Як починалась Революція гідності: роздуми 10 років по тому

Сьогодні, 1 грудня, пройшло рівно 10 років від початку Революції гідності. Так, Революція почалася 1 грудня 2013 р., адже саме того дня українці відповіли вибухом на протиправний розгін владою мирної акції та побиття її учасників «Беркутом». Саме тоді українці показали, що готові дати гідну відповідь на владне свавілля. Однак якщо початок Євромайдану, який передував цим подіям, в Україні прийнято згадувати та відзначати, то 1 грудня здебільше обходять мовчанкою, ніяких офіційних заходів ніхто не проводить. Чому?

Справді, події почали розгортатися 21 листопада 2013 р. як мирна акція з піснями, танцями та ліхтариками. Основною вимогою акції було підписання асоціації України з ЄС, відхилену Кабміном напередодні. Це був початок Євромайдану. Однак ситуація прийняла зовсім інший поворот та масштаб після побиття учасників акції в ніч з 30 листопада на 1 грудня. Це сталося саме 1 грудня – в день, коли була створена Самооборона Майдану, коли протестувальники зайняли перші адмінбудівлі – КМДА та Будинок профспілок; в останній розташувався створений того ж дня Штаб національного спротиву.

1 грудня 2013 р. відбувся й штурм Адміністрації Президента – подія, навколо якої точилось багато суперечок. Сам штурм зазнав невдачі не в останню чергу через заклики П. Порошенка, О. Тягнибока та інших представників опозиції «не піддаватись на провокації». Вочевидь, в опозиції були свої плани, які розходились із планами активних учасників учасників протесту. Подальші події показали, що опозиція схилялася до домовленостей з В. Януковичем, сподіваючись використати протестні настрої українців для здобуття кращих переговорних позицій. Тому радикалізація протесту та вихід його з під контролю керманичів опозиції були зовсім небажаними перспективами для останніх.

Отже, 1 грудня – той день, який став визначальним для характеру подальших подій. З того моменту протест став переважно антиурядовим, і євроінтеграція була вже далеко не на першому місці серед вимог мітингувальників. А через декілька днів, 8 грудня, був повалений пам'ятник Леніну на Бесарабській площі, що дало поштовх «ленінопаду» по всій Україні.

Варто згадати, що Революції гідності передував не лише Євромайдан. Це були й акції проти міліцейського свавілля (кампанія «Ні поліцейській державі», події у Врадіївці, штурм Святошинського райвідділу), Податковий майдан, Мовний майдан, це також акція опозиції «Вставай, Україно!». Євромайдан (точніше, його силовий розгін) був лише останньою краплею, яка спровокувала вибух.

Тоді далеко не всі українці схвально сприйняли події 1 грудня. Особливо це стосувалося штурму Адміністрації Президента, який засудила й тодішня опозиція. Однак історія протистояння показала, що інші форми протесту влада Януковича абсолютно спокійно може ігнорувати. Знахабнілий, прогнилий режим, який тримається майже виключно на поліцейському свавіллі, розуміє лише мову сили. Це довела Революція гідності, й це ж не вдалося через 6,5 років спростувати білоруській опозиції, яка у своєму спротиву владі О. Лукашенка зробила ставку на виключно мирний протест. Чим закінчилися мирні, хоча й безпрецедентно масштабні білоруські акції, відомо усім.

Проводячи історичні паралелі з Євромайданом та Революцією гідності, на думку спадає періодизація Другої світової війни. Її початком вважають напад Германії на Польщу 1 вересня 1939 р. Хоча Германія й до того окуповувала інші держави та приєднувала їхні землі до себе (Австрія, Чехословаччина, Литва тому приклади), однак саме напад на Польщу викликав вступ у війну Великобританії, Франції та інших країн. Саме в цей момент війна набула характеру світової. Так само і Євромайдан, який був фактично завершився розгоном в ніч з 30 листопада на 1 грудня, був передумовою іншої, масштабнішої події – Революції гідності.

Мовчанка, якою намагаються обійти події 1 грудня, говорить про те, що й сьогодні далеко не всі українці усвідомили значення тих подій. Залишається сподіватись, що це усвідомлення в українців ще попереду.