Будинок із химерами: як архітектор сам собі збудував бетонні джунглі

Уявіть Київ початку ХХ століття. Ви — один із найвідоміших архітекторів міста, їздите автомобілем, полюєте, цікавитеся авіацією, подорожуєте й мрієте про Африку.
А потім купуєте ділянку на схилі Кловського плато — у місці, де будувати, здавалося б, просто неможливо.

Саме так Владислав Городецький вирішив звести будинок, який мав стати його власним шедевром.

Його будинок на Банковій, 10 будували у 1901–1903 роках. Через складний рельєф споруда має три поверхи з боку Банкової та цілих шість — із боку площі Франка. Для свого часу це було не просто сміливе архітектурне рішення, а справжній інженерний виклик.

Городецький задумав будинок як прибутковий. Він оселився в одній із найбільших квартир площею близько 380 квадратних метрів, а решту приміщень здавав в оренду. У будинку передбачили навіть такі зручності, як винний льох, приміщення для дров, стайню, сарай для екіпажу, кімнату кучера та корівник.

Так, корівник. Архітектор хотів мати свіже молоко просто у власному домі.
Але головною особливістю будинку став його фантастичний декор.
На фасаді оселилися слони, носороги, жаби, ящірки, змії, крокодили, антилопи, морські чудовиська та русалки. Слонячі голови стали водостоками, а вся будівля перетворилася на кам’яний і бетонний світ, якого Київ до того не бачив.

Скульптурне оформлення створив італійський майстер Еліо Саля — близький приятель Городецького. На його роботи вплинули мисливські захоплення архітектора та його подорожі. Усередині будинку також були мисливські трофеї, роги, черепи, екзотичні мотиви й декоративні елементи у вигляді морських істот.

Сам Городецький був надзвичайно колоритною людиною. Він здійснював мисливські експедиції на Кавказ, у Середню Азію та на Алтай, а найбільш відомою стала його подорож до Африки. Архітектор полював у Кенії, побував неподалік Кіліманджаро, привіз звідти трофеї й у 1914 році видав власноруч оформлену книгу «У джунглях Африки. Щоденник мисливця».

У Києві він також був одним із людей, які цікавилися першими автомобілями та авіацією. Городецький товаришував з Ігорем Сікорським і стежив за польотами перших авіаторів. Існують навіть відомі історії про його поїздки містом із мавпочкою на плечі, хоча такі епізоди краще сприймати як міські перекази, а не як беззаперечно підтверджений факт.

Попри розкіш і славу, довго володіти своїм будинком Городецький не зміг. У 1913 році він продав його. Після революції споруду націоналізували, квартири перетворили на комунальні, а згодом тут розміщувалися різні радянські установи.
У 1920 році Городецький залишив Київ. Спочатку працював у Польщі, а з 1928 року жив у Тегерані, де став головним архітектором Синдикату з будівництва перських залізниць. Там він проєктував вокзал, готель, театр і палац для шаха. Помер Владислав Городецький у Тегерані 3 січня 1930 року.

До речі, популярна легенда стверджує, що Будинок із химерами Городецький звів на знак жалоби за дочкою, яка нібито потонула. Але ця історія не відповідає дійсності: київський туристичний довідник зазначає, що архітектор просто втілив у декорі свою пристрасть до полювання та екзотики.

Сьогодні Будинок із химерами — одна з найвідоміших пам’яток Києва та яскравий приклад декоративного модерну. Після реставрації він використовується як державна резиденція для офіційних і дипломатичних заходів.

І, мабуть, це один із небагатьох будинків у світі, де слони на фасаді не просто прикрашають стіни, а ще й відводять дощову воду.