходили безперервним потоком, територія була величезною, а влада — абсолютною.
Здавалося, що цей успіх — це назавжди.
Але Іспанія зробила системну помилку. Вона обрала дуже зручну, але тупикову модель управління: жорсткий контроль, вертикаль і укази королів замість домовленостей.
Економіку там, як і всі 35+ років в Україні, тримали не правила гри, а воля тих, хто сидить нагорі влади.
Найцікавіше, яку роль тоді відігравали юристи. Вони не захищали право, вони обслуговували корону. Їх завданням було не обмежити владу законом, а легалізувати будь-яке її рішення, «правильно оформити» папір.
У той же час, буквально під боком у іспанських гігантів, розвивалася Голландія. Вона була крихітною, затиснутою між морем і ворогами, у неї не було ні золотих, ні срібних копалень.
Але голландці зробили справжню революцію. Поки іспанці сподівалися на морські каравани з коштовностями, голландці зрозуміли: щоб країна росла століттями, потрібно вірити не в волю короля, а в силу контракту.
Вони побудували першу в світі біржу, винайшли акціонерні товариства і створили незалежні суди. У Голландії того часу навіть простий купець знав: якщо він підписав договір, його не скасує жоден чиновник.
Ця довіра до системи, а не до особистості, перетворила болотисту місцевість на світовий фінансовий центр.
Голландія довела, що розум і однакові правила для всіх важливіші за сировину і золото. І цей урок працює досі. Сьогодні Нідерланди, будучи в рази меншими за Україну за територією, посідають друге місце в світі за експортом продовольства.
У них немає величезних територій чорноземів, але є технології і верховенство права. У них немає ні нафти, ні газу, ні металів, але їх ВВП на душу населення — один з найвищих у світі.
Вони не «качають надра», вони створюють — від найскладнішого обладнання для випуску мікрочіпів — ASML Holding N.V. — найбільший у світі виробник літографічного обладнання для напівпровідникової промисловості, яке при всіх зусиллях китайці так і не змогли скопіювати і змушені купувати, до світової логістики.
Сьогодні в Україні все частіше проглядає саме «іспанська» логіка. У нас є багаті надра — наше сучасне «золото і срібло», але тотальний контроль для системи влади важливіший за розвиток.
Дозвіл від чиновника і відкат важать більше, ніж контракт. Рішення зверху завжди важливіше за закон, а хороший юрист потрібен в кабінеті, щоб підстрахувати начальника, а не в суді, щоб захистити приватну власність.
Ми наполегливо намагаємося керувати «потоками» по-іспанськи, замість того щоб будувати систему по-голландськи. Ми намагаємося утримати миттєву стабільність, забуваючи, що справжня стабільність — це коли інвестор впевнений у суді, а не в «даху» інвестнянь.
Результат іспанського шляху ми знаємо: багатство просто проїли, а країна на століття вилетіла зі списку світових лідерів.
Голландський шлях — це шлях інститутів, який дозволив їм залишатися багатими і через 400 років, не маючи ні грама золота в надрах.
Історія — це інструкція про те, чого не можна повторювати. Якщо право залишається лише інструментом збагачення в руках влади, якщо правила гри змінюються заднім числом, а юрист потрібен тільки для того, щоб «красиво упакувати» чергове розпорядження начальства, — значить ми застрягли в мережах середньовіччя.
Ми живемо не в XXI столітті, а в тому самому іспанському XVII-му. Історія помилок не прощає, вона їх повторює доти, доки урок не буде засвоєний.
Тим часом Україна передала великий проект з видобутку літію інвесторам, пов'язаним з Трампом.
Україна віддала тендер на розробку великого державного родовища літію інвесторам, до числа яких входить мільярдер, друг Трампа, оскільки його адміністрація дала зрозуміти, що шукає інвестиційні можливості в роздираній війною країні.
Рішення було прийнято комісією уряду України, як повідомили два члени комісії, які говорили на умовах анонімності через делікатний характер теми. Хоча для його прийняття ще потрібне формальне схвалення Кабінету міністрів України, чиновники заявили, що угода, по суті, вже укладена.
Консорціум, що переміг, тісно пов'язаний з адміністрацією Трампа. До його складу входить Рональд Лаудер, спадкоємець косметичної імперії, знайомий з Трампом ще зі студентських років і той, хто підказав йому ідею придбання багатої на ресурси Гренландії.
Іншим інвестором є TechMet, енергетична компанія, що частково належить інвестиційному агентству уряду США, створеному під час першого терміну Трампа.
Після повернення Трампа до влади американо-український альянс набув меркантильного характеру: Вашингтон припинив військову допомогу Києву і замість цього зосередився на можливостях отримання прибутку від розробки надр України та продажу зброї для ЗСУ.
Українські чиновники адаптувалися і до цього, пропонуючи потенційно вигідні угоди в сфері видобутку корисних копалин і виробництва зброї.
Миші кололися, лаялися, але продовжували гризти кактус.
Але ми ж не миші, чи все-таки миші?
На діаграмі нижче: найбільші світові запаси нафти.
І як це допомогло економіці Венесуели?
А Ресурсній федерації?
Ось така зельня, малята, гарненькі хлопчики та прекрасні дівчата.
Новини путіноміки: Росія почала різко скорочувати видобуток нафти через проблеми з поставками до Індії та Китаю.
Російські нафтові компанії в грудні були змушені істотно скоротити видобуток через санкції адміністрації Дональда Трампа, які порушили продажі барелів найбільшим клієнтам Кремля — Індії та Китаю.
Минулого місяця обсяги нафтовидобутку в РФ скоротилися більш ніж на 100 тисяч барелів на добу до 9,326 млн барелів, повідомляє Bloomberg з посиланням на джерело, знайоме з офіційною статистикою, яку уряд Путіна засекретив у 2022 році.
Якщо заглянути в дані про видобуток нафти в Росії в попередньому місяці, опубліковані в щомісячному грудневому звіті Міжнародного енергетичного агентства (IEA), то побачимо, що в листопаді він склав 9,03 млн барелів на добу.
Це, до речі, на півмільйона менше дозволеної російської квоти 9,53 млн.
Складнощі відсутності офіційних даних путіноміки: експерти рахують за різними методиками, але факт залишається фактом — видобуток в РФ скорочується.
Спад видобутку став рекордним з середини 2024 року, коли Росія виконувала квоти ОПЕК+. Тепер же в рамках угоди з нафтовидобувними країнами РФ може нарощувати виробництво нафти, однак замість цього обсяги в грудні несподівано впали і знаходяться на 250 тисяч барелів на добу нижче квоти.
За офіційними даними Мінекономрозвитку ресурсної федерації, в листопаді середня ціна сорту Urals впала до $44,87 за барель — мінімуму з 2020 року.
У грудні та на початку січня вартість головного російського сорту опустилася до $34-36 за бочку, а знижки на нього до марки Brent досягли майже 50%.
Торгівля нафтою з ряду родовищ РФ стала збитковою: кожен проданий барель приносить збитки в $5, повідомили Reuters джерела в галузі.
В результаті, поточна квота Росії в рамках угоди ОПЕК+ — 9,574 млн барелів на добу — якийсь час залишатиметься невикористаною, оскільки компанії не зацікавлені нарощувати видобуток.
Трамп, судячи з усього, пішов шляхом Рейгана: опустити до мінімуму світові ціни на нафту і прибрати РФ зі світового ринку.
Про реальний стан путіноміки в тонно-кілометрах — більш об'єктивний показник «негативного зростання», ніж фінансові розрахунки та статистика Росстату.
Reuters: "Перевезення вантажів залізницями Росії в 2025 році скоротилися на 5,6% до нового багаторічного мінімуму в 1,1116 мільярда тонн, повідомила російська залізнична монополія #РЖД в понеділок.
Перевезення різко падають другий рік поспіль під впливом уповільнення зростання економіки, західних санкцій, світової кон'юнктури та інфраструктурних проблем.
У 2024 році перевезення впали на 4,1% до 1,1814 мільярда тонн, найнижчого рівня за останні 15 років, у 2025 році завантаження РЖД досягло 16-річного мінімуму".
У 2025 році на завантаження впливала низка зовнішніх негативних факторів, що призвело до зменшення відправлення РЖД таких масових вантажів, як:
— будівельних – на 10,5%;
— чорних металів – на 17,7%;
— кам'яного вугілля – на 2,1%;
— у зв'язку з ремонтами на НПЗ на 5% зменшилося відвантаження нафтових вантажів.
Падіння детальніше за галузями в 2025 році до 2024 року в %:
— кам'яне вугілля -2,1%;
— нафта і нафтопродукти -5,0%;
— контейнери та інші вантажі -7,3%;
— руда залізна та марганцева -0,5%;
— будівельні вантажі -10,5%;
— чорні метали -17,7%;
— зерно -12,2%;
— промислова сировина та формувальні матеріали -16,0%;
— лісові вантажі -5,9%;
— цемент -12,3%;
— хімікати та сода -5,6%;
— кокс -15,4%;
— брухт чорних металів -32,2%.
Головна війна Росії в 21 столітті ще попереду, і, судячи зі стану її «військової та економічної могутності», ця майбутня війна не залишить від неї каменя на камені.
Амінь.
"В 1740 году в Европе стало известно, что некий великий герцог тосканский Франц-Стефан продает дивный брильянт. Дело в том, что этот герцог вел войну с Испанией. И вот он сильно поиздержался. И теперь ему до зарезу нужны были деньги.
И вот он стал продавать свой лучший брильянт. А брильянт этот действительно был исключительный, дивной красоты. И он был очень громадный. В нем было сто тридцать четыре карата. То есть ювелиры говорят, что это что-то особенное. Они говорят, что только три или четыре алмаза есть крупнее этого…
А на этот алмаз очень исключительно разгорелась наша русская императрица Анна Ивановна со своим Бироном. У ней там был брильянтик в ее короне, но небольшой, в пятьдесят три карата, а ей непременно хотелось этот вдеть. Ей казалось, что это ей пойдет. К ее внешности. А сама-то она, как говорят современники, была солидная, расплывчатая дама с рябоватым лицом и с красноватыми глазами.
А герцог, видя, что она так расположена покупать, не будь дурак, спросил с нее миллион. Еще полмиллиона она могла наскрести, но всей суммы у нее не было. Тогда она ему сказала следующую историческую фразу:
«Я вам даю, герцог, полмиллиона и вдобавок еще пятьдесят тысяч русского войска, чтобы вы могли продолжать войну с Испанией».
У герцога задрожали коленки от волнения, и он уже хотел соглашаться, но тут вмешалась Австрия и дала герцогу два миллиона в долг, только чтобы он не путался с русскими. И герцог сказал нашей даме: «Алмаз я больше не продаю. Он у меня остается в короне. С тем и съешьте».
Так она алмаза и не купила. Наверно, ревела. Корова. Но тут, конечно, неудача не в том, что у ней покупка не состоялась.
А в том, что пятьдесят тысяч русских мужиков могли бы пойти драться с Испанией. Пятьдесят тысяч здоровых русских парней могли бы лечь на полях за один дамский каприз рябой бабы.
Какая неудача, что этим делом так легко можно было распоряжаться. Впрочем, такие неудачи все время случались в нашей славной истории.
Нет, какая скотина. «Пятьдесят тысяч мужиков, — говорит, — господин герцог, я вам даю».
Надо, братцы, хорошенько понять эту фразу. И потом уже говорить о политике…"
© М. Зощенко
Один каприз біснуватого карлика і ось уже не «п'ятдесят тисяч мужиків», а понад мільйон двісті тисяч безповоротно утилізовані.
І це ще не кінець.
Нет комментариев