Балістичний сигнал із Капустиного Яру: чому удар “Орешником” по Львівщині адресували не нам, а Європі
У ніч проти пʼятниці, 9 січня, Росія масовано атакувала Україну ракетами та дронами. Начальник управління комунікацій командування Повітряних сил ЗСУ полковник Юрій Ігнат заявив, що Росія вдарила по Львівщині з полігону “Капустин Яр” Астраханської області, де базується комплекс “Орешник”.
Звертаю увагу, що першим принциповим моментом у застосуванні ракети “Орешник” стало місце її пуску. Йдеться про полігон “Капустин Яр” на території РФ, а не про Республіку Білорусь. Це має ключове значення для розуміння військово-політичного контексту атаки.
Раніше в інформаційному просторі активно поширювалася теза про нібито постановку “Орешника” на бойове чергування в Білорусі.
Нагадаю, в грудні 2025 року глава Білорусі Олександр Лукашенко повідомив, що рф встановила пускові комплекси “Орешник” на території його країни. Після цього з’явились кадри міноборони країни-окупанта: росіяни показали три машини супроводження РК “Орешник”, але приховали пускову.
Ця інформація виконувала функцію військово-політичного тиску, передусім на наших європейських партнерів.
Після появи інформації про розміщення “Орешника” на території Білорусі, президент Володимир Зеленський заявив, що Україна знає місця їхнього базування та вже поділилася цією інформацією із західними союзниками. “Це загроза багатьом європейським країнам, зокрема Польщі, Німеччині та іншим країнам”, — підкреслив президент України.
Параметри “Орешника” відомі, бо їх публічно озвучили представники українських спецслужб на брифінгу за участю президента України 31 жовтня 2025 року. Мінімальна дальність польоту “Орешника” – 700 км, максимальна 5500 км.
26 грудня 2025 року американські дослідники Міддлберійського коледжу визначили ймовірне місце розташування комплексу “Орешник” у Білорусі – колишній військовий аеродром “Кричев-6”, розташований за кілька кілометрів від білорусько-російського кордону.
Відстань від білоруського Кричева до Львова по прямій – приблизно 700 км. Тому факт пуску саме з території Росії свідчить про те, що Москва не наважилася на подальшу ескалацію, яка неминуче виникла б у разі залучення білоруського плацдарму. Це також вказує на розуміння Кремлем тенденцій з боку США щодо поступового виведення Білорусі з орбіти військово-політичного впливу росії. У цьому сенсі пуск з полігону “Капустин Яр” має і зворотний сигнал — існування “червоних ліній”, які Кремль наразі не готов перетинати.
Другий важливий аспект — географія удару. Попри інформаційні вкиди росіян про можливу “відплатну атаку” у відповідь на нібито удари українських безпілотників по резиденції російського диктатора, а також припущення щодо ураження центрів ухвалення рішень у Києві, урядові квартали столиці не стали цілями атаки. Об’єктом удару виявилася Львівська область.
Нагадаю, ще у листопаді 2024 року російський диктатор заявив, що може застосувати ракету “Орешник” по “центрах ухвалення рішень у Києві”.
“Міністерство оборони і генштаб підбирають цілі для ураження цілей на території України. Це можуть бути військові об’єкти, підприємства оборонної промисловості або центри ухвалення рішень у Києві. Тим паче, що київський режим неодноразово намагався завдавати ударів по об’єктах державної важливості в Росії – по Санкт-Петербургу і Москві”, – зауважив він.
Третій чинник — характер цілі. Удар був спрямований по інфраструктурному об’єкту, а саме по підземному газовому сховищу. Такий вибір не є випадковим і свідчить про поєднання одразу кількох чинників, включно з обраним моментом атаки.
Окреме значення має і дата удару. Вона припала на період активної дипломатичної фази України, зокрема на підписання у Парижі домовленостей у межах так званої Коаліції охочих щодо можливого розміщення іноземного військового контингенту та військових баз на території України як елементу гарантій безпеки.
Країна-окупант різко відреагувала на плани європейських країн розгорнути іноземний військовий контингент в Україні після можливого припинення вогню. У Москві такі наміри назвали “інтервенцією” і відкрито пригрозили застосуванням сили проти західних військових.
Речниця міністерства закордонних справ РФ Марія Захарова заявила, що будь-яка присутність військ або військової інфраструктури країн Заходу на території України розглядатиметься як загроза безпеці Росії. Крім того, Захарова наголосила, що іноземні підрозділи та об’єкти на українських територіях будуть для росіян автоматично прирівнюватися до “військових цілей”.
У цьому контексті застосування “Орешника” слід розглядати як попереджувальний сигнал не стільки Україні, скільки європейським партнерам, передусім Великій Британії. Фактично йдеться про спробу військового тиску та стримування.
Четвертий чинник — енергетичний фактор. Удар було завдано в період максимального навантаження на українську енергосистему через різке похолодання у пік опалювального сезону. До цього окупанти атакували об’єкти вуглевидобутку в Дніпропетровській області, де було знеструмлено шість шахт. Ураження газового сховища у Львівській області логічно вписується в спробу зірвати опалювальний сезон і створити умови енергетичного тиску на тлі очікуваних сильних морозів.
П’ятий чинник — психологічний тиск. Удар по західному регіону України мав продемонструвати цивільному населенню, що таке поняття як “тилові” райони більше не існує. Натомість вся територія України перебуває в зоні потенційного ураження з боку противника. Це елемент комплексної багатовекторної інформаційно-психологічної операції, особливо на тлі попередніх масованих атак по східних і південних регіонах нашої країни.
Не виключаю, що цей удар був і сигналом Сполученим Штатам, зокрема на тлі інформації про успішні операції американського спецназу із затримання танкерів так званого “тіньового флоту” Росії.
Сукупність усіх факторів свідчить про те, що дата й характер атаки були обрані свідомо та невипадково.
Ще один показовий момент — ракета була застосована без бойової частини. Більше того, на цей раз бойовий блок був без додаткових хибних цілей, які призначені для подолання систем протиракетної оборони. Тобто його виконання було простішим.
Аналітики “Defense Express” припускають, що у цьому випадку РФ випробовувала не свою балістичну ракету середньої дальності, а те, як у Європі її відстежували. Зокрема зараз у країнах ЄС діє одразу три системи ПРО вищого ешелону.
Таким чином, за пуском “Орешника” мали слідкувати всі три системи ПРО. А от їх роботу вже мали відслідковувати та аналізувати російські засоби радіотехнічної розвідки.
Це елемент російської тактики так званих “гойдалок”: з одного боку — демонстрація потенційних можливостей і погроза подальшої ескалації, з іншого — спроба показати нібито стриманість і “договороспроможність”. Таким чином Кремль дає зрозуміти, що у разі відсутності поступок з боку Заходу можливі значно жорсткіші сценарії.
Загалом усі ці елементи формують цілісну картину багатовекторної військово-політичної операції, спрямованої одночасно проти України, європейських партнерів, Сполучених Штатів та Великої Британії.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що російський удар ракетою “Орешник” по Львівщині, поблизу кордонів ЄС і НАТО, становить загрозу для безпеки Європи та потребує жорсткої реакції партнерів.
Міністр анонсував скликання термінового засідання Ради Безпеки ООН, засідання Ради Україна-НАТО, а також відповідні заходи в рамках ЄС, Ради Європи та ОБСЄ.
Звертаю увагу, що першим принциповим моментом у застосуванні ракети “Орешник” стало місце її пуску. Йдеться про полігон “Капустин Яр” на території РФ, а не про Республіку Білорусь. Це має ключове значення для розуміння військово-політичного контексту атаки.
Раніше в інформаційному просторі активно поширювалася теза про нібито постановку “Орешника” на бойове чергування в Білорусі.
Нагадаю, в грудні 2025 року глава Білорусі Олександр Лукашенко повідомив, що рф встановила пускові комплекси “Орешник” на території його країни. Після цього з’явились кадри міноборони країни-окупанта: росіяни показали три машини супроводження РК “Орешник”, але приховали пускову.
Ця інформація виконувала функцію військово-політичного тиску, передусім на наших європейських партнерів.
Після появи інформації про розміщення “Орешника” на території Білорусі, президент Володимир Зеленський заявив, що Україна знає місця їхнього базування та вже поділилася цією інформацією із західними союзниками. “Це загроза багатьом європейським країнам, зокрема Польщі, Німеччині та іншим країнам”, — підкреслив президент України.
Параметри “Орешника” відомі, бо їх публічно озвучили представники українських спецслужб на брифінгу за участю президента України 31 жовтня 2025 року. Мінімальна дальність польоту “Орешника” – 700 км, максимальна 5500 км.
26 грудня 2025 року американські дослідники Міддлберійського коледжу визначили ймовірне місце розташування комплексу “Орешник” у Білорусі – колишній військовий аеродром “Кричев-6”, розташований за кілька кілометрів від білорусько-російського кордону.
Відстань від білоруського Кричева до Львова по прямій – приблизно 700 км. Тому факт пуску саме з території Росії свідчить про те, що Москва не наважилася на подальшу ескалацію, яка неминуче виникла б у разі залучення білоруського плацдарму. Це також вказує на розуміння Кремлем тенденцій з боку США щодо поступового виведення Білорусі з орбіти військово-політичного впливу росії. У цьому сенсі пуск з полігону “Капустин Яр” має і зворотний сигнал — існування “червоних ліній”, які Кремль наразі не готов перетинати.
Другий важливий аспект — географія удару. Попри інформаційні вкиди росіян про можливу “відплатну атаку” у відповідь на нібито удари українських безпілотників по резиденції російського диктатора, а також припущення щодо ураження центрів ухвалення рішень у Києві, урядові квартали столиці не стали цілями атаки. Об’єктом удару виявилася Львівська область.
Нагадаю, ще у листопаді 2024 року російський диктатор заявив, що може застосувати ракету “Орешник” по “центрах ухвалення рішень у Києві”.
“Міністерство оборони і генштаб підбирають цілі для ураження цілей на території України. Це можуть бути військові об’єкти, підприємства оборонної промисловості або центри ухвалення рішень у Києві. Тим паче, що київський режим неодноразово намагався завдавати ударів по об’єктах державної важливості в Росії – по Санкт-Петербургу і Москві”, – зауважив він.
Третій чинник — характер цілі. Удар був спрямований по інфраструктурному об’єкту, а саме по підземному газовому сховищу. Такий вибір не є випадковим і свідчить про поєднання одразу кількох чинників, включно з обраним моментом атаки.
Окреме значення має і дата удару. Вона припала на період активної дипломатичної фази України, зокрема на підписання у Парижі домовленостей у межах так званої Коаліції охочих щодо можливого розміщення іноземного військового контингенту та військових баз на території України як елементу гарантій безпеки.
Країна-окупант різко відреагувала на плани європейських країн розгорнути іноземний військовий контингент в Україні після можливого припинення вогню. У Москві такі наміри назвали “інтервенцією” і відкрито пригрозили застосуванням сили проти західних військових.
Речниця міністерства закордонних справ РФ Марія Захарова заявила, що будь-яка присутність військ або військової інфраструктури країн Заходу на території України розглядатиметься як загроза безпеці Росії. Крім того, Захарова наголосила, що іноземні підрозділи та об’єкти на українських територіях будуть для росіян автоматично прирівнюватися до “військових цілей”.
У цьому контексті застосування “Орешника” слід розглядати як попереджувальний сигнал не стільки Україні, скільки європейським партнерам, передусім Великій Британії. Фактично йдеться про спробу військового тиску та стримування.
Четвертий чинник — енергетичний фактор. Удар було завдано в період максимального навантаження на українську енергосистему через різке похолодання у пік опалювального сезону. До цього окупанти атакували об’єкти вуглевидобутку в Дніпропетровській області, де було знеструмлено шість шахт. Ураження газового сховища у Львівській області логічно вписується в спробу зірвати опалювальний сезон і створити умови енергетичного тиску на тлі очікуваних сильних морозів.
П’ятий чинник — психологічний тиск. Удар по західному регіону України мав продемонструвати цивільному населенню, що таке поняття як “тилові” райони більше не існує. Натомість вся територія України перебуває в зоні потенційного ураження з боку противника. Це елемент комплексної багатовекторної інформаційно-психологічної операції, особливо на тлі попередніх масованих атак по східних і південних регіонах нашої країни.
Не виключаю, що цей удар був і сигналом Сполученим Штатам, зокрема на тлі інформації про успішні операції американського спецназу із затримання танкерів так званого “тіньового флоту” Росії.
Сукупність усіх факторів свідчить про те, що дата й характер атаки були обрані свідомо та невипадково.
Ще один показовий момент — ракета була застосована без бойової частини. Більше того, на цей раз бойовий блок був без додаткових хибних цілей, які призначені для подолання систем протиракетної оборони. Тобто його виконання було простішим.
Аналітики “Defense Express” припускають, що у цьому випадку РФ випробовувала не свою балістичну ракету середньої дальності, а те, як у Європі її відстежували. Зокрема зараз у країнах ЄС діє одразу три системи ПРО вищого ешелону.
Таким чином, за пуском “Орешника” мали слідкувати всі три системи ПРО. А от їх роботу вже мали відслідковувати та аналізувати російські засоби радіотехнічної розвідки.
Це елемент російської тактики так званих “гойдалок”: з одного боку — демонстрація потенційних можливостей і погроза подальшої ескалації, з іншого — спроба показати нібито стриманість і “договороспроможність”. Таким чином Кремль дає зрозуміти, що у разі відсутності поступок з боку Заходу можливі значно жорсткіші сценарії.
Загалом усі ці елементи формують цілісну картину багатовекторної військово-політичної операції, спрямованої одночасно проти України, європейських партнерів, Сполучених Штатів та Великої Британії.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що російський удар ракетою “Орешник” по Львівщині, поблизу кордонів ЄС і НАТО, становить загрозу для безпеки Європи та потребує жорсткої реакції партнерів.
Міністр анонсував скликання термінового засідання Ради Безпеки ООН, засідання Ради Україна-НАТО, а також відповідні заходи в рамках ЄС, Ради Європи та ОБСЄ.
Нет комментариев