Назустріч чотириріччю нападу: найбільші провали західних і не тільки розвідок
Чотири роки тому ми стали свідками як мінімум чотирьох найбільших провалів розвідки в світовий історії.
Перший провал полягав у тому, що попередження США та Великої Британії про неминуче вторгнення Росії в Україну були в основному проігноровані.
Зеленський неодноразово відкидав ці попередження як панікерство, а німецькі політики називали їх нісенітницею та русофобією.
Другою і ще більшою помилкою була оцінка самої України.
У цьому випадку ніхто не вгадав.
Всі драматично недооцінили готовність і здатність українського народу та його армії до боротьби.
Наприклад, американський генерал Марк Міллі заявив, що Київ може впасти протягом 72 годин.
Німецький генерал Еріх Вад сказав, що надання військової допомоги ЗСУ буде марним, оскільки війна закінчиться за лічені дні.
Експерти з російських збройних сил Майкл Кофман і Джеффрі Едмондс заявили, що Росія діятиме швидко, а українські війська будуть оточені.
Спільнота Metaculus, що займається агрегацією прогнозів, передбачила, що російські війська увійдуть до Одеси з імовірністю 99%.
Третій прорахунок розвідок ще комічніший.
Ті, хто дійсно має низький інтелект у західних розвідках, говорили, що українці-бійці ЗСУ не зможуть керувати танками «Леопард» і «Челленджер», використовувати системи «Патріот» і «Насамс», а тим більше літаки F16.
Зараз українська армія перемагає на навчаннях армії країн НАТО і навчає німецьку та данську армії тактиці та стратегії сучасного бою.
Першу невдачу можна в значній мірі пояснити тим, що вторгнення було абсолютно божевільним.
Згадайте, що чотири роки тому багато країн, таких як Німеччина, були рішучими прихильниками Росії.
В Україні Зеленський виграв вибори, виступаючи в ролі миротворця.
У грудні 2019 року він зустрівся з Путіним, щоб домовитися про мир. Багато українців вважали, що він був занадто поступливим щодо Росії.
Іншими словами, багато хто з цих гравців мав вагомі підстави вважати вторгнення безглуздим.
Бо воно й було таким.
З огляду на факти «на землі» через чотири роки, воно дійсно не мало сенсу, крім того, щоб:
— показати у всій красі «другу армію світу»;
— зруйнувати вщент путіноміку.
Однак немає виправдання для другої невдачі розвідок — недооцінки українського народу та ЗСУ.
Будь-яка розвідка, яка варта своїх грошей, мала б змогу правильно оцінити ситуацію.
Сила та настрої українців не були таємницею.
Через три дні після відеозвернення Зеленського 22 січня 2024 року Міністерство закордонних справ Великої Британії опублікувало заяву, в якій зазначалося, з посиланням на дані розвідки, що Росія хоче призначити після вторгнення колишнього народного депутата України Євгена Мураєва — «маргінальну фігуру з невеликим публічним резонансом» — прем'єр-міністром.
Багатьом це здалося абсурдним.
«Коли Британія оголосила про це, я став ще більш скептичним, — сказав співробітник європейської розвідки. — Це не мало ніякого сенсу. Невже росіяни були такими дурними?».
Бруно Каль, глава німецької зовнішньої розвідки BND, прилетів до Києва 23 лютого, коли американські, британські та польські розвідувальні служби вже встановили, що було віддано наказ про напад з боку Росії.
Навіть коли посол Німеччини в Києві отримав наказ евакуювати дипломатів з міста, Каль проігнорував це попередження і, ніби нічого не сталося, планував зустрічі на наступний день.
Каля довелося евакуювати з Києва в день вторгнення за допомогою польської розвідки по дорогах, забитих українцями, які тікали від війни.
«Ми не вірили, що це станеться, тому що вважали, що ідея про те, що вони зможуть увійти до Києва і просто встановити маріонетковий уряд, абсолютно божевільна, — сказав The Guardian один із співробітників європейської розвідки. — Як виявилося, це дійсно було абсолютно божевільно».
Четвертий катастрофічний провал — розвідка самого Путіна.
Путіну перед початком повномасштабної війни пообіцяли, що 90% українців підтримають російське вторгнення.
У Кремлі перед початком війни з Україною в лютому 2022 року були впевнені, що переважна більшість українців підтримають російське вторгнення.
В Москві оцінювали, що лише 10% українців будуть готові чинити опір окупаційним військам. Решта 90%, як вважали в Кремлі, або активно підтримають введення російської армії, або в кінцевому підсумку приймуть його, трохи побурчавши.
Людиною, яка мала інформацію про Україну, відмінну від того, що говорили всі в оточенні Путіна, був Сергій Наришкін — глава Служби зовнішньої розвідки ресурсної федерації.
Він прославився заїканням і незв'язною мовою на історичному засіданні в Кремлі, де Путін запитував думку членів Ради Безпеки щодо вторгнення в Україну.
Наришкін знав те, чого інші не знали, але він був слабкий і нерішучий, а Путін хотів, щоб усі були частиною цього рішення. Тому ви побачили ту поведінку Наришкіна, яку побачили.
Наришкін дійсно виглядав переляканим, але в кінцевому підсумку підтримав Путіна.
Відкрито проти вторгнення на засіданні в Кремлі виступив лише один чоловік — заступник глави адміністрації президента Дмитро Козак, один з найдавніших соратників Путіна, який знав його з середини 1990-х.
Козак був у жаху від планів Путіна, але усвідомив те, що відбувається, лише в день засідання в Кремлі, розповіло The Guardian джерело, близьке до нього.
Під час тієї зустрічі Козак доводив Путіну не з моральної, а зі стратегічної точки зору, що вторгнення в Україну обернеться катастрофою, хоча і не знав, що саме планує Путін — обмежену операцію із захоплення Донбасу чи повномасштабну війну.
Після закінчення засідання Козак залишився один на один з Путіним і продовжував з ним сперечатися.
Виступ Козака вирізали з телетрансляції.
Наприкінці 2025 року він пішов у відставку з усіх посад в АП.
Очікування Кремля щодо підтримки українцями російського вторгнення виявилися безнадійно оптимістичними.
Втім, навіть виходячи з оцінок Москви, проти окупаційної армії могли виступити близько 4 млн войовничо налаштованих патріотів України.
Зібраних Путіним на той момент сил, що стояли на українських кордонах, було явно недостатньо для того, щоб подолати такий опір.
Напад Росії на Україну наочно демонструє, що застосування сили є найнебажанішим способом вирішення проблем.
По-перше, насильство непередбачуване. Спочатку ви можете керуватися наміром застосовувати силу в обмежених масштабах, але варто вам стати на шлях насильства, як подальший перебіг подій стає непередбачуваним.
По-друге, оскільки людям не дано знати майбутнє, насильство завжди тягне за собою непередбачені витрати та складності, а також жорсткість у відповідь.
По-третє, насильство загалом — помилковий метод, особливо у сучасну епоху, коли війна відбувається у прямому ефірі і приховати військові злочини принципово неможливо.
Цими питаннями має займатися все людство, якщо має намір вижити.
Ось така путня та трампня, малята, гарненькі хлопчики та прекрасні дівчата.
Перший провал полягав у тому, що попередження США та Великої Британії про неминуче вторгнення Росії в Україну були в основному проігноровані.
Зеленський неодноразово відкидав ці попередження як панікерство, а німецькі політики називали їх нісенітницею та русофобією.
Другою і ще більшою помилкою була оцінка самої України.
У цьому випадку ніхто не вгадав.
Всі драматично недооцінили готовність і здатність українського народу та його армії до боротьби.
Наприклад, американський генерал Марк Міллі заявив, що Київ може впасти протягом 72 годин.
Німецький генерал Еріх Вад сказав, що надання військової допомоги ЗСУ буде марним, оскільки війна закінчиться за лічені дні.
Експерти з російських збройних сил Майкл Кофман і Джеффрі Едмондс заявили, що Росія діятиме швидко, а українські війська будуть оточені.
Спільнота Metaculus, що займається агрегацією прогнозів, передбачила, що російські війська увійдуть до Одеси з імовірністю 99%.
Третій прорахунок розвідок ще комічніший.
Ті, хто дійсно має низький інтелект у західних розвідках, говорили, що українці-бійці ЗСУ не зможуть керувати танками «Леопард» і «Челленджер», використовувати системи «Патріот» і «Насамс», а тим більше літаки F16.
Зараз українська армія перемагає на навчаннях армії країн НАТО і навчає німецьку та данську армії тактиці та стратегії сучасного бою.
Першу невдачу можна в значній мірі пояснити тим, що вторгнення було абсолютно божевільним.
Згадайте, що чотири роки тому багато країн, таких як Німеччина, були рішучими прихильниками Росії.
В Україні Зеленський виграв вибори, виступаючи в ролі миротворця.
У грудні 2019 року він зустрівся з Путіним, щоб домовитися про мир. Багато українців вважали, що він був занадто поступливим щодо Росії.
Іншими словами, багато хто з цих гравців мав вагомі підстави вважати вторгнення безглуздим.
Бо воно й було таким.
З огляду на факти «на землі» через чотири роки, воно дійсно не мало сенсу, крім того, щоб:
— показати у всій красі «другу армію світу»;
— зруйнувати вщент путіноміку.
Однак немає виправдання для другої невдачі розвідок — недооцінки українського народу та ЗСУ.
Будь-яка розвідка, яка варта своїх грошей, мала б змогу правильно оцінити ситуацію.
Сила та настрої українців не були таємницею.
Через три дні після відеозвернення Зеленського 22 січня 2024 року Міністерство закордонних справ Великої Британії опублікувало заяву, в якій зазначалося, з посиланням на дані розвідки, що Росія хоче призначити після вторгнення колишнього народного депутата України Євгена Мураєва — «маргінальну фігуру з невеликим публічним резонансом» — прем'єр-міністром.
Багатьом це здалося абсурдним.
«Коли Британія оголосила про це, я став ще більш скептичним, — сказав співробітник європейської розвідки. — Це не мало ніякого сенсу. Невже росіяни були такими дурними?».
Бруно Каль, глава німецької зовнішньої розвідки BND, прилетів до Києва 23 лютого, коли американські, британські та польські розвідувальні служби вже встановили, що було віддано наказ про напад з боку Росії.
Навіть коли посол Німеччини в Києві отримав наказ евакуювати дипломатів з міста, Каль проігнорував це попередження і, ніби нічого не сталося, планував зустрічі на наступний день.
Каля довелося евакуювати з Києва в день вторгнення за допомогою польської розвідки по дорогах, забитих українцями, які тікали від війни.
«Ми не вірили, що це станеться, тому що вважали, що ідея про те, що вони зможуть увійти до Києва і просто встановити маріонетковий уряд, абсолютно божевільна, — сказав The Guardian один із співробітників європейської розвідки. — Як виявилося, це дійсно було абсолютно божевільно».
Четвертий катастрофічний провал — розвідка самого Путіна.
Путіну перед початком повномасштабної війни пообіцяли, що 90% українців підтримають російське вторгнення.
У Кремлі перед початком війни з Україною в лютому 2022 року були впевнені, що переважна більшість українців підтримають російське вторгнення.
В Москві оцінювали, що лише 10% українців будуть готові чинити опір окупаційним військам. Решта 90%, як вважали в Кремлі, або активно підтримають введення російської армії, або в кінцевому підсумку приймуть його, трохи побурчавши.
Людиною, яка мала інформацію про Україну, відмінну від того, що говорили всі в оточенні Путіна, був Сергій Наришкін — глава Служби зовнішньої розвідки ресурсної федерації.
Він прославився заїканням і незв'язною мовою на історичному засіданні в Кремлі, де Путін запитував думку членів Ради Безпеки щодо вторгнення в Україну.
Наришкін знав те, чого інші не знали, але він був слабкий і нерішучий, а Путін хотів, щоб усі були частиною цього рішення. Тому ви побачили ту поведінку Наришкіна, яку побачили.
Наришкін дійсно виглядав переляканим, але в кінцевому підсумку підтримав Путіна.
Відкрито проти вторгнення на засіданні в Кремлі виступив лише один чоловік — заступник глави адміністрації президента Дмитро Козак, один з найдавніших соратників Путіна, який знав його з середини 1990-х.
Козак був у жаху від планів Путіна, але усвідомив те, що відбувається, лише в день засідання в Кремлі, розповіло The Guardian джерело, близьке до нього.
Під час тієї зустрічі Козак доводив Путіну не з моральної, а зі стратегічної точки зору, що вторгнення в Україну обернеться катастрофою, хоча і не знав, що саме планує Путін — обмежену операцію із захоплення Донбасу чи повномасштабну війну.
Після закінчення засідання Козак залишився один на один з Путіним і продовжував з ним сперечатися.
Виступ Козака вирізали з телетрансляції.
Наприкінці 2025 року він пішов у відставку з усіх посад в АП.
Очікування Кремля щодо підтримки українцями російського вторгнення виявилися безнадійно оптимістичними.
Втім, навіть виходячи з оцінок Москви, проти окупаційної армії могли виступити близько 4 млн войовничо налаштованих патріотів України.
Зібраних Путіним на той момент сил, що стояли на українських кордонах, було явно недостатньо для того, щоб подолати такий опір.
Напад Росії на Україну наочно демонструє, що застосування сили є найнебажанішим способом вирішення проблем.
По-перше, насильство непередбачуване. Спочатку ви можете керуватися наміром застосовувати силу в обмежених масштабах, але варто вам стати на шлях насильства, як подальший перебіг подій стає непередбачуваним.
По-друге, оскільки людям не дано знати майбутнє, насильство завжди тягне за собою непередбачені витрати та складності, а також жорсткість у відповідь.
По-третє, насильство загалом — помилковий метод, особливо у сучасну епоху, коли війна відбувається у прямому ефірі і приховати військові злочини принципово неможливо.
Цими питаннями має займатися все людство, якщо має намір вижити.
Ось така путня та трампня, малята, гарненькі хлопчики та прекрасні дівчата.
Нет комментариев