Як не стати "корисним ідіотом" і протидіяти інформаційним спецопераціям РФ.
З початку широкомасштабного вторгнення спостерігається різке зростання кількості інформаційних спецоперацій рф проти України. Вони не завжди очевидні і не завжди результативні, адже й ми, українці, навчилися протидіяти противнику на цій ділянці фронту.
Ми, українці, зробили правильні висновки і, в цілому, вдало протидіємо більшості російських ІПСО. По ряду позицій ми успішно зупинили інформаційні атаки, контратакували і розгромили росіян.
Наприклад, нам вдалося значно знизити ефективність мобілізаційних заходів, які росіяни проводили на окупованих територіях Луганської та Донецької областей. Ба більше, внаслідок наших дій суттєво деморалізовано особовий склад 1-го та 2-го АК противника, щонайменше чотири полки було виведено з лінії фронту, а це приблизно 8 тисяч багнетів.
Вдале поєднання ефективних дій наших Сил оборони з належним інформаційним супроводом значно знизило мотивацію російських військовослужбовців до війни проти України. Про якісь конкретні цифри зараз говорити ще зарано, але високий коефіцієнт побічних втрат у лавах противника (дезертирство, самостріли тощо) говорить сам за себе.
На жаль, є декілька тем, де ми відверто «дали в штангу».
По-перше, у нас, як і у 2014-му, забагато «спікерів», які позиціонують себе експертами з усіх військових питань і в гонитві за популярністю просто «зливають» ворогу джерела інформації. Наприклад, ситуацію з «Тюльпаном» під Сєвєродонецьком пам’ятаєте?! Ну для чого було вказувати, що координати самохідного міномета вирахуваного завдяки репортажу російського військового кореспондента?! Джерело інформації, причому надійне, втрачено.
Так само не варто нашим чиновникам давати інформацію з місць вибухів. Вже не раз і не два росіяни коригували свої удари по нашій інфраструктурі за їхніми повідомленнями, однак життя нічому не вчить чиновників. Влада повинна вжити термінових заходів, щоб нейтралізувати зайву активність тих, хто просто піариться на війні.
Більше того, це нонсенс коли представники цивільних урядових структур, зокрема МВС, починають коментувати справи суто військові. Коли, приміром, голова облради повідомляє що наші війська десь там наступають і є такі і отакі втрати, це вже абсурд.
Ми з глибокою повагою ставимося до Національної гвардії, Нацполіції та до інших важливих державних структур, але коментуйте, будь ласка, події, пов’язані із власним функціоналом, з Національною гвардією, Нацполіцією тощо.
На моє переконання, дії ЗСУ повинен коментувати представник ЗСУ. І крапка.
Ще одна наша хиба: інформаційний супровід діяльності територіальної оборони. На першому етапі війни тут взагалі був суцільний позитив: грамотна інформкампанія посприяла залученню до лав ТРО десятків тисяч добровольців. Як бонус, ми зуміли мобілізувати все наше суспільство на активний спротив широкомасштабному вторгненню росіян. Тобто це абсолютно позитивний момент.
Минуло небагато часу і, як за калькою 2014 року, знову з’явилися відео колективних звернень «з фронту», а за ними жіночих протестів в тилу. Пам’ятаєте, у липні 2014-го був масовий вихід підрозділів на Івано-Франківськ, на Волинь?! Одночасно з ними — протести в місцевих громадах. Подивіться, що відбувається нині — збурення знову почалися на заході Україні, а нинішні звернення «з фронту» ніби списані з 2014-го.
Це результат ІПСО росіян, сценарій і ситуація — дзеркальні до 2014 року. Тут ровера роспропагандисти не вигадують. Якщо спрощено, то ця схема має такий вигляд: через завербовану агентуру ведеться робота із цільового «вкидування» дезінформації родичам наших військовослужбовців (включно до конкретного підрозділу), що вони нібито, умовно, «голі-босі», за тим ця інформація розповсюджується в соцмережах.
Ще трохи маніпуляцій з ними і — вуаля, деза потрапляє в поле уваги «корисних ідіотів» чи так званих «лідерів громадської думки». Вони, зі свого боку, поширюючи дану інформацію, сіють паніку серед потрібної росіянам цільової аудиторії — аж до конкретного підрозділу на конкретній ділянці фронту… Далі ми знаємо, що буває. Відтак, якщо не вживати заходів, подібних випадків більшатиме, і вони збігатимуться з активізацією бойових дій.
Тож — будьмо пильні і професійні, тоді перемога буде за нами!
Ми, українці, зробили правильні висновки і, в цілому, вдало протидіємо більшості російських ІПСО. По ряду позицій ми успішно зупинили інформаційні атаки, контратакували і розгромили росіян.
Наприклад, нам вдалося значно знизити ефективність мобілізаційних заходів, які росіяни проводили на окупованих територіях Луганської та Донецької областей. Ба більше, внаслідок наших дій суттєво деморалізовано особовий склад 1-го та 2-го АК противника, щонайменше чотири полки було виведено з лінії фронту, а це приблизно 8 тисяч багнетів.
Вдале поєднання ефективних дій наших Сил оборони з належним інформаційним супроводом значно знизило мотивацію російських військовослужбовців до війни проти України. Про якісь конкретні цифри зараз говорити ще зарано, але високий коефіцієнт побічних втрат у лавах противника (дезертирство, самостріли тощо) говорить сам за себе.
На жаль, є декілька тем, де ми відверто «дали в штангу».
По-перше, у нас, як і у 2014-му, забагато «спікерів», які позиціонують себе експертами з усіх військових питань і в гонитві за популярністю просто «зливають» ворогу джерела інформації. Наприклад, ситуацію з «Тюльпаном» під Сєвєродонецьком пам’ятаєте?! Ну для чого було вказувати, що координати самохідного міномета вирахуваного завдяки репортажу російського військового кореспондента?! Джерело інформації, причому надійне, втрачено.
Так само не варто нашим чиновникам давати інформацію з місць вибухів. Вже не раз і не два росіяни коригували свої удари по нашій інфраструктурі за їхніми повідомленнями, однак життя нічому не вчить чиновників. Влада повинна вжити термінових заходів, щоб нейтралізувати зайву активність тих, хто просто піариться на війні.
Більше того, це нонсенс коли представники цивільних урядових структур, зокрема МВС, починають коментувати справи суто військові. Коли, приміром, голова облради повідомляє що наші війська десь там наступають і є такі і отакі втрати, це вже абсурд.
Ми з глибокою повагою ставимося до Національної гвардії, Нацполіції та до інших важливих державних структур, але коментуйте, будь ласка, події, пов’язані із власним функціоналом, з Національною гвардією, Нацполіцією тощо.
На моє переконання, дії ЗСУ повинен коментувати представник ЗСУ. І крапка.
Ще одна наша хиба: інформаційний супровід діяльності територіальної оборони. На першому етапі війни тут взагалі був суцільний позитив: грамотна інформкампанія посприяла залученню до лав ТРО десятків тисяч добровольців. Як бонус, ми зуміли мобілізувати все наше суспільство на активний спротив широкомасштабному вторгненню росіян. Тобто це абсолютно позитивний момент.
Минуло небагато часу і, як за калькою 2014 року, знову з’явилися відео колективних звернень «з фронту», а за ними жіночих протестів в тилу. Пам’ятаєте, у липні 2014-го був масовий вихід підрозділів на Івано-Франківськ, на Волинь?! Одночасно з ними — протести в місцевих громадах. Подивіться, що відбувається нині — збурення знову почалися на заході Україні, а нинішні звернення «з фронту» ніби списані з 2014-го.
Це результат ІПСО росіян, сценарій і ситуація — дзеркальні до 2014 року. Тут ровера роспропагандисти не вигадують. Якщо спрощено, то ця схема має такий вигляд: через завербовану агентуру ведеться робота із цільового «вкидування» дезінформації родичам наших військовослужбовців (включно до конкретного підрозділу), що вони нібито, умовно, «голі-босі», за тим ця інформація розповсюджується в соцмережах.
Ще трохи маніпуляцій з ними і — вуаля, деза потрапляє в поле уваги «корисних ідіотів» чи так званих «лідерів громадської думки». Вони, зі свого боку, поширюючи дану інформацію, сіють паніку серед потрібної росіянам цільової аудиторії — аж до конкретного підрозділу на конкретній ділянці фронту… Далі ми знаємо, що буває. Відтак, якщо не вживати заходів, подібних випадків більшатиме, і вони збігатимуться з активізацією бойових дій.
Тож — будьмо пильні і професійні, тоді перемога буде за нами!
Нет комментариев