Уява Лема та її обмеження. Частина І


Доповідь для мультижанрового простору актуальної культури «LEMinarium», прочитана у Львові 30-го березня 2017-го року в Мистецькому об’єднанні «Дзига».

Про уяву будь-кого варто говорити лише тоді, коли така уява спромоглася на неординарні досягнення. Саме такою була уява польського фантаста Станіслава Лема.

В більшості творів Лем розвивав ідеї, які розвивали інші фантасти його часу. Але є такі, які містять ідеї, які іншими фантастами не розвивалися. З усіх творів Лема найцікавіше виділити такі, які мають оригінальні ідеї, несхожі на ідеї інших фантастів.

Твори Лема з оригінальними цивілізаційними ідеями

Я би виділив такі твори — «Едем» (1959), «Повернення з зірок» (1961), «Солярис» (1961), «Непереможений» (1964) та «Голем XIV» (1981).

Якщо уважно подивитися, то ці твори побудовані на різних онтологіях розвитку цивілізацій: онтологія інформаційно-смислового управління суспільством, де є запрограмовані соціальні групи та тотальний контроль над інформацією, а управляючий центр прихований, тобто публічно заперечує власну функцію управління («Едем»), онтологія соціальної реальності на основі психічної деконструкції (дезагресування) людства («Повернення з зірок»), онтологія розумної планети як варіант субстанціоналізованої в планетному океані ноосфери («Солярис»), мережева онтологія мобільних роботів («Непереможений») та онтологія штучного інтелекту як основа можливої цивілізаційної революції людства («Голем XIV»).

Але найбільшим досягненням Лема в плані уяви та цивілізаційної рефлексії є звичайно «Сума технології» (1964), яку в російській та українській мовах дуже часто невірно перекладають як «Сума технологій».
Правильність перекладу диктується алітерацією, яку використав автор, уподібнюючи назву свого твору до назви трактату «Сума теології» Фоми Аквінського. Порівняйте польською «Summa theologiae» та «Summa technologiae».

Грандіозність замислу Лема подібна до грандіозності замислу Фоми Аквінського. Якщо Аквінат викладає всі основні богословські вчення свого часу і таким чином фундує християнську цивілізацію, то Лем викладає основні науково-технологічні футуроконцепти свого часу і фундує технологічну цивілізацію.
Сама назва та замисел «Суми технології» містять декілька інновацій, здійснених Лемом.

1. Лем розглядає не науку як фундамент людської цивілізації, а саме технологію, оскільки лише вона має властивості ефектора, тобто здійснює вплив на зовнішнє по відношенню до себе середовище. Безпосередньо наука таким ефектором не є. Імпліцитно ми можемо зробити висновок, що Лем розглядає як цивілізацію лише те, що значно змінює зовнішнє середовище, а не те (як от наука), що значно змінює цивілізацію самих мислячих істот, які, як показує історія, багато разів відкочувалися у своєму розвитку і навіть припиняли своє існування. Отже технологія опредмечує та узовнюшнює науку, фіксуючи досягнення цивілізації на матеріальному рівні.

2. Лем говорить про технологію, а не про техніку, як говорили в його час. Тобто в час Лема йшлося про НТП (науково-технічний прогрес) та НТР (науково-технічну революцію) — це був домінуючий дискурс. Уявлення про процесність техніки як технологію стає домінуючим дискурсом вже після 80-их років ХХ століття, в тому числі завдяки новому дискурсу Лема.

3. Лем розглядає технологію як головну орієнтацію цивілізації, яка може бути осмислена з точки зору суті та можливих наслідків для людства, тобто не тільки фундує, але і футурологічно орієнтує людство в технології. Явно протиставляючи одну фундацію (трансцендентну — теологія) іншій фундації (іманентній — технологія) Лем по суті здійснює важливий акт цивілізаційної рефлексії: зміну світоглядних орієнтацій, мислительних установок та мотиваційних настанов людства: від релігії до науки, і від науки до технології.

4. Лем використовує такий же підхід, як свого часу Фома Аквінський — короткий огляд основних концепцій цивілізаційного спрямування, спробу їх узагальнення та застосування загальних установок як футурологічної орієнтації для людства. Тобто «Сума» водночас означає компендіум (скорочений виклад основних конепцій), філософію (узагальнення та осмислення загальних установок), органон (метод, інструмент) та імператив (орієнтація та повеління).

Новаторський характер «Суми технології» полягає у виборі основних смислових рамок тексту, які були на вістрі епохи:

1) вперше настільки яскраво був застосований конструктивістський підхід — як до науки (де теорія розглядалася як модель), так і до цивілізаційного моделювання (це був один з напрямків сучасного для Лема постмодернізму, який не став у цій філософії домінуючим) — Лем один з перших конструктивістів;

2) вперше настільки масштабно у дослідження було покладено як глобальну рамку не якусь окрему цивілізацію (Китай, Індію, Західну цивілізацію чи навіть християнську цивілізацію загалом), а рамку цивілізації людства безвідносно до його поділу на нації, окремі локальні цивілізації чи навіть світові релігійні спільноти — Лем один з перших техно-глобалістів та попередник цивілізаційної антропології; 3) вперше для моделювання розвитку людства було застосовано підхід цивілізаційного моделювання на основі базових діяльністних установок (на технологізацію), а не мислительних установок (на наукове знання) — Лем один з перших конструктивних технофутурологів людства в цілому.

Тепер давайте поглянемо на основні ідеї «Суми технології».

Ідеї та концепції «Суми технології»

Спробуємо здійснити онтолого-цивілізаційну реконструкцію ідей «Суми технології».

Лем робить розрізнення пізнавальних та прогностичних моделей, а також викремлення імітаційних моделей як чисто конструктивістський хід мислення.

Лем здійснює прогноз вичерпаності наукової експансії знань — кожна нова відповідь породжує десяток нових питань — цей процес триває лише до певної межі. За цією межею відповіді більше не породжують питань, бо потребують зміни способу задавання питань.

Концепція ефекторів Лема побудована на здатності здійснювати вплив на зовнішнє середовище: 1) знаряддя, яке не вміє отримувати сигнали; 2) знаряддя, що вміє отримувати сигнали, але не вміє змінювати себе (автомати непрограмовані, автомати програмовані та перепрограмовувані) і окремо системи, що здатні до дресування та навчання (тварини, люди); 3) системи, що здатні під впливом зовнішнього середовища змінювати себе. Тут іде наростання ступенів свободи.

Цікавою є ідея розрізнення біологічної та технологічної еволюції. Технологічна еволюція більш гнучка, зокрема вона здатна зрощувати віддалені гілки і комбінувати різнорідні конструкти.

Лем дає прогноз ембріомеханіки, яка описана у братів Стругацьких — кладеш на ґрунт яйце, а воно розвивається у будинок чи зореліт, споживаючи зовнішні ресурси. Тобто це прогноз самоорганізовуваних машин, про які ми повністю не знаємо, як вони працюють.

Лем вступає в дискусію щодо унікальності землян як космічної цивілізації — тобто намагається проблематизувати та знайти відповідь на питання: чи одні ми у Всесвіті та чому ніхто не вийшов з нами на позаземний контакт.

І тут проявляється перше обмеження уяви Лема, яке було характерне для його епохи. Він транслює уявлення фон Хорнера про межі планетних цивілізацій: «1) повне знищення життя на планеті; 2) знищення тільки високорозвинених істот; 3) психічне або фізичне виродження; 4) втрата інтересу до науки і техніки.»

Навіть в творі «Голем XIV» Лем наполягає на пізнавальній колаптичній астроінженерії, в якій надрозуми зображуються як зірки чи цілі галактики або туманності. Тобто вимога віддаленого космічного спостереження досягнень інших цивілізацій в актуальній реальності для Лема так і лишається непереборною.

Зараз можна стверджувати декілька напрямків мислення, які знаходяться за межами рамок фон Хорнера: 1) життя можливе не тільки на планеті, не тільки в чотиривимірній реальності; 2) знищення високорозвинених біологічних істот, яких замінюють істоти штучного інтелекту, може призводити до зміни матеріальної морфології штучного життя — тобто такі істоти можуть не спостерігатися в матеріальному світі; 2) втрата інтересу до науки і техніки може бути не тільки деградацією, але і розвитком за межі науки і техніки — в сферу псіоніки, в сферу віртуальних світів (тобто за межі космічного дистанційного спостереження матеріальних технологічних досягнень актуального світу).

Зрештою можна піддати сумніву весь підхід до космічної цивілізації. Суть сумніву в тому, що може вияснитися, що будь-які розумні істоти досить недовго розвиваються в чотиривимірному світі, дуже швидко розуміють, що у порожнечі гігантського простору космосу немає чого шукати, знаходять спосіб проникати у гіперпростір, у структурні виміри мікросвіту та макросвіту, у принципово іншовимірні реальності і т.д.

Відтак цивілізації мислячих істот не обов’язково можуть піддаватися віддаленому космічному спостереженню.

В своїй базованій на теоретичній роботі «Теорія структурних рівнів» доповіді «Перспективи освоєння структури» на 50-річчя польоту Юрія Гагаріна, тобто 12 квітня 2011-го року в місті Калуга (Росія) в музеї Космонавтики ім. К.Е.Ціолковського, я говорив буквально таке: «Космос — всього лише очевидна перспектива структурної експансії всередині Світу. Позасвіт — це трансструктурна експансія в іншомірні реальності.
Можливо, експансія в іншомірні реальності дозволить швидше освоїти космос, ніж пілотовані пересування в тривимірному просторі.»

Отже ми можемо піддати сумніву основну орієнтацію часів Лема на космічну цивілізацію. Людство не обов’язково має орієнтуватися лише на космічну цивілізацію. Людство також може орієнтувати на віртуальну цивілізацію та на іншовимірну цивілізацію.

Лем ставить проблему інтелектроніки як іншого напрямку розвитку людської цивілізації. Тобто Лем безпосередньо запитує: «чи є розумна діяльність, що проявляється в техноеволюціі, стійким динамічним процесом, який як завгодно довго зберігає прагнення до необмеженого росту, або ж вона змінюється до такої міри, що втрачає схожість зі своєю початковою формою».

Лем розглядає різні аспекти інтелектроніки — чи можуть автомати управляти, вірувати, відчувати. Лем вважає неможливим повстання машин, оскільки вони будуть дуже відмінні від людей, щоб конкурувати з ними.

Якщо розуміти «Суму технології» як математичну метафору, то чому дорівнює «сума технології»?
На це питання поступово склався відомий нині варіант відповіді — «технологічна сингулярність». Ірвінг Гуд в 1965 припустив появу такої інтелектуальної машини, яка переважає здібності людей. Сам Лем це питання окремо розглянув в своєму творі «Голем XIV» (1981). З того часу багато фантастів використовують цю концепцію. Вернор Віндж в 1993 році цю концепцію довів до нинішнього уявлення про майбутній час (приблизно 2040-й рік), після якого ми принципово не можемо спрогнозувати розвиток людства, як і те, чи буде він технологічним.

В цьому сенсі ми маємо справу з явищем, коли магістральний шлях фантастики пішов за уявленням Лема — сингулярність має технологічне походження, зокрема найбільш імовірно походить від розвитку штучного інтелекту.

Водночас в своїй роботі «Конструктивна футурологія» (з інтернет-книги «Горизонти конструктивізму») «техно-іскінівській» сингулярності я протиставляю: 1) Інфокомунікаційну сингулярність. Ускладнення інформації (знань, уявлень, компетенцій) і зростання комунікаційних можливостей переводять людство на інший рівень роботи з очевидною реальністю через особливе середовище (сьогодні Інтернет — лише прообраз цього середовища), тобто це сингулярність власне людської мережі, а не штучного інтелекту як такого, який може виявитися суттєво обмеженим в можливостях свого надлюдського розвитку; 2) Нанотехнологічну сингулярність. Нанотехнології змінюють світ, практично усуваючи бар'єр між біологічним носієм людини і зовнішніми поки для нього технологіями. Але все це лише варіанти різних технологій сингулярності.

Водночас можливі нетехнологічні сингулярності.

1) Генно-інженерна сингулярність. Генні перетворення принципово змінюють біологічний носій людини, роблячи допустимим досягнення відомих (що заміщають технологічні) і невідомих сьогодні можливостей за допомогою зміненого біологічного носія людини. Поява постлюдини генно-інженерним шляхом: тіло людини стає головною технологією, що заміщає зовнішні технологічні пристосування; 2) Паранормальна сингулярність. У цьому випадку передбачається розвиток мислительних здібностей людини через появу багатопроцесного, телепатичного, екстрасенсорного, психонетичного і т.д. мислення людини, тобто розвиток паранормальних здібностей. Руйнування технологічного тренду цивілізації, перехід основних технологічних досягнень людства усередину прямої реалізації чистим людським мисленням; 3) Контактна сингулярність. Тут передбачається зустріч з неземними (космічними або іншореальностними) цивілізаціями, що пропонують нетехнологічний шлях розвитку (фільм «Аватар»).

Прикінцева ідея Лема про пристосування цивілізацією не середовища до себе, а себе до середовища є дуже своєрідним натяком на ці шляхи цивілізаційного розвитку.

Лем вказує на неможливість досягнути телепатії шляхом біологічної еволюції, бо тоді б вона давала еволюційні переваги і закріпилася як еволюційна перевага. Отже телепатія може бути реалізована як продукт лише технологічної еволюції.

Лем розглядає принципово нову позицію, яка виникає в процесі творення нового порядку, нового світу, нового штучного інтелекту, який себе усвідомлює, як метафізику конструктора та творця.

В цьому контексті Лем говорить про необхідність помірності домагань і про необхідність мовчання у відповідь на задавання «остаточних» питань.

Тут Лем вперше формулює один із прообразів конструктивістських постулатів — якщо реальність конструктивно допустима, то вона актуально можлива. В цьому прообразі він формулює розрізнення: імітологія — це конструкторське мистецтво, що спирається на таку математику, на такі алгоритми, які можна виділити з
Природи, тоді як фантомологія — це втілення в дійсність таких математичних структур, яким в Природі ніщо не відповідає.

Тут Лем формулює питання радикально — чи можна створити штучну дійсність, яка би нічим не відрізнялась від нормальної (в сучасності вона називається константною, а нормальними можуть називатися реальності нормативна та нормувальна). Ця проблема на сучасному етапі сформульована як проблема віртуальної реальності. Але термін «фантоматика» Лема може бути використаний, коли людство впритул наблизиться до технічної реалізації віртуальних світів в актуальності.

Продовження матеріалу читайте тут.

Нет комментариев