Роковини анексії Криму: хто "здав" півострів росіянам і чи можна було уникнути окупації.
Дев'ять років тому Росія незаконно анексувала Крим. 18 березня 2014 року російський диктатор Путін підписав так званий «закон», яким «приєднав» окупований півострів до складу РФ.
Досі залишається відкритим питання, чому в 2014 році, коли «зелені чоловічки» вже заполонили півострів, українська влада заявила про небоєздатну армію України, яка не зможе вступити у збройний конфлікт з ворогом.
Завдяки стенограмі історичного засідання Ради національної безпеки і оборони від 28 лютого 2014 року, ми маємо можливість краще зрозуміти обставини, які призвели до агресії та окупації Росією українського Криму.
Тоді на екстреному засіданні РНБО, виконуючий обов’язки міністра оборони (з 27.02.2014р.) та в 2006-2010 роках командувач ВМС України Ігор Тенюх заявив, що «під прикриттям навчання ЗС РФ відбувається концентрація російських військ вздовж всього україно-російського кордону. На Київському, Харківському і Донецькому напрямках вже сконцентровано 38 тисяч осіб, 761 одиниця збройної танкової техніки, 2 200 броньованих машин, 720 артилерійських систем та систем залпового вогню, також до 40 ударних вертольотів і 90 вертольотів бойового забезпечення, та 90 літаків штурмової авіації».
На моє переконання, призначення на цю посаду Тенюха – це величезна помилка, яку ми вже 9 років намагаємося виправити.
Почнемо з того, що призначення Тенюха відбулося по політичних квотах ВО «Свобода». Людина не мала практичного управлінського досвіду. Це була величезна помилка, коли, враховуючи ті тенденції, що вже відбувалися в Криму – призначити на цю посаду людину з повною відсутністю досвіду. Щодо заяв Тенюха, то треба починати не з його оцінки концентрації російських військ на кордонах України, а з оцінки боєздатності ЗСУ, яку він дав назагал. Він офіційно тоді заявив ворогу про те, що у нас обмежена кількість боєздатних військ. Це нонсенс, коли міністр оборони країни виходить та говорить про те, що нам немає ким та чим захищатися.
За інформацією з місця подій, військові частини достатньо чекали на розпорядження Києва щодо протидії захопленню військових містечок та майна на території Криму, а сам характер проведення «референдуму» можна було би взагалі мінімізувати.
На мою думку, заявами Тенюха, які є доказом його бездіяльності, мають займатися правоохоронні органи. Усі розповіді про те, що Україна не була готова давати відсіч – це не відповідає дійсності.
В Криму було сконцентровано достатню кількість боєздатних військ. Питання в тому, що була повна дезорганізація. А всі розмови щодо наказу стратегічних партнерів по Криму, де заявляють про те, що не варто провокувати РФ – це свідчення державного злочину. Міністр оборони давав присягу на вірність народові України. Відповідно, його конституційний обов’язок – це захист територій власної країни. Але жодних заходів щодо протидії ворогу не було проведено.
Часткову мобілізацію оголошують лише 17 березня, після проведення референдуму в Криму, коли стає зрозумілим, що Путін претендує не лише на Крим, але й на східні області України.
17 березня, віддається наказ про застосування зброї українськими військовими при спробі штурму українських частин. Цей наказ йде всупереч з попередніми наказами не піддаватися на провокації і не відкривати вогонь. У підсумку ми мали повну деморалізацію особового складу, який вже просто не розумів, які накази йому виконувати.
Крім того, додам, що в момент, коли Кремль зрозумів, що має змогу просуватися далі та не отримувати ніякий опір своїм діям – це й стало сигналом для проведення «російської весни», але вже на Сході України.
Екс-начальник Генштабу і головнокомандувач Збройними силами України (2012-2014 рр.) генерал-полковник Володимир Замана вважає, що відмова ввести воєнний стан у Криму в лютому 2014 року було «стратегічною помилкою нової влади».
На думку генерал-полковника першопричина проблем України не в імперських амбіціях Путіна. Він всього лише стерв'ятник, який захопив те, що безгосподарно валялося. А валялося саме тому, що ніхто в офіційному Києві не збирався захищати Крим, нова влада з ранку до ночі портфелі ділила. Люди попіарилися на Майдані, прийшли до бюджетного корита, почали дерибан і бійку за міністерські пости.
Росія зрозуміла, що серйозного опору не буде. Офіційно заявити про те, що армія не готова до захисту кордонів – це те саме, що оголосити ворогу справжню кількість наших загиблих на фронті. Тенюх назвав росіянам реальну кількість бойових частин України. А тому, на мою думку, він і є одним із тих, хто спровокував подальшу ескалацію на Сході України. Він сам своїми заявами підштовхнув Росію на окупацію наших територій. І тому зараз маємо те, що маємо.
Якби українська влада захистила Крим, не було б війни на сході. Військовий конфлікт на Донбасі — це прямий наслідок бездіяльності офіційного Києва в Криму.
Досі залишається відкритим питання, чому в 2014 році, коли «зелені чоловічки» вже заполонили півострів, українська влада заявила про небоєздатну армію України, яка не зможе вступити у збройний конфлікт з ворогом.
Завдяки стенограмі історичного засідання Ради національної безпеки і оборони від 28 лютого 2014 року, ми маємо можливість краще зрозуміти обставини, які призвели до агресії та окупації Росією українського Криму.
Тоді на екстреному засіданні РНБО, виконуючий обов’язки міністра оборони (з 27.02.2014р.) та в 2006-2010 роках командувач ВМС України Ігор Тенюх заявив, що «під прикриттям навчання ЗС РФ відбувається концентрація російських військ вздовж всього україно-російського кордону. На Київському, Харківському і Донецькому напрямках вже сконцентровано 38 тисяч осіб, 761 одиниця збройної танкової техніки, 2 200 броньованих машин, 720 артилерійських систем та систем залпового вогню, також до 40 ударних вертольотів і 90 вертольотів бойового забезпечення, та 90 літаків штурмової авіації».
На моє переконання, призначення на цю посаду Тенюха – це величезна помилка, яку ми вже 9 років намагаємося виправити.
Почнемо з того, що призначення Тенюха відбулося по політичних квотах ВО «Свобода». Людина не мала практичного управлінського досвіду. Це була величезна помилка, коли, враховуючи ті тенденції, що вже відбувалися в Криму – призначити на цю посаду людину з повною відсутністю досвіду. Щодо заяв Тенюха, то треба починати не з його оцінки концентрації російських військ на кордонах України, а з оцінки боєздатності ЗСУ, яку він дав назагал. Він офіційно тоді заявив ворогу про те, що у нас обмежена кількість боєздатних військ. Це нонсенс, коли міністр оборони країни виходить та говорить про те, що нам немає ким та чим захищатися.
За інформацією з місця подій, військові частини достатньо чекали на розпорядження Києва щодо протидії захопленню військових містечок та майна на території Криму, а сам характер проведення «референдуму» можна було би взагалі мінімізувати.
На мою думку, заявами Тенюха, які є доказом його бездіяльності, мають займатися правоохоронні органи. Усі розповіді про те, що Україна не була готова давати відсіч – це не відповідає дійсності.
В Криму було сконцентровано достатню кількість боєздатних військ. Питання в тому, що була повна дезорганізація. А всі розмови щодо наказу стратегічних партнерів по Криму, де заявляють про те, що не варто провокувати РФ – це свідчення державного злочину. Міністр оборони давав присягу на вірність народові України. Відповідно, його конституційний обов’язок – це захист територій власної країни. Але жодних заходів щодо протидії ворогу не було проведено.
Часткову мобілізацію оголошують лише 17 березня, після проведення референдуму в Криму, коли стає зрозумілим, що Путін претендує не лише на Крим, але й на східні області України.
17 березня, віддається наказ про застосування зброї українськими військовими при спробі штурму українських частин. Цей наказ йде всупереч з попередніми наказами не піддаватися на провокації і не відкривати вогонь. У підсумку ми мали повну деморалізацію особового складу, який вже просто не розумів, які накази йому виконувати.
Крім того, додам, що в момент, коли Кремль зрозумів, що має змогу просуватися далі та не отримувати ніякий опір своїм діям – це й стало сигналом для проведення «російської весни», але вже на Сході України.
Екс-начальник Генштабу і головнокомандувач Збройними силами України (2012-2014 рр.) генерал-полковник Володимир Замана вважає, що відмова ввести воєнний стан у Криму в лютому 2014 року було «стратегічною помилкою нової влади».
На думку генерал-полковника першопричина проблем України не в імперських амбіціях Путіна. Він всього лише стерв'ятник, який захопив те, що безгосподарно валялося. А валялося саме тому, що ніхто в офіційному Києві не збирався захищати Крим, нова влада з ранку до ночі портфелі ділила. Люди попіарилися на Майдані, прийшли до бюджетного корита, почали дерибан і бійку за міністерські пости.
Росія зрозуміла, що серйозного опору не буде. Офіційно заявити про те, що армія не готова до захисту кордонів – це те саме, що оголосити ворогу справжню кількість наших загиблих на фронті. Тенюх назвав росіянам реальну кількість бойових частин України. А тому, на мою думку, він і є одним із тих, хто спровокував подальшу ескалацію на Сході України. Він сам своїми заявами підштовхнув Росію на окупацію наших територій. І тому зараз маємо те, що маємо.
Якби українська влада захистила Крим, не було б війни на сході. Військовий конфлікт на Донбасі — це прямий наслідок бездіяльності офіційного Києва в Криму.
Нет комментариев