Бунт Європи проти Рютте та параліч управління НАТО
У європейських дипломатичних колах зростає відкрите обурення діями генсека НАТО Марка Рютте. Його позицію колеги характеризують як «політичну сліпоту» або навіть свідомий саботаж. Рютте категорично відмовляється визнавати факт глибокого розколу з Вашингтоном і наполягає на збереженні колишньої структури управління, що фактично унеможливлює прийняття будь-яких рішень.
Французькі та східноєвропейські чиновники у люті від того, що генсек блокує офіційний старт переговорів щодо створення автономної європейської системи безпеки. Вони відкрито звинувачують його у спробі зберегти обличчя альянсу ціною реальної безпеки континенту.
Джерела серед дипломатів не соромляться у висловлюваннях. Альянс розвалюється на очах. США остаточно перейшли до політики відкритого шантажу, вимагаючи неможливого в обмін на примарні гарантії. У Брюсселі паніка змінюється холодним прагматизмом. Євросоюз гарячково намагається зібрати власну військову машину, розуміючи, що американські супутники та логістика можуть бути відключені за першим клацанням з Білого дому.
Факти.
— Альянс фактично мертвий, оскільки внутрішні суперечності заблокували будь-яку можливість ухвалення рішень.
— Вашингтон де-факто вже вийшов з гри, залишивши союзників перед обличчям екзистенційної загрози.
— Європа змушена визнати, що стратегічна автономія тепер є не примхою Парижа, а єдиним способом виживання.
— Європейські лідери та представники оборонних відомств вже готуються до виходу США з НАТО, — повідомляє POLITICO з посиланням на джерела серед європейських чиновників і дипломатів.
— «НАТО паралізовано — вони навіть не можуть проводити зустрічі. Досить очевидно, що НАТО вже розвалюється. Ми не можемо чекати, поки альянс повністю загине», — заявив європейський дипломат.
— Загалом Євросоюз зараз активізував підготовку власних оборонних планів і створення власної оборонної архітектури без урахування можливої допомоги США, яка зараз стає дедалі більш сумнівною.
— В основу ляже проєкт «Європейського оборонного союзу», який матиме власний бюджет і незалежне від штаб-квартири НАТО командування.
— Франція активно просуває ідею створення «ядерної парасольки» європейського масштабу спільно з Великою Британією, що викликає палкі суперечки щодо лідерства в новому блоці.
— Обговорюється питання обходу правила одностайного прийняття рішень для забезпечення оперативного розгортання загальноєвропейських сил швидкого реагування.
— Україна в цій новій конфігурації перетворюється з прохача на ключового донора безпеки, що володіє єдиною боєздатною армією на континенті.
Європейський Союз не просто розглядає участь України, він фактично вбудовує її в генетичний код своєї нової оборонної стратегії. В умовах, коли старі трансатлантичні гарантії тануть на очах, Брюссель перестав сприймати Київ як зовнішнього прохача і перейшов до формату глибокої індустріальної інтеграції.
Станом на квітень 2026 року Україна перетворилася на ключовий елемент програми EDIP, яка спрямована на створення автономної військової машини Європи.
— Українські підприємства тепер мають доступ до прямого фінансування із загальних фондів ЄС нарівні з компаніями з Франції чи Німеччини.
— Спільні проєкти зосереджені на масовому виробництві високотехнологічних систем, включаючи далекобійні дрони та комплекси радіоелектронної боротьби.
— Європейська комісія запровадила принцип пріоритетності закупівель, який стимулює Київ обирати саме європейських постачальників в обмін на масштабні довгострокові інвестиції.
Механізми створення нового союзу.
Той самий новий оборонний союз, про який пишуть західні ЗМІ, будується шляхом обходу звичних бюрократичних тупиків.
Щоб нейтралізувати внутрішні вето, лідери ЄС дедалі частіше використовують формат розширеної співпраці, що дозволяє групі країн рухатися вперед без одностайного схвалення.
НАТО — це таке НАТО…
Ой вей.
Немає нічого таємного, що рано чи пізно не стане очевидним: вони самі все напишуть і самі у всьому зізнаються.
Путін: «Якими інструментами володіє офіцер КДБ? Підкуп, шантаж і провокація».
Потроху складаються пазли, чому Росія на стику 2021/2022 стала така борза, що вважала себе третім полюсом світу, агресивно напала на Україну і думала про розподіл світу.
Латвійське видання BS — Baltic Sentinel розібрало свіжі мемуари Єнса Столтенберга — колишнього генсека НАТО і дійшло до цікавих висновків.
Мемуари Єнса Столтенберга «Під моїм керівництвом: на чолі НАТО в часи війни» (On My Watch: Leading NATO in a Time of War) — це об’ємна 1000-сторінкова книга, що описує десятиліття роботи — 2014–2024. У ній екс-генсек ділиться закулісними деталями переговорів, зустрічами та бесідами зі світовими лідерами, включно з Путіним і Лавровим, та поглядом на ескалацію конфліктів.
Книга вийшла в Європі восени 2025 року і доступна на Amazon.com.
Був готовий «здати» країни Балтії: шокуючі зізнання Столтенберга в мемуарах — Baltic Sentinel.
Колишній генсек НАТО Єнс Столтенберг у своїх мемуарах «On My Watch: Leading NATO in a Time of War» зробив сенсаційні одкровення, визнавши, що напередодні повномасштабного вторгнення РФ в Україну таємно обговорював із Сергієм Лавровим створення «буферної зони» між Росією та Альянсом — крок, який міг кардинально послабити східний фланг НАТО.
Таємні переговори та зрада союзників.
Столтенберг згадує: восени 2021 року він зустрівся з Лавровим і запропонував розглянути російську ідею відведення військ НАТО до кордонів 1997 року. Це безпосередньо зачіпало країни Східної Європи, включаючи вразливу Балтію, фактично залишаючи їх без захисту Альянсу. Ці переговори трималися в найсуворішому секреті від Польщі та Прибалтики — найбільш вразливих союзників, чиї протести генсек проігнорував, незважаючи на свіжу пам'ять про анексію Криму у 2014-му.
Одночасно США в жовтні 2021-го чітко попереджали про підготовку російського вторгнення, але Франція і Німеччина визнали сигнали перебільшеними, наполягаючи на «деескалації за будь-яку ціну». Розкол в Альянсі був очевидним.
Відмова Зеленському в критичну годину.
Ще один удар: на початку повномасштабної війни Столтенберг відмовив Володимиру Зеленському в посиленні ППО, прямо заявивши «я сказав йому «ні» в його скрутну годину».
Це рішення могло коштувати Україні життєво важливого захисту в перші, найбільш вразливі дні.
Крах ультиматуму Москви.
Переговори драматично провалилися на засіданні Росія–НАТО в січні 2022-го: Москва висунула ультиматум «приймайте як є або йдіть», відкинувши будь-які компроміси. Столтенберг пізніше пояснив свою наполегливість у діалозі впливом батька — норвезького дипломата, вірного прихильника переговорів із СРСР в епоху Холодної війни.
Мемуари Столтенберга розкривають глибоку вразливість НАТО перед обличчям російської агресії: таємні поступки Балтії, внутрішній розлад із Парижем/Берліном, відмова у ППО Києву. Один із можливих висновків — Альянс був на межі капітуляції, балансуючи між деескалацією та виживанням.
Ця мажорна риба, яка уникала сварок і так робила карʼєру — восени 2021 року домовлялась із Сєргєєм Лавровим про те, щоб здати країни Балтії під вплив Росії.
Восени 2021 року він зустрівся з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим. Під час розмови він запропонував обговорити ідею Кремля про створення «буферної зони».
Польща та країни Балтії категорично заперечували проти будь-яких поступок. Проте Генсек НАТО проігнорував їхні побоювання і був готовий повернути архітектуру безпеки до кордонів 1997 року.
Це означало б фактичне роззброєння східного флангу НАТО.
Оце удар в спину маленьким сусідам, які уже пережили етнічні чистки 1940 року, коли вагітних вивозили до Сибіру, а на місце їх привозили всяку там рязанщину у постолах.
А чого Столтенберг вошкався з росіянами?
Його тато Торвальд — був дипломатом та міністром оборони, а ще був знайомий з резидентом радянської розвідки (КДБ) у Норвегії Віктором Грушком.
Син радянського розвідника Олександра Грушка розповідав, що в дитинстві вони з Єнсом Столтенбергом спілкувалися на дачі Столтенбергів, поки їхні батьки-дипломати вечеряли.
У минулорічному інтерв'ю Financial Times малий Столтенберг розказав, про свою юність, коли він уже був активістом норвезьких соцдемів. Саме про слова батька, що з усього радянського посольства варто контактувати лише з «хлопцями з КДБ», оскільки лише вони мають хоч якийсь вплив. Водночас батько радив йому погоджувати кожну зустріч із спецслужбами Норвегії.
У своїх мемуарах уже сивочолий син розказує, що у серпні 2021 сам запропонував Лаврову буферну зону попри спротив Росії.
Цитати BS:
«Мемуари Столтенберга також чіткіше демонструють прихильне ставлення норвезької еліти — а в цьому випадку Лейбористської партії, включаючи як батька, так і сина — до діалогу з Росією. Єнс Столтенберг неодноразово наголошував, що його батько закликав до підтримки діалогу з Росією навіть за обставин, коли більшість союзників відмовилися від цієї ідеї.
Син, у свою чергу, з гордістю пише про те, як йому вдалося просувати продовження діалогу з росіянами в рамках НАТО навіть після анексії Криму, на відміну від наполягання Зеленського на більш сміливій військовій допомозі. З цього питання він пізніше змінив свою позицію та почав закликати союзників надати більше військової допомоги.
Для Столтенбергів діалог з Росією був ознакою сили, а не слабкості. І в цьому сенсі норвежець не обов'язково був особливо комфортним Генеральним секретарем країн Балтії».
Кінець цитати.
Далі висновки авторів статті такі, теж цікаві:
«Можливо, готовність Столтенберга у 2021 році запропонувати Лаврову обговорення виведення сил НАТО зі східних регіонів також пояснюється тим фактом, що Сполучені Штати невдовзі після цього публічно оголосили про свою готовність також обговорити питання розміщення військ. Цей початковий крок, можливо, був узгоджений між Генеральним секретарем та американцями. У будь-якому разі, це був вкрай незручний епізод для країн Балтії.
Прикордонна держава Норвегія не постраждала б, оскільки вона приєдналася до альянсу до того року. Можна логічно запитати, чи зробив би Столтенберг таку пропозицію, якби вона торкнулася і його власної країни, особливо якби він мав намір після відставки з посади Генерального секретаря продовжувати активну політичну діяльність на батьківщині?
Короткі розмови з естонськими дипломатами підтверджують, що Столтенберг справді намагався порушити це питання за спинами східних кордонів НАТО. У січні було скликано Раду НАТО-Росія в надії, що там стануть зрозумілими конструктивні наміри Росії, але росіяни натомість пам'ятно заявили, що їхня пропозиція — це не меню, з якого можна вибрати відповідні пункти, а пропозиція «або бери, або ні».
Кінець цитати.
Перше, якби Україна таки впала за три дні — Росія хутко проковтнула би країни Балтії, а окремі гламурні політики зробили вигляд, що так і треба. Просто є така машина часу, яка віднесла в 1997 рік.
Друге, лицемірніть окремих політиків не просто вражає.
Тут один норвезький мажор прогнувся під Лаврова.
Другий — Турб'єрн Ягланн так шпілився забороненим сексом на островах Епштейна, що допоміг РФ уникнути покарання за 2014 рік. А далі ось недавно хотів собі вкоротити віку, коли у файлах знайшли купу відео і фото з ним та дітьми у джакузі його дружка Джеффрі Епштейна.
Так розумієш, як працювала путінська Росія і продовжує діяти — читай КДБ — і чому в неї тривалий час все виходило і продовжує виходити.
Один продався за бутерброд.
Інший за незаконне шпілі-вілі з дітьми.
Третій — щоб стати президентом США.
Перший вершник — Чума/Ковид.
Другий вершник — Війна.
Третій вершник — Голод.
Четвертий вершник — Смерть.
Ось така трампня та путня, малята, гарненькі хлопчики та прекрасні дівчата.
Проміжний підсумок війни проти Ірану.
1. У стрічках пишуть про «удари й атаки», але реальний зсув у іншому: попередження рівня 4 для Іраку на найближчі 24–48 годин, це не формальність, це момент, коли очікують розширення конфлікту за межі однієї країни, і такі сигнали майже завжди з’являються безпосередньо перед новою фазою війни, а не після неї.
2. Формулювання «віддалена робота для банків у Парижі та Берліні» виглядає як обережність, але фактично це реакція на прямі загрози, і коли фінансові структури починають переходити в захисний режим, це означає, що ризик виходить за межі регіону і починає тиснути на глобальні системи, включаючи фінансові.
3. Найтихіший удар не по фронту: знищення недобудованого мосту — це не про поточну логістику, це про майбутнє, коли б'ють не по тому, що працює зараз, а по тому, що мало б посилити країну пізніше, і це стратегія на виснаження, а не на швидкий результат.
4. У новинах миготять попередження розвідок про те, що «половина пускових установок ракет все ще в робочому стані», і це руйнує трампівську картину «ослаблення», тому що навіть після п'яти тижнів ударів зберігається потенціал для продовження, плюс тисячі дронів, і це означає, що ресурс війни в Ірану ще далеко не вичерпано.
5. Найжорсткіший сигнал надходить із політики: одразу кілька країн блокують в Організації Об'єднаних Націй силовий сценарій щодо Ормузької протоки, і це глухий кут, де домовитися не можуть, а силою діяти теж, і саме такі точки створюють затяжні конфлікти, які не закінчуються швидко, як брехливи трампи обіцяють у заголовках ЗМІ.
6. У підсумку ця війна запам’ятається тим, що вже першого дня США розбомбили школу для дівчаток і спільно з Ізраїлем знищили не лише вище керівництво Ірану, а й тисячі мирних жителів цієї країни, яким зовсім недавно обіцяли падіння режиму та демократію.
Кілька поколінь ошуканих іранців будуть люто ненавидіти і США, і Ізраїль, причому незалежно від політичного режиму в країні.
Наслідки економічної кризи, спричиненої діями США, Ізраїлю та Ірану, весь світ відчуватиме найближчі роки.
7. The New York Times: Президент Франції Еммануель Макрон у четвер різко відповів Трампу, заявивши, що мінливі заяви Трампа щодо війни в Ірані є несерйозними, а його гнів щодо НАТО — контрпродуктивним.
«Коли ви підписали договір, коли ви взяли на себе зобов’язання щодо альянсу, коли ви вважаєте, що важливо захищати безпеку своїх союзників — або принаймні своїх партнерів — ви дотримуєтеся зобов’язань, які ви підписали, а не коментуєте їх щоранку», — заявив Макрон.
Французькі та східноєвропейські чиновники у люті від того, що генсек блокує офіційний старт переговорів щодо створення автономної європейської системи безпеки. Вони відкрито звинувачують його у спробі зберегти обличчя альянсу ціною реальної безпеки континенту.
Джерела серед дипломатів не соромляться у висловлюваннях. Альянс розвалюється на очах. США остаточно перейшли до політики відкритого шантажу, вимагаючи неможливого в обмін на примарні гарантії. У Брюсселі паніка змінюється холодним прагматизмом. Євросоюз гарячково намагається зібрати власну військову машину, розуміючи, що американські супутники та логістика можуть бути відключені за першим клацанням з Білого дому.
Факти.
— Альянс фактично мертвий, оскільки внутрішні суперечності заблокували будь-яку можливість ухвалення рішень.
— Вашингтон де-факто вже вийшов з гри, залишивши союзників перед обличчям екзистенційної загрози.
— Європа змушена визнати, що стратегічна автономія тепер є не примхою Парижа, а єдиним способом виживання.
— Європейські лідери та представники оборонних відомств вже готуються до виходу США з НАТО, — повідомляє POLITICO з посиланням на джерела серед європейських чиновників і дипломатів.
— «НАТО паралізовано — вони навіть не можуть проводити зустрічі. Досить очевидно, що НАТО вже розвалюється. Ми не можемо чекати, поки альянс повністю загине», — заявив європейський дипломат.
— Загалом Євросоюз зараз активізував підготовку власних оборонних планів і створення власної оборонної архітектури без урахування можливої допомоги США, яка зараз стає дедалі більш сумнівною.
— В основу ляже проєкт «Європейського оборонного союзу», який матиме власний бюджет і незалежне від штаб-квартири НАТО командування.
— Франція активно просуває ідею створення «ядерної парасольки» європейського масштабу спільно з Великою Британією, що викликає палкі суперечки щодо лідерства в новому блоці.
— Обговорюється питання обходу правила одностайного прийняття рішень для забезпечення оперативного розгортання загальноєвропейських сил швидкого реагування.
— Україна в цій новій конфігурації перетворюється з прохача на ключового донора безпеки, що володіє єдиною боєздатною армією на континенті.
Європейський Союз не просто розглядає участь України, він фактично вбудовує її в генетичний код своєї нової оборонної стратегії. В умовах, коли старі трансатлантичні гарантії тануть на очах, Брюссель перестав сприймати Київ як зовнішнього прохача і перейшов до формату глибокої індустріальної інтеграції.
Станом на квітень 2026 року Україна перетворилася на ключовий елемент програми EDIP, яка спрямована на створення автономної військової машини Європи.
— Українські підприємства тепер мають доступ до прямого фінансування із загальних фондів ЄС нарівні з компаніями з Франції чи Німеччини.
— Спільні проєкти зосереджені на масовому виробництві високотехнологічних систем, включаючи далекобійні дрони та комплекси радіоелектронної боротьби.
— Європейська комісія запровадила принцип пріоритетності закупівель, який стимулює Київ обирати саме європейських постачальників в обмін на масштабні довгострокові інвестиції.
Механізми створення нового союзу.
Той самий новий оборонний союз, про який пишуть західні ЗМІ, будується шляхом обходу звичних бюрократичних тупиків.
Щоб нейтралізувати внутрішні вето, лідери ЄС дедалі частіше використовують формат розширеної співпраці, що дозволяє групі країн рухатися вперед без одностайного схвалення.
НАТО — це таке НАТО…
Ой вей.
Немає нічого таємного, що рано чи пізно не стане очевидним: вони самі все напишуть і самі у всьому зізнаються.
Путін: «Якими інструментами володіє офіцер КДБ? Підкуп, шантаж і провокація».
Потроху складаються пазли, чому Росія на стику 2021/2022 стала така борза, що вважала себе третім полюсом світу, агресивно напала на Україну і думала про розподіл світу.
Латвійське видання BS — Baltic Sentinel розібрало свіжі мемуари Єнса Столтенберга — колишнього генсека НАТО і дійшло до цікавих висновків.
Мемуари Єнса Столтенберга «Під моїм керівництвом: на чолі НАТО в часи війни» (On My Watch: Leading NATO in a Time of War) — це об’ємна 1000-сторінкова книга, що описує десятиліття роботи — 2014–2024. У ній екс-генсек ділиться закулісними деталями переговорів, зустрічами та бесідами зі світовими лідерами, включно з Путіним і Лавровим, та поглядом на ескалацію конфліктів.
Книга вийшла в Європі восени 2025 року і доступна на Amazon.com.
Був готовий «здати» країни Балтії: шокуючі зізнання Столтенберга в мемуарах — Baltic Sentinel.
Колишній генсек НАТО Єнс Столтенберг у своїх мемуарах «On My Watch: Leading NATO in a Time of War» зробив сенсаційні одкровення, визнавши, що напередодні повномасштабного вторгнення РФ в Україну таємно обговорював із Сергієм Лавровим створення «буферної зони» між Росією та Альянсом — крок, який міг кардинально послабити східний фланг НАТО.
Таємні переговори та зрада союзників.
Столтенберг згадує: восени 2021 року він зустрівся з Лавровим і запропонував розглянути російську ідею відведення військ НАТО до кордонів 1997 року. Це безпосередньо зачіпало країни Східної Європи, включаючи вразливу Балтію, фактично залишаючи їх без захисту Альянсу. Ці переговори трималися в найсуворішому секреті від Польщі та Прибалтики — найбільш вразливих союзників, чиї протести генсек проігнорував, незважаючи на свіжу пам'ять про анексію Криму у 2014-му.
Одночасно США в жовтні 2021-го чітко попереджали про підготовку російського вторгнення, але Франція і Німеччина визнали сигнали перебільшеними, наполягаючи на «деескалації за будь-яку ціну». Розкол в Альянсі був очевидним.
Відмова Зеленському в критичну годину.
Ще один удар: на початку повномасштабної війни Столтенберг відмовив Володимиру Зеленському в посиленні ППО, прямо заявивши «я сказав йому «ні» в його скрутну годину».
Це рішення могло коштувати Україні життєво важливого захисту в перші, найбільш вразливі дні.
Крах ультиматуму Москви.
Переговори драматично провалилися на засіданні Росія–НАТО в січні 2022-го: Москва висунула ультиматум «приймайте як є або йдіть», відкинувши будь-які компроміси. Столтенберг пізніше пояснив свою наполегливість у діалозі впливом батька — норвезького дипломата, вірного прихильника переговорів із СРСР в епоху Холодної війни.
Мемуари Столтенберга розкривають глибоку вразливість НАТО перед обличчям російської агресії: таємні поступки Балтії, внутрішній розлад із Парижем/Берліном, відмова у ППО Києву. Один із можливих висновків — Альянс був на межі капітуляції, балансуючи між деескалацією та виживанням.
Ця мажорна риба, яка уникала сварок і так робила карʼєру — восени 2021 року домовлялась із Сєргєєм Лавровим про те, щоб здати країни Балтії під вплив Росії.
Восени 2021 року він зустрівся з міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим. Під час розмови він запропонував обговорити ідею Кремля про створення «буферної зони».
Польща та країни Балтії категорично заперечували проти будь-яких поступок. Проте Генсек НАТО проігнорував їхні побоювання і був готовий повернути архітектуру безпеки до кордонів 1997 року.
Це означало б фактичне роззброєння східного флангу НАТО.
Оце удар в спину маленьким сусідам, які уже пережили етнічні чистки 1940 року, коли вагітних вивозили до Сибіру, а на місце їх привозили всяку там рязанщину у постолах.
А чого Столтенберг вошкався з росіянами?
Його тато Торвальд — був дипломатом та міністром оборони, а ще був знайомий з резидентом радянської розвідки (КДБ) у Норвегії Віктором Грушком.
Син радянського розвідника Олександра Грушка розповідав, що в дитинстві вони з Єнсом Столтенбергом спілкувалися на дачі Столтенбергів, поки їхні батьки-дипломати вечеряли.
У минулорічному інтерв'ю Financial Times малий Столтенберг розказав, про свою юність, коли він уже був активістом норвезьких соцдемів. Саме про слова батька, що з усього радянського посольства варто контактувати лише з «хлопцями з КДБ», оскільки лише вони мають хоч якийсь вплив. Водночас батько радив йому погоджувати кожну зустріч із спецслужбами Норвегії.
У своїх мемуарах уже сивочолий син розказує, що у серпні 2021 сам запропонував Лаврову буферну зону попри спротив Росії.
Цитати BS:
«Мемуари Столтенберга також чіткіше демонструють прихильне ставлення норвезької еліти — а в цьому випадку Лейбористської партії, включаючи як батька, так і сина — до діалогу з Росією. Єнс Столтенберг неодноразово наголошував, що його батько закликав до підтримки діалогу з Росією навіть за обставин, коли більшість союзників відмовилися від цієї ідеї.
Син, у свою чергу, з гордістю пише про те, як йому вдалося просувати продовження діалогу з росіянами в рамках НАТО навіть після анексії Криму, на відміну від наполягання Зеленського на більш сміливій військовій допомозі. З цього питання він пізніше змінив свою позицію та почав закликати союзників надати більше військової допомоги.
Для Столтенбергів діалог з Росією був ознакою сили, а не слабкості. І в цьому сенсі норвежець не обов'язково був особливо комфортним Генеральним секретарем країн Балтії».
Кінець цитати.
Далі висновки авторів статті такі, теж цікаві:
«Можливо, готовність Столтенберга у 2021 році запропонувати Лаврову обговорення виведення сил НАТО зі східних регіонів також пояснюється тим фактом, що Сполучені Штати невдовзі після цього публічно оголосили про свою готовність також обговорити питання розміщення військ. Цей початковий крок, можливо, був узгоджений між Генеральним секретарем та американцями. У будь-якому разі, це був вкрай незручний епізод для країн Балтії.
Прикордонна держава Норвегія не постраждала б, оскільки вона приєдналася до альянсу до того року. Можна логічно запитати, чи зробив би Столтенберг таку пропозицію, якби вона торкнулася і його власної країни, особливо якби він мав намір після відставки з посади Генерального секретаря продовжувати активну політичну діяльність на батьківщині?
Короткі розмови з естонськими дипломатами підтверджують, що Столтенберг справді намагався порушити це питання за спинами східних кордонів НАТО. У січні було скликано Раду НАТО-Росія в надії, що там стануть зрозумілими конструктивні наміри Росії, але росіяни натомість пам'ятно заявили, що їхня пропозиція — це не меню, з якого можна вибрати відповідні пункти, а пропозиція «або бери, або ні».
Кінець цитати.
Перше, якби Україна таки впала за три дні — Росія хутко проковтнула би країни Балтії, а окремі гламурні політики зробили вигляд, що так і треба. Просто є така машина часу, яка віднесла в 1997 рік.
Друге, лицемірніть окремих політиків не просто вражає.
Тут один норвезький мажор прогнувся під Лаврова.
Другий — Турб'єрн Ягланн так шпілився забороненим сексом на островах Епштейна, що допоміг РФ уникнути покарання за 2014 рік. А далі ось недавно хотів собі вкоротити віку, коли у файлах знайшли купу відео і фото з ним та дітьми у джакузі його дружка Джеффрі Епштейна.
Так розумієш, як працювала путінська Росія і продовжує діяти — читай КДБ — і чому в неї тривалий час все виходило і продовжує виходити.
Один продався за бутерброд.
Інший за незаконне шпілі-вілі з дітьми.
Третій — щоб стати президентом США.
Перший вершник — Чума/Ковид.
Другий вершник — Війна.
Третій вершник — Голод.
Четвертий вершник — Смерть.
Ось така трампня та путня, малята, гарненькі хлопчики та прекрасні дівчата.
Проміжний підсумок війни проти Ірану.
1. У стрічках пишуть про «удари й атаки», але реальний зсув у іншому: попередження рівня 4 для Іраку на найближчі 24–48 годин, це не формальність, це момент, коли очікують розширення конфлікту за межі однієї країни, і такі сигнали майже завжди з’являються безпосередньо перед новою фазою війни, а не після неї.
2. Формулювання «віддалена робота для банків у Парижі та Берліні» виглядає як обережність, але фактично це реакція на прямі загрози, і коли фінансові структури починають переходити в захисний режим, це означає, що ризик виходить за межі регіону і починає тиснути на глобальні системи, включаючи фінансові.
3. Найтихіший удар не по фронту: знищення недобудованого мосту — це не про поточну логістику, це про майбутнє, коли б'ють не по тому, що працює зараз, а по тому, що мало б посилити країну пізніше, і це стратегія на виснаження, а не на швидкий результат.
4. У новинах миготять попередження розвідок про те, що «половина пускових установок ракет все ще в робочому стані», і це руйнує трампівську картину «ослаблення», тому що навіть після п'яти тижнів ударів зберігається потенціал для продовження, плюс тисячі дронів, і це означає, що ресурс війни в Ірану ще далеко не вичерпано.
5. Найжорсткіший сигнал надходить із політики: одразу кілька країн блокують в Організації Об'єднаних Націй силовий сценарій щодо Ормузької протоки, і це глухий кут, де домовитися не можуть, а силою діяти теж, і саме такі точки створюють затяжні конфлікти, які не закінчуються швидко, як брехливи трампи обіцяють у заголовках ЗМІ.
6. У підсумку ця війна запам’ятається тим, що вже першого дня США розбомбили школу для дівчаток і спільно з Ізраїлем знищили не лише вище керівництво Ірану, а й тисячі мирних жителів цієї країни, яким зовсім недавно обіцяли падіння режиму та демократію.
Кілька поколінь ошуканих іранців будуть люто ненавидіти і США, і Ізраїль, причому незалежно від політичного режиму в країні.
Наслідки економічної кризи, спричиненої діями США, Ізраїлю та Ірану, весь світ відчуватиме найближчі роки.
7. The New York Times: Президент Франції Еммануель Макрон у четвер різко відповів Трампу, заявивши, що мінливі заяви Трампа щодо війни в Ірані є несерйозними, а його гнів щодо НАТО — контрпродуктивним.
«Коли ви підписали договір, коли ви взяли на себе зобов’язання щодо альянсу, коли ви вважаєте, що важливо захищати безпеку своїх союзників — або принаймні своїх партнерів — ви дотримуєтеся зобов’язань, які ви підписали, а не коментуєте їх щоранку», — заявив Макрон.
Нет комментариев